Зміст
Завдання на курсовий проект
l= 0,025 м;
l= 0,06 м;
l= 0,09 м;
n = 200 ;
q = 12 ;
Р = 15 Н.
Рисунок 1 – Кінематична схема важільного механізму.
z z
H
z z
z
Рисунок 2 – Кінематична схема приводу.
1 Структурний, кінематичний, кінетостатичний і точностний аналіз механізму
1.1 Структурний аналіз механізму
Механізм складається з трьох рухомих ланок і нерухомого стояка. Вхідною ланкою являється кривошип 1, так як він приводиться в рух від обертального руху редуктора. Тобто кривошип ОА здійснює обертальний рух навколо нерухомого центру О, камінь куліси 2 – здійснює плоско паралельний рух, куліса 3 здійснює обертовий рух навколо нерухомого центру В.
Даний механізм служить для перетворення обертового руху кривошипу ОА в обертальний рух повзуна куліси 3.
Число ступіней вільності механізму визначаємо за формулою Чебишева.
W = 3n – 2p– p = 3·3 – 2·4 – 0 =1.
де n = 3 – кількість рухомих ланок;
p= 4 – кількість кінематичних пар V класу;
p= 0 – кількість кінематичних пар ІV класу;
Так як W = 1, то це означає, що механізм має одну вхідну ланку – кривошип 1.
Даний механізм складається з структурної групи, яку утворюють ланки 2 і 3 та вхідної ланки 1. Структурна група відносяться до другого класу по класифікації І. Артоболевського. А тому цей механізм відноситься до другого класу по класифікації І. Артоболевського.
Рисунок 1.1 – Структурний аналіз механізму.
1.2 Побудова дванадцяти положень механізму
Для побудови дванадцяти положень механізму:
вибираємо масштабний коефіцієнт = 0,00040 ;
вибираємо положення точки О;
відкладаємо вертикально вниз відстані = = 150 мм, і одержуємо точку B;
з точки О проводимо коло радіусом R= = = 62,5 мм;
з точки B проводимо дві дотичні до кола радіусом R= 62,5 мм, в точках дотику одержуємо крайні положення точки А;
з точки В проводимо дугу радіусу R= = = 225 мм;
ділимо коло радіусу R= 62,5 мм на дванадцять рівних частин, починаючи з нульового положення, згідно з напрямом ;
через кожне із положень точки А і точку B проводимо прямі до перетину з дугою R= 225 мм і одержуємо дванадцять послідовних положень куліси;
з’єднавши відповідні положення точок одержуємо дванадцять положень механізму.
1.3 Побудова плану швидкостей механізму і прискорення в контрольному положенні
кутова швидкість кривошипу 1
= = = 20,94 ;
Ланка 1 здійснює обертовий рух, тому
V = ?l = 20,94·0,025= 0,524 ; OA;
Вибираємо масштабний коефіцієнт плану швидкостей ? = = = 0,0052 ;
вибираємо полюс плану швидкостей РV і від нього відкладаємо перпендикулярно до ОА відрізок Ра = = = 100 мм.
Швидкість точки А, яка належить кривошипу ОА рівна швидкості А2, яка належить каменю куліси 2, V = V Невідому швидкість точки А, яка належить кулісі 3, знаходимо з системи:
= + ; | | AO3;
= + ; = 0 ; A3O3;
Розв'язуємо дану систему графічним методом.
З точки а, кінця вектора , проводимо пряму паралельну ланці AB, a з точки b, яка співпадає з полюсом Р проводимо пряму перпендикулярну до ланки AB і на перетині одержуємо точку а3. Вектор зображає на плані швидкостей швидкість . Використовуючи теорему подібності
= , PVс = PVa3 = 90,5· = 99,8 мм;
З плану швидкостей
Ра = | 100,0 мм
Ра3 = | 90,5 мм
аа3 = | 42,5 мм
Pс = | 99,8 мм
Знаходимо швидкості ланок
V= Ра· ?V = 100·0,0052 = 0,52 ;
V = Ра3· ?V = 90,5·0,0052 = 0,4706 ;
V= аа3· ?V = 42,5·0,0052 = 0,2210 ;
V= Pс· ?V = 99,8·0,0052 = 0,519 ;
Враховуючи, що центри мас знаходяться посередині відповідних ланок і використавши теорему подібності одержуємо:
PVs = 0,5·PVa = 0,5·100 = 50 мм;
PVs = 0,5· Pс = 0,5·99,8 = 50 мм.
V = PVs1·?V = 50·0,0052 = 0,260;
V = PVs3·?V = 50·0,0052 = 0,260;
Кутові швидкості
?1 = 20,94 c?1;
?3 = = = 5,767 c?1;
План прискорень.
= + ;
a = 0, бо ?1 = 0 c?2; a = ?l = 20,94·0,025 = 10,962 ; | | OA.
= ; a = a = 10,962;
Масштабний коефіцієнт плану прискорень ? = = = 0,07308 .
Для точки А, що належить кулісі 3
= + + ;
=+ +;
??коріолісове прискорення, яке виникає в результаті складання відносного руху каменя куліси по кулісі і переносного обертового руху куліси.
а= 2?·V·sin ??для ????90, а= 2·5,767·0,221·sin 90 = 2,549 , напрям цього прискорення визначаємо за правилом Жуковського, для чого вектор необхідно повернути на кут 90 в напрямку кутової швидкості ?.
а= 0 ;
а= ?l = 5,767·204·0,0004 = 2,714 ; | | АB, (направлене від точки А до точки B).
Знаходимо довжини відрізків, які зображають на плані відповідні прискорення.
Pa = = = 150 мм;
Pn3 = = = 37 мм;
ak = = = 35 мм;
Будуємо план прискорень
Вибираємо полюс плану прискорень P.
Від вибраного полюсу прискорень P відкладаємо паралельно АО відрізок довжиною Pa = 150 мм ( в напрямі від точки А до О);
з точки а згідно визначеного напряму коріолісового прискорення відкладаємо відрізок ak = 35 мм;
з полюса P відкладаємо паралельно АB відрізок Pn3 = 37 мм ( в напрямі від точки А до B);
з точки n3 проводимо пряму перпендикулярну АB;
з точки k проводимо пряму паралельну АB, на перетині проведених прямих одержуємо точку a3;
вектор зображає на плані прискорення .
Заміряємо відповідні