Визначаємо коефіцієнт гідравлічного опору:

Визначаємо втрати напору по довжині трубопроводу:

Визначаємо втрати на місцевих опорах. Визначення коефіцієнтів місцевих опорів в напірній лінії l2.

Трійник для виходу з магістралі.

.

Кутник з радіусом заокруглення R3= 20мм.

.

Раптове розширення.

, .

В напірній лінії l5. Раптове звуження.

, .

Трійник.

Раптове розширення:

,.

Два кутники d = 5,2мм з радіусом заокруглення R3 = 30мм.

В зливних лініях l3 і l4.

Раптове звуження:

,

Чотири кутники з радіусом заокруглення R3 = 20мм, d = 4,8мм.

Трійник.

При виході з магістралі , ст. 136[1].

Загальні втрати напору визначаємо, як суму втрат від тертя (обчислюється за формулою Дарсі) та втрат в місцевих опорах (обчислюється за формулою Вейсбаха).

Втрати напору в лінії l2.

де hзол – втрати напору в золотнику. Вибираємо золотниковий розподілювач P 102, ст.75[1].

Втрати тиску:

, ст.89[1].

Знаходимо втрати на золотнику.

Втрати напору в лінії l5.

Втрати напору в лініях l3 і l4. Попередньо визначимо втрати напору у золотнику і фільтрі.

, ст.89[1]

Вибираємо фільтр типу С-42-5, з точністю очистки 40мкм, номінальною перепускною здатністю 10 – 100л/хв та робочим тиском 1МПа, cт.404 [3]

Втрати напору при Q=10 л/хв

Втрати напору в лінії l1:

5 Розрахунок робочого зусилля гідроциліндра

Визначаємо тиск в камері D1.

.

.

Визначаємо тиск в камері D2.

Сила, що діє на поршень D2

.

Визначаємо тиск в камері D

.

Визначаємо тиск в камері d

Визначаємо силу, що діє на поршень D

.

Визначаємо силу, що діє на поршень D в камері d

.

Визначаємо робоче зусилля гідроциліндра

.

6 Визначення корисної потужності силового гідроциліндра

Корисну потужність силового гідроциліндра визначаємо за формулою:

,

де F = 27080,436Н – робоче зусилля гідроциліндра;

хп= 4,217·10-3м/с – швидкість поршня гідроциліндра.

Тоді, .

7 Розрахунок підвищення тиску в гідросистемі при зупинці двигуна на протязі 0,4с

Підвищення тиску в лінії l2

Швидкість розповсюдження звукової сили:

,

де k – модуль пружності

, [2] cт. 70

- модуль Юнга матеріалу труби;

- густина масла;

- діаметр труби;

- товщина стінки труби.

.

Фаза гідроудару:

Визначаємо підвищення тиску ДP2:

.

Визначаємо підвищення тиску в лінії l5:

.

Фаза гідроудару:

.

Визначаємо підвищення тиску :

Перевіряти труби на міцність при підвищенні тиску при гідроударі не будемо, оскільки підвищення тиску незначне, а товщину труб ми взяли на порядок більшу за розрахункову.

8 Визначення загального коефіцієнту корисної дії гідроприводу

К.К.Д. гідроприводу дорівнює:

,

де Nк – корисна потужність гідродвигуна; Nк=114,198 кВт

Nн – потужність на валу насоса;

,

де Pн = 20·105 Па - тиск, що розвивається насосом;

Qн = 0,083·10-3 м3/с – подача насосу;

Вибираємо насос шестеренчастий НШ, робочим об’ємом 32,6 см3/об, тиском 10МПа та частотою обертання 1100 хв-1, К.К.Д. насосу з = 0,92, ст. 69 [1].

Тоді К.К.Д. приводу дорівнює:

9 Список використаних джерел

В.В. Юшин: „Основы расчета объемного гидропривода” – Минськ, „Высшая школа”, 1982.

Курсова робота: Гідравліка, гідропривід /Л.В. Возняк, Р.Ф. Гімер/ – Івано-Франківськ, „Факел”, 2000, - 81с.

Навроцький Б.І., Сухін Є.І.: „Механіка рідин” – Київ, 2003, 416с.

Башта Т.М.: Машиностроительная гидравлика. – М.: Машиностроение, 1971. – 672с.