Друкована плата виготовляється наступним чином. Пластина гетинаксу або текстоліту, а в нашому випадку склотекстоліту товщиною 1,5 мм, з обох сторін покрита шаром міді товщиною 35 мкм. В цій пластині свердлять перехідні, посадкові отвори під елементи і мікросхеми згідно схеми розміщення отворів, яка для кожного елемента приводиться в довідковій літературі.

Спеціальним інструментом рисують на пластині після розмітки доріжки, як правило, спеціальним лаком. Після цього пластину занурюють в розчин хлорного заліза FеСl3. відбувається хімічна реакція, при якій шар міді з пластинки видаляється. В місцях нанесення лаку мідь залишається. В місцях нанесення лаку мідь залишається. Таким чином формуються доріжки на платі. Цей процес називається травленням.

Щоб виготовити таку плату, потрібно спочатку спроектувати її, тобто виконати трасування - прокладання доріжок між елементами. На ранніх етапах розвитку схемотехніки проектування друкованих плат виконувалася вручну кваліфікованими спеціалістами. Процес був складним і трудоемким. На даний час проектування цих плат виконується автоматично на комп'ютері з допомогою спеціальних програм. Наприклад, для цієї мети ми використовували прикладну програму P-CAD 2000.

Основою цієї програми є бібліотека радіоелементів і цифрової техніки, яка створюється за допомогою наступних утиліт.

1 схемного редактора (ACCEL Symbol Editor), призначеного для створення символьного
(умовного позначення) елемента для принципової схеми;

2 технологічного редактора ( ACCEL Pattern Editor), який застосовується при створенні так званого „посадкового місця" радіоелемента (технологічного елемента) для його встановлення на друковану плату;

3 диспетчера бібліотек (Library Executive), призначеного для створення взаємозв'язку між символьним елементом принципової схеми та „посадковим місцем" радіоелемента.

До основних етапів друкованої плати можна віднести:

1). Створення бібліотечних елементів. Даний етап є дуже відповідальним , тому що по милки, внесені в з бібліотечними елементами, важко виправляються.

2). Створення принципової схеми. Даний етап необхідний для створення документа „схема електрична принципова", а також для опису радіоелементів, що входять у проект, і завдання електричних зв'язків між ними.

3). Перехід до технологічного образу проекту. При цьому схемні бібліотечні елементи змінюються на технологічні. Як правило, в один технологічний елемент входить декілька символьних елементів.

4). Розміщення радіоелементів на друкованій платі. Даний етап виконується в автоматичному або в напівавтоматичному режимах. На заготовці друкованої плати, яка містить її контури й області заборони для розміщення, встановлюються радіоелементи, а якість розміщення оцінюється за інтегральним критерієм оцінки, який враховує загальну довжину електричних зв'язків та щільність електричних зв'язків на друкованій платі.

5). Створення топології друкованих провідників плат. Виконується шляхом автоматичного трасування з'єднань за допомогою інтерактивної прокладки.

висновки

Завдання цього курсового проекту було спроектувати цифровий пристрій для визначення середнього ковзного вхідних паралельних 8 - розрядних кодів. Для розробки цього пристрою були використані мікросхеми серії КМОН.

Серією називають сукупність мікросхем різного функціонального призначення, які мають узгоджені електричні і часові параметри для спільного використання. Мікросхеми, які належать до КМОН, виконані за так званою МОН - технологією (метал-окисел-напівпровідник). Ці інтегральні мікросхеми містять елементи схожі на польові транзистори з ізольованим затвором.

Логічні елементи КМОН відрізняються від ТТЛ більшим розмахом сигналу (низький рівень ближче до нуля, високий до напруги живлення), малими вхідними струмами, (майже нульовими в статиці - обумовленими паразитною ємністю) і малим споживанням, однак їхня швидкодія трохи нижча. На відміну від ТТЛ, мікросхеми КМОН допускають біль широкий діапазон напруги живлення. Дані серії мікросхем, загалом, стикуються, хоча вхід КМОН вимагає більш високого рівня логічної одиниці, а вхід, через невисокий вхідний струм можна навантажувати лише одним ТТЛ - входом.

Я вважаю, що мета, поставлена на початку курсового проекту, досягнута. Спроектований цифровий пристрій може бути використаний як блок в схемах автоматики, телемеханіки чи в мікропроцесорній техніці.

Виконуючи курсовий проект, я використовував персональний комп'ютер, графічний пакет P-CAD, текстовий редактор Microsoft Word.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Шило В.Л. Популярне цифрове микросхемы: Справ очник - М,: Радио и свят, 1987-352с.

2. Якубовський С.В. Цифрове и аналоговие интегральние микросхемы: Спровочник - M.: P адио и свят, 1989 - 459с.

3. Зубчик В.И. Справ очник по цыфровой схемотехнике - К: Техника, 1990 -448с.

4. Горошков Б.И. Елементи радиоелектронных приборов - M.: Радио и свят, 1989 -313с.

5. Галкин В.И. Промышленная електроника : Учебное пособие - МН.: Вышшая
школа, 1989-336с.