З метою якісного розмежування близько розташованих різнонапірних горизонтів, широко приміняються заколонні гідравлічні ??? типу ПГП конструкції, ВН??? , які складаються з двох основних вузлів – рукавного ущільнювача і клапанного вузла і які забезпечують ізоляцію пластів за рахунок щільного прилягання гумотканинного рукава до стінок свердловини. Але як показала промислова практика, надійну роботу заколонні ??? типу ПГП демонструють при установці в інтервалах стовбура, які складені щільними непроникними породами з малою каверпозністю на глибинах до 2000 м (Татарія, Башкирія, Західний Сибір). На великих глибинах спостерігається різке падіння надійності використання ??? в зв’язку з підвищенням температури і тиску, які сприяють швидкому виходу їх з ладу. Аналогічні результати отримані в США, де глибина встановлення заколотних гідравлічних ??? фірма ”Лайнс” і фірма „Доуєл” обмежується в 2400 м

Успішне розмежування пластів при наявності перемичок з високої ??? досягається застосуванням пристроїв для розмежування пластів типу УРП, які розроблені інститутом „ГатНИПИ нефть”. Принцип роботи УРП основний на частинному відбої рідної фази з пред’явленого за колону цементного розчину через зворотні клапани – штирі, які з’єднаються з внутрішнім простором. Швидка фільтрація води затворення внаслідок різниці гідростатичного тиску стовпів рідин в заколонному і внутрішніх просторах при зниженні тиску на усті до атмосферного збільшує термін тампонажного розчину і створює цементне кільце збільшеної густини в інтервалі 1,5-5,0 м. При цьому в значній мірі збільшується міцність цементного каменя в початкові терміни тужавіння, а опір контактних зон цементного кільця гідропрориву збільшується незалежно від профілю свердловини.

Промислова практика переконливо показала ефективність використання УРП на родовищах Татарії і Західного Сибіру, але як і ??? ПГП, пристрої УРП можна застосовувати тільки при цементуванні одноступінчастих колон. В цей же час відсутність недовговічних при підвищених температурах матеріалів (гумотканинного рукава), простота конструкції і висока надійність в роботі (97%) роблять застосування УРП досить перспективними у умовах Анастасівського і аналогічних родовищ України при відповідному конструктивному доопрацюванні для встановлення його в нижніх секціях багатосекційних експлуатаційних колон.

Відомо, що в період тужавіння тампонажного розчину, а саме після зависання його в затрубному просторі з початком охоплення, тиск на стіни свердловини визначається величиною гідростатичного тиску стовпа рідини затворення, за наступним зниження тужавіння розчину. В зв’язку з цим при аномалії градієнтів тиску в межах продуктивного і водоносних пластів виникають перепони пластових флюїдів через канали, які утворюються в охопленому тампонажному розчині і фільтраційній кірці.

Виходячи з цього багато українських та закордонних дослідників пропонують ряд мір, які направлені на створення в зоні різнонапірних горизонтів постійного тиску, який перевищує максимальний пластовий тиск в вказаному інтервалі.

Самим простим і найбільш ефективним з цих методів є зниження до мінімуму висоти стовпа цементного розчину з метою зменшити інтервал цементування, якому градієнт тиску при схопленні тампонажного розчину різко знижується, до значення градієнта тиску стовпа рідини затворення. Цей метод досить широко приміняється в США на неглибоких свердловинах і не застосовується в складних гірничо-геологічних умовах родовищ ДДВ, зокрема із-за вимоги повного перекриття баготопластових різнонапірних продуктивних відкладів. Наприклад, нижня секція експлуатаційних колон на Анастасівській площі перекриває 9 водоносних і 4 нафтоносних пропластків .

При необхідності суцільного цементування всього інтервалу, тобто здійснення підйому тампонажного розчину на значну висоту, попередити міжпластові ??? можна регулюванням часу тужавіння цементного кільця по висоті стовпа розчину. При здійснення даного метода виходять з того, щоби тампонажний розчин, який розташований напроти потенційно проявляючого пласту, тужавів раніше і набирав певної міцності виключаючи переток, до того як в вище розташованій частині стовпа розчину починається процес схоплення і градієнт тиску і ній буде знижуватися до значення градієнта тиску стовпа рідини затворення. Ціль, як правила, досягається приміненням двох або більше порцій тампонажного розчину з різними термінами загустівання і схоплення, який забезпечує послідовне схоплення і тужавіння цих порцій знизу-вверх. Цементування експлуатаційних колон на Анастасівській і аналогічних площах описаний метод досить добрий, так як довжина нижніх секцій складає 1500-2600 м.

Метод підвищення тиску в затрубному просторі за рахунок створення надлишкового на усті після закачки цементного розчину виявився досить ефективним в свердловинах, які розкрили пласти з аномально високим пластовим тиском, які мають високі градієнти гідророзриву при відсутності зон поглинання в інтервалі цементування. Цементування продуктивних горизонтів Анастасівської і аналогічних площ ДДВ цей метод може бути застосований з врахуванням специфіки секційного або ступінчастого цементування.

На даний час встановлено, що напруженість контакту цементного каменю зі стінками свердловини і обсадною колоною в значній мірі знижується при усадці твердіючого цементного кільця, при різних деформаціях гірських порід і обсадних труб, і на кінець, при наявності фільтраційної кірки на стінках свердловини. Багаточисленні дослідження показали, що навіть при великій швидкості висхідного потоку тампонажного розчину фільтраційна кірка і буровий розчин залишаються на стінках свердловини і колони, в застійних зонах, під замками і муфтами і в виді язиків і включень в самому тампонажному розчину. Цементний камінь, який тужавіє відсмоктує воду із фільтраційної кірки, який знаходиться в контакті з ним (ефект контракції). При цьому в безводній кірці утворюється сітка каналів, по яким в першу чергу проходять міжпластові перетоки. Способом попередження каналоутворення може служити ущільнення фільтраційної кірки, як шляхом оброблення її вапном, хлористим кальцієм і