- карти ескізів і схем складають графічну ілюстрацію технологіч-ного процесу виготовлення виробу і окремих його елементів. На цих картах виконуються ескізи і схеми, що доповнюють або пояснюють змі-ст операцій;

- специфікації технологічних документів визначають склад техноло-гічних документів «необхідних для виготовлення виробу і його скла-дових частин. Звичайно, вона включає в себе наступні розділи: ви-ріб, складальна одиниця, деталь матеріали, але в залежності від виробу деякі розділяй можуть бути відсутні;

- технологічна інструкція складається в формі опису. В ній вка-зується обладнання, що використовується, порядок підготовки дета-лей і матеріалів, послідовність » режими і опис специфічних прийо-мів роботи, способи визначають якість. В деяких випадках приводи-ться опис фізико-хімічних явищ, що проходять при окремих операціях технологічного процесу. Технологічні інструкції використовують са-мостійно, але вони можуть бути доповненням до технологічних карт;

- матеріальна відомість призначена для підготовки виробництва і яв-ляється

подетальною і звітною відомістю норм розходу матеріалів. Во-на оформляється у виді карт, запис в яких проводиться по розділах, що стоять у наступній послідовності: складальні одиниці, деталі. Розхід основних і допоміжних матеріалів встановлюється на основі ро-бочих креслень і технологічних карт. При цьому норми розходу визна-чають розрахунковим нормативно-статистичним методом з подальшим ко-ректуванням і по експериментальних даних;

- відомість оснастки складає перелік спеціальних і стандартних приладів і інструментів, необхідних дня оснащення технологічного процесу. Вона складається на основі карт технологічного процесу, оформляється також на картах спеціальної форми.

Найбільш зимним етапом підготовки виробництва являється осна-щення дільниць цехів виробництва технологічним обладнанням. Під технологічним обладнанням оснащенням виробництва розуміють здатність виробництва задовольнити потреби заданого технологічного процесу. Основним показником технологічного оснащення виробництва являється замкнутість виробничого циклу в межах дільниці, цеху або заводу.

Значний виграш від правильного технологічного оснащення виробни-цтва в основному при серійному або масовому виробництві радіоелект-ронних вузлів і деталей. В умовах одиничного виробництва повна технологічна оснащеність, особливо якщо в склад технологічної оснастки входить дороге обладнання, до економічного виграшу не приводить. В зв’язку з цим процес розробки оснащення виробництва технологічним об-ладнанням включає в свій склад не тільки теоретичні розрахунки на рі-вні ескізного і технічного проектування, але і експериментальну пе-ревірку ефективності на підготовчому і установчому етапах виробницт-ва РЕА.

На виробництві також велике значення має транспортування. Під транспортуванням в даному випадку мається на увазі як постачання на підприємство напівфабрикатів, комплектуючих, вивіз готової продук-ції, так і постачання матеріалами між окремими дільницями. Тран-спортування забезпечується технологічними процесами.

З усіх етапів підготовки виробництва виділяють три основних:

1) заготівля покупним матеріалів та комплектуючих;

2) забезпечення їх транспортування на. дільниці монтажу, регулювання та склад готової продукції;

3) забезпечення збуту продукції;

4.1.2 Технологічний процес виготовлення вузлів на друкованих платах буде складатися з таких основних етапів:

- підготовчий етап - на цьому етапі проводиться нарізка заготовок друкованих плат і їх попередня обробка;

- нанесення рисунку друкованої плати;

- травлення друкованої плати;

- контроль; - - лудіння;

- складання вузлів на друкованих платах;

- пайка елементів;

-'- налагодження і контроль готових вузлів. Плати після нарізки і свердління транспортують в цех по нанесенню.

Пройшовши цей етап, плати поступають на ділянку пайки. Пайка проводиться хвилею припою. Для цього плати завантажують в прилад для пайки хвилею припою. Плата з друкованим монтажем проходить з постій-ною швидкістю по гребню хвилі припою, чистою на вершині, без плі-вок окисів, висота хвилі припою над площиною плати підтримується постійною, температура припою досягає 240 1250° С. Хвиля припой ор-ганізовується переливанням припою в похилій ванні або з допомогою електромагнітного насосу через сопло. Якість пайки перевіряють при зовнішньому огляді. Потім перевірені прилади або блоки відправляються на ділянку захисних покрить, де плати покривають захисним шаром лаку.

Пройшовши ці операції, плати транспортують на дільницю ремонту, якщо під час огляду плат були виявлені пошкодження, то їх виправля-ють на робочих місцях, що мають необхідне обладнання. Перед тим як готові плати відтранспортують в цех по складанню, вони проходять на-лагодження. У даному випадку до приладу під’єднують джерело живлен-ня і за допомогою мілівольтметра, частотоміра і осцилографа переві-ряють проходження напруги живлення і проходження сигналу.

5 ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

5.1 ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

5.1.1 Собівартість продукції - це витрати на виробництво і збут продукції виражені в грошовій формі.

Собівартість включає в себе: вартість сировини, матеріалів, купованих комплектуючих виробів, заробітну плату як робітників, то виготовляють продукцію, так і інженере-технічних працівників, які здійснюють керівництво та організацію виробництва, амортизаційні ві-драхування, послуги інших цехів чи підприємств; вартість палива, електроенергії, води, тепла та вартість витрат по реалізації продукції.

Собівартість продукції поділяється на такі види:

цехова собівартість;

виробнича собівартість;

повна собівартість

Цехова собівартість - це витрави, пов’язані з виробництвом про-дукції в цілому по підприємству.

Повна собівартість - це витрати, пов’язані з виробництвом та збу-том продукції в цілому по підприємству.

Крім того розрізняють ще такі собівартості:—

планову;—

фактичну;—

індивідуальну.

Планова собівартість - це витрати, що передбачаються на плановик випуск продукції.

Фактична собівартість - це витрати, пов’язані з виробництвом та збутом фактично, виготовленої продукції.

Індивідуальна собівартість - це витрати окремих підприємств по ви-робництву певного виду продукції.

Метою планування собівартості продукції є економічне обґрунтування величини витрат, що затрачається на виробництво та збут продукції. Цей показник застосовується при визначенні ціни продукції, що виго-товляється підприємством, та величини прибутку, і є одним із основних показників роботи будь-якого підприємства.

Планування собівартості продукції відбувається за калькуляційними статтями.

Таблиця 5.1 - Планування собівартості продукції за калькуляційни-ми статтями

Калькуляційні статті |

Як визначається стаття

І Витрати на сировину » основ-ні та допоміжні матеріали |

Добутком норми витрат сировини, матеріалів на їх