Слід відмітити, що велика кількість промислових експериментів по застосуванню МР за кордоном свідчать про досить велику ефективність цього методу. Єдиною перешкодою може бути дороговизна цього методу, однак в подальшому цей метод підвищення нафтовилучення повністю себе окуповує.

Технологічну схему проведення заводнення МР наведено на рис. 7.2.

Рисунок 7.1 - Технологічна схема заводнення МР

1 – водозабір; 2 – насосна станція першого підйому; 3 – буферні ємності для зібраної води; 4 – водоочисна станція; 5 – буферні ємності для підготовленої води; 6 – насосна станція другого підйому; 7 – магістральний трубопровід; 8 – кущові насосні станції; 9 – розвідні водоводи; 10 – нагнітальні свердловини; 11, 12 – ємності для зберігання МР, їх кількість залежить від того чи в свердловину нагнітається однокомпонентна МР чи їх композиція; 13 – барокамера, використовується тоді, коли МР поставляються в бочковій тарі; 14 –

відцентровий насос; 15 – змішувальна ємність. З (11), (12) і (13) МР подається в (15) сюди відцентровим насосом (14) МР, яка розчинена у воді до 50% концентраті ретельно розмішується шляхом роботи насоса "на себе". У зимовий період МР яка знаходиться в змішувальній ємності (15) постійно підігрівається. 16 – дозуючий насос. 50% МР за допомогою цього насосу подається на вхід станції другого підйому (6).

Оскільки технологія заводнення МР полягає на закачуванні в нагнітальні свердловини облямівок різних хімічних реагентів, то в технологічній схемі передбачені додаткові ємності: (17) для зберігання нафтових сульфанатів, (18) – для неіногенної ПАР, (19) – МР.

Технологічна схема повинна передбачати почергову подачу названих реагентів у ємність змішування (15) для приготування розчинів заданих концентрацій.

Під час доставки нафтових сульфанатів до споживача в зимовий час залізничні цистерни необхідно обладнати підігрівом.

Якість води характеризується наявністю добрих нафтовитісняючих властивостей, малим вмістом механічних домішок і емульгованої нафти, відсутністю зниження проникності пласта /приймальності нагнітальних свердловин/, а також відсутністю сірководню, діоксиду вуглецю, кисню, водоростей і мікроорганізмів.

Досвід показав, що встановлювати єдині норми щодо якості води для нагнітання в пласти недоцільно. Допустимий вміст механічних домішок і емульгованої нафти беруть із урахуванням проникності і тріщинуватості порід до 5...50 мг/л, причому зі збільшенням тріщи-нуватості підвищується допустимий вміст.

Джерела води, яка буде закачуватися у пласт можуть бути різні. У наш час викорис-товують води: відкритих водоймищ (рік, озер, водосховищ, морів); ґрунтові (підруслові і артезіанські); глибинні (нижніх і верхніх глибинних горизонтів); стічні.

Джерело води вибирається за даними техніко-економічного аналі-зу з урахуванням технології підготовки води.

Насосні станції 2-го підйому розміщують, як правило, у місцях скупчення головних споруд системи ППТ (водозабір, станція водопідгоговки, ремонтні цехи та ін.) або поєднують з однієї із кущових насосних станцій (КНС).

Сучасні КНС виготовляють у блочному виконанні (блочні КНС –БКНС) індустріальним способом (у заводських умовах). Розроблений нормальний ряд БКНС з відцентровими насосами тилу ІЩС (витрата води - 150 м3/год, тиск на виході 10; 12,5; 15; 17,5; 1,20 МПа). Залежно від кількості насосних блоків БКНС мають подачу 3600, 7200 та 10800 м3/добу. Кожна БКНС забезпечує закачування води в 3...І5 нагнітальних свердловин. Воду в свердловини подають по ін-дивідуальному водоводу, регулювання витрати здійснюється дроселюван-ням, а вимір – діафрагмовими лічильниками. Магістральні водоводи споруджують кільцевими (для великих родовищ з перемичками), промене-вими і лінійними. Вони працюють при тиску до 3 МПа. Розвідні водо-води працюють при дуже високих тисках, які досягають 25 МПа. Діаметри їх відповідно становлять 300...1020 м. Виготовляють водоводи із суцільнотягнених безшовних стальних труб і заривають в грунт нижче глибини промерзання.