Крім хімічних речовин на специфічні функції жіночого організму впливає і цілий ряд професійних факторів: фізичні напруження організму, шум, вібрація, променева енергія, теплота, одноманітність рухів.

Для неповнолітніх встановлені норми перенесення ваги: максимальна норма для дівчат – 10 кг, а для юнаків – 16 кг.

Одним із найнебезпечніших факторів є наявність високої напруги. Високою вважається напруга, більша за 42 В. При попаданні працівника під високу напругу він може отримати смертельну травму. Небезпечним вважається постійний струм 10-15 мА, змінний – 50-80 мА. При таких струмах людина вже не може самостійно звільнитися з під дії струму через виникнення спазм.

Наступний небезпечний фактор – наявність шкідливих випаровувань в робочому приміщенні. Так, наприклад, гранично допустимою нормою концентрації свинцю в повітрі є 0,1 мг/м3. перевищення цієї норми може призвести до необоротних процесів в організмі людини, крім свинцю можуть зустрічатись випаровування олова, спирту, бензину, флюсу, сірчаної та соляної кислот, хлорного заліза та інше.

Наступними небезпечними факторами є наявність шумів і вібрацій в приміщенні. Довготривала дія шуму на організм людини призводить до часткової або повної втрати слуху, а також до враження центральної нервової системи і до інших змін в організмі людини. При рівні звуку в 140 дБ нормальне слухове відчуття змінюється відчуттям фізичного болю в вухах. Цей больовий поріг може викликати розрив барабанної перетинки, і як результат – глухоту. Допустимий рівень шуму є звук силою 80 децибел.

Наступним шкідливим фактором є вплив на людину електромагнітних полів, в тому числі і високочастотних. Граничнодопустимою нормою напруженості поля на робочому місці є 30 мВ/м. Електромагнітні поля шкідливо впливають на загальний стан здоров’я, можуть призвести до облисіння людини, нервових зрушень, порушення психіки.

6.2 Способи захисту від життєво небезпечних факторів

У відпоавідності з державними стандартами України всі прийняті на роботу робітники, а також робітники, які переводяться з однієї роботи на іншу, які направлені на виробничу практику, проходять інструктажі по техніці безпеки.

Є таки типи інструктажів:

- вступний;

- первинний на робочому місці;

- повторний;

- позаплановий;

- поточний.

Вступний інструктаж носить загальний характер і проводиться інженером по охороні праці.

Спершу ніж перейти до роботи в цеху, робітник повинен пройти первинний інструктаж на робочому місці майстра виробничої дільниці. Майстер повинен розказати максимум інформації про наявність шкідливих і небезпечних факторів на робочому місці, вказати способи захисту від них.

Один раз в півроку, а для людей, пов’язаних з роботою підвищеної небезпеки щоквартально, організується повторний інструктаж. Майстер найчастіше проводить його з групою працівників, а іноді і індивідуально.

Позаплановий інструктаж проводиться в наступних випадках:

зміні правил чи стандартів, інструкцій по охороні праці,

зміні технологічного процесу,

заміні чи модернізації обладнання, сировини, матеріалів чи інших змін,

порушенні робітниками інструкцій чи норм,

використанні неправильних прийомів чи методів праці, які б могли привести до нещасних випадків.

Поточний інструктаж проводиться з робітниками перед проведенням робіт, на які оформлюється допуск-наряд. Його також проводить виробничий майстер. Всі види інструктажів обов’язково фіксуються в спеціальному журналі. При цьому майстер і робітник, якого він інструктував, розписуються в певному журналі відміток про інструктаж.

Для захисту працівників від високої напруги всі прилади повинні бути заземлені. При цьому опір заземленого провідника не повинен перевищувати 1 Ом, а опір заземляючої шини не повинен перевищувати 3 Ом.

Інструмент, яким користуються працівники на робочих місцях, повинен живитися від напруги не перевищуючої 42 В. Крім заземлення ще можна використати занулення приладів, або вирівнювання потенціалів.

При захисті робітників від шуму використовують наступні методи:

технічні засоби (зменшення шуму в джерелі його виникнення),

будівельно-акустичні міри (звукоізоляція, звукопоглинання),

використання дистанційного керування шумними машинами,

використання засобів індивідуального захисту.

Для захисту від впливу вібрацій використовують наступні засоби:

інженерно-технічні (засоби автоматизації і прогресивної технології, що виключають контакт працівників з вібруючими предметами, зміну конструкцій машин, технологічного обладнання і механізованого інструменту, введення віброзахісних пристроїв),

організаційні (дотримання правил безпеки і таке інше),

лікувально-профілактичні (створення нормальних мікрокліматичних умов праці в робочій зоні, проведення комплексу фізіотерапевтичних процедур: масаж, виробнича гімнастика...).

Для захисту працівників від електромагнітних випромінювань їх джерела намагаються екранувати спеціальними металевими екранами, або ізолюють їх в окремих приміщеннях.

Для зменшення травматизму і впливу небезпечних факторів на здоров’я людей потрібно здійснювати пропаганду охорони праці, задачею якої є добитись того, щоб робітники використовували безпечні методи роботи.

Висновки

Робота над даним дипломним проектом значно збагатила мій теоретичний і практичний рівень знань в галузі радіоелектроніки.

Більш широко ознайомився з роботою активних акустичних систем, вивчив режими роботи активних елементів, способи їх включення в електричні схеми.

В ході переддипломної практики я детально ознайомився з такими відділами заводу, як відділ головного конструктора, відділ головного технолога, планово-економічний відділ. Вивчив основні етапи розробки конструкторської і технологічної документації, основні етапи підготовки виробництва і безпосередньо виробництво.

Навчився працювати з технічною літературою, правильно вибирати теоретичний матеріал, який використовував при написанні дипломного проекту. Також навчився правильно вибирати вимірювальні прилади і складати схеми з’єднань для вимірювання основних параметрів активних акустичних систем.

Ознайомився з основними економічними показниками виготовлення радіоелектронних пристроїв, навчився самостійно визначати собівартість виготовлених виробів.

Я вважаю, що робота над даним дипломним проектом значно підвищила мій кваліфікаційний рівень і дозволить мені в майбутньому стати висококваліфікованим спеціалістом в галузі радіоелектроніки.

Перелік використаної літератури.

1. Б.С. Гершунский. Основы электроники и микроэлектроники. Киев. Вища школа. 1987 г.

2. В.Ю. Лавриненко. Справочник по полупроводниковым приборам. Киев. Техника. 1977 г.

3. Р.М. Терещук. Полупроводниковые приемно-усилительные устройства.