0,27 | 185 | 104 | 145 | 48 | 10 | 29 | 16 | 87 | 58

0,47 | 100 | 32 | 66 | 3 | 0 | 1,5 | 6 | 71 | 32

0,45 | 62 | 12 | 37 | 3 | 0 | 1,5 | 2 | 72 | 12

0,34 | 150 | 95 | 122 | 40 | 10 | 25 | 13 | 81 | 31

0,35 | 142 | 70 | 106 | 32 | 4 | 18 | 16 | 77 | 40

0,29 | 161 | 79 | 110 | 42 | 20 | 31 | 16 | 85 | 50

0,26 | 154 | 85 | 120 | 42 | 18 | 30 | 17 | 81 | 52

0,22 | 190 | 90 | 145 | 42 | 20 | 31 | 16 | 85 | 54

0,38 | 175 | 72 | 123 | 43 | 20 | 31 | 17 | 87 | 49

Таким чином, в результаті реалізації 17 дослідів був знайдений оптимальний режим борування, який забезпечує отримання шару з максимальною зносостійкістю. При цьому порівняно з основним рівнем зносостійкість його збільшилась на 37 %.

Підвищення зносостійкості обумовлено структурними змінами в бористому шарі.

В табл. 16 наведені результати металографічного аналізу бористих шарів вуглецевих сталей і їх знос.

За допомогою ЕОМ розраховані коефіцієнти парної кореляції між цими характеристиками.

Структурні характеристики шару сильно корелюють з його зносостійкістю. З аналізу результатів виплаває практично важливий висновок – можливість прогнозування зносостійкості бористого шару за однією чи декількома характеристиками.

На ЕОМ розраховані також коефіцієнти одинарної і множинної регресій, що пов’язують знос бористої сталі Y1з загальною товщиною шару Y-2, глибиною проникнення фази FeB Y5 і з обома вказаними характеристиками одночасно:

(12)

(13)

(14)

Наведені рівняння дозволяють передбачити знос бористих вуглецевих сталей з точністю відповідно ; ; мм3.

Необхідно зазначити, що формули, отримані за допомогою статистичних методів, не являються універсальними і можуть застосовуватися лише для тих умов і технологічних параметрів, на основі яких вони створені.

Оптимізацію процесу борування за абразивною зносостійкістю із розплаву можна проводити аналогічно до оптимізації при насиченні з розплаву бури з карбідом бору.

В якості параметру оптимізації вибраний абразивний знос (Y1) бористого шару, що визначається на машині тертя при питомому навантаженні 1 МПа і шляху тертя 10 м. Паралельно виконується металографічний аналіз зразків і фіксується загальна товщина шару (Y2). Використовується матриця планування 25-2 з визначальним контрастом , де Х1 – температура, оС; Х2 – СК25, %; Х3 – розмір гранул СК25, мм; Х4 – В2О3, %; Х5 – час , год.

Отримана модель

адекватно представляє результати експериментів. В вибраних інтервалах варіювання всі фактори впливають на зносостійкість отримуваного бористого шару.