4.1.4 Кут плавників.

При твердому дні (пісок і глина) кут закріплення в 32 дасть найкращий результат (див. мал. 4.9).

При куті в 50 анкер не буде проникати в грунт. Замість того анкер не буде проникати в грунт. Замість того анкер перегортається на один бік (Див. Мал. 4.10).

В бруді креноблок анкеру вирішує, як анкер буде проникати в дно. Однак, якщо між плавниками і корпусами буде кут в 50, то анкер буде проникати глибше, ніж при куті в 32 (див.мал. 4.11).

Мал. 4.2 показує результати тестів з різними кутами анкерного канату при зміщенні горизонтальної позиції. Тести зроблені в піску і в бруді.

LWT (легкі по вазі) анкери і анкери Денфорта.

Щоб досягти максимальної сили підтримки, треба врегулювати кут за допомогою спеціальних адаптерів. Без адаптерів кут для м’якого бруду повинен бути 50. Використовуючи адаптери, кут можна обмежити 30 (див.мал. 4.13).

Стато анкери і Мур факс анкери.

Вони були створені для гарної сили підтримки в піску і бруді. Дані тестових результатів по Стато анкеру представлені на Мал. 4.12 (Також див.мал. 4.14).

Босс анкери і Дельта анкери.

Вони мають гарну силу підтримки для м’якого і твердого грунту. Кут анкера Босс регульований. Дельта анкер не можна регулювати (див.мал.. 4.15).

Динамічне керування положенням.

Класична анкерна система має своє обмеження від 400 до 500 м. На більших глибинах буде використовуватись динамічне керування положенням. Це – метод, оснований на системах електричного контролю і штовхачів. Плаваючі платформи з динамічним позиціюванням обладнані різними повітряними двигунами і для руху вперед, і для руху назад, і для руху по сторонам. Акустичні сигнали, які ідуть від акустичнозвукового буя, який встановлений на морському дні, приймається гідрофонами, які встановлені під платформою. Сигнал передається до комп’ютера і підсилюється. Комп’ютер читає розташування від позиції установки і змушує прийняти кроки виправлення, оперуючи за допомогою підсилювачів. Динамічне позиціювання бурових платформ буде задовольняти ті ж вимоги, як і для традиційного швартування, і розташування не повинне перевищувати 4-5% глибини води.

Так як динамічне позиціювання було спочатку морською системою, то бурові судна обладнанні цим типом системи.

Пізніше, напівзанурені платформи також були обладнані динамічним позиціюванням. Система має два важливі недоліки:

Високі інвестиційні кошти (штовхачі і комп’ютери).

Високі експлуатаційні втрати завдяки високому споживанню енергії.

Так як штовхачі діють весь час, ця бурильна операція, яка відбувається внизу системи, потребує важкої конструкції. Динамічне позиціювання потребує в два рази більше потужності, ніж звичайна система анкерування/швартування.

Відкриття нових родовищ в більш глибоких водах також веде до збільшеного використання динамічного позиціювання.

Бурове обладнання.

Сучасні бурові операції мають одну загальну мету – пробурити свердловину до потенційного нафтогазового сховища.

Бурові операції здійснюються з використанням бурового верстату, який називається буровою вишкою. Бурова вишка складається з 5 основних систем: піднімальної, циркуляційної, системи енергії, системи обертання, проти викидної системи запобігання.

5.1 Піднімальна система.

Мета цієї системи – створити достатній вертикальний простір для підняття і опускання бурильної колони під буровими операціями і витримати навантаження бурильної колони і обсадної труби. Піднімальна система має дві підсистеми:

підтримуючу конструкцію, яка називається вишкою.

Піднімальне обладнання.

Суперконструкція або буровий верстат включає вишку, фундамент і підлогу вишки.

5.1.1 Вишка.

Основною функцією вишки тримати підйомне обладнання для підняття і опускання, яке складається з 2 блоків і однієї труби. Крім того, вишка несе навантаження бурильної колони або обсадної труби, коли їх спускають або піднімають із свердловини.

Сьогодні використовують два типи вишок:

Стандартну вишку (4 опори). Див.мал. 5.11.

Щоглу (пересувний тип). Див.мал. 5.12.

Стандартна вишка – це конструкція з 4 опорами, кожна з яких знаходиться в куті квадратної плити.

Сьогодні ми маємо десять звичайних розмірів вишок, які відрізняються висотою від 80 до 190 м. Вишки від 80 до 110 м використовуються для капітального ремонту свердловини, інші розміри – для умовного буріння. Висота вимірюється від бурової площадки до рівня ґрунтових вод. Вишки на морських платформах мають звичайно висоту від 140 до 160 м.

Вишка зроблена з сталевої каркасної споруди, яка зроблена з кутової сталі, channel сталі, І – перекладин, Н – перекладин і листової сталі..

Вишка сконструйована так, щоб витримувати два типи механічних навантажень: навантаження ущільнення (статичне) і навантаження від вітру.

Допустиме навантаження ущільнення вираховується як сума опору 4-х опор плюс фактор безпеки.

Теоретичний об’єм навантаження = К

Фактор безпеки = n

К

n

Допустиме навантаження ущільненості

Типові параметри навантаження – 600-700т однак, це не є потужність вишки, тому що потужність залежить від того, як закріплений бурильний канат на талевому блоці.

Ноги баштової вишки не дуже навантажені підчас буріння, але важливо щоб вона протистояла силам вітру.

Вишка, яка розміщена на плаваючій конструкції, буде незахищеною від динамічних сил. Вишка гойдається, як маятник при гойданні платформи. При цьому русі швидкість вишки буде найвищою у вертикальній позиції і буде гальмуватись до кінця кривої маятника. В цій точці вишка є незахищеною від самої сильної сили. Ці сили мають критичний удар, особливо підчас руху бурової платформи.

На кінці вишки встановлений монтажний стояк над кранблоком. Ця споруда використовується, коли з бурової площадки піднімають кранблок. Навколо монтажного стояка над кран блоком поміщають аварійну площадку, полаті.

Всередині вишки встановлюють дві основні робочі площадки. Одна з них – це маленька кабіна для верхолаза, яку використовують для штабелювання бурильних труб в платформу з пальцями для їх закріплення і пересувна площадка, яку використовують при встановленні обсадної трубки.

5.1.2 Лебідки

Основна функція лебідок – передавати енергію до бурильного канату