позначення такого буксирування використовують термін "буксирування у відкритому морі". Ця операція відбувається у відкритих водах, територіальному морі, відкритому морі й інших морських просторах зі спеціальним режимом. Тобто зазначений вид бук-сирування частіше має міжнародний характер і зачіпає інте-реси різних держав і різнонаціональних суб'єктів морегосподарської діяльності. По-третє, буксирування для виконання спеціальних морських операцій — це спосіб рятування суден, технологічний елемент суднопідйомної операції, технологіч-ний етап будівництва різних споруд у прибережних зонах і в морі. Перші два види буксирування регулюють норми законо-давства про буксирування, а третій — норми, призначені для регулювання спеціальної морської операції, частиною котрої є буксирування (про рятування, судно підйом тощо).
За юридичною природою договір морського буксирування не має нічого спільного з морським перевезенням вантажів. Правовідносини з морського буксирування можуть виникати з договору чи адміністративного акту. Більшість питань пра-вового регулювання буксирування вирішується головним чи-ном на підставі угоди сторін, а також морських звичаїв та практики. Правові умови буксирування, зокрема, керування нею, питання відповідальності потребують вирішення у межах міжнародного приватного права. Така необхідність диктується ще й тому, що національне законодавство різних морських держав відносно буксирування мало розвинине. Міжнародно-правове співробітництво стосовно вказаних питань майже не відбувається. До буксирування можуть застосовуватися норми окремих міжнародних договорів. Наприклад, згідно з поло-женнями Конвенції про об'єднання деяких правил відносно на-дання допомоги і рятування на морі від 23 вересня 1910 р., в залежності від того, чи будуть визнані дії буксирного судна "діями по рятуванню", або виконанням договору буксируван-ня, розмір винагороди за виконану роботу може бути визна-чений згідно зі ст. 8 цієї Конвенції або у відповідності з існую-чими тарифами і ставками, які складаються на ринку фрахто-вих послуг, а коло осіб, які мають право на винагороду, може бути різним: при рятуванні — це судновласник, капітан, екіпаж та інші особи, які своїми діями сприяли досягненню корисного результату, а при буксируванні — тільки судно» власник.
Для багатьох держав важливе значення мають норми Кон-венції про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 р. та Міжнародної конвенції по пошуку і рятуванню на морі 1979 p., учасницею яких Україна стала у 1992 p. Це також Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямо-ваними проти безпеки морського судноплавства та Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти без-пеки стаціонарних платформ, розташованих на континен-тальному шельфі, які Україна ратифікувала у 1993 p.
Серед міжнародних договорів є такі, що дотичні до міжна-родних перевезень. Мова йде, зокрема, про Міжнародну кон-венцію про підготовку і дипломування моряків та несення вах-ти 1978 р. до якої Україна приєдналася у 1996 p., Кодекс стандартів підготовки, дипломування моряків і несення вахти 1995 p., норм яких дотримується Україна.
З метою сприяння розвитку комерційних та економічних відносин між державами, а також співробітництва в галузі морських перевезень Україна укладає двосторонні міжнародні договори. Такими є, наприклад, Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про торгове судноплавство від 13 квітня 1993 p.; Угода між Урядом України і Урядом Ли-товської Республіки про морське торговельне судноплавство від 4 квітня 1996 p.; Угода між Урядом Китайської Народної Республіки і Урядом України про морський транспорт, рати-фікована 22 лютого 1996 p. У жовтні 1998 p. підписано між-урядову українсько-болгарську Угоду про морське торговель-не мореплавство.
Тексти міжнародних угод визначають поняття "судно". Це, як правило, будь-яке судно, зареєстроване на території дого-вірної держави і плаваюче під її прапором. Таким чином воно підпорядковується законодавству держави прапора. Зазначені угоди поширюють свою дію на судна комерційного судно-плавства або використовуваних для національних цілей тор-гового судноплавства. Переважно поняття "судно" не охоплює військові кораблі, як вони визначені у Конвенції ООН з мор-ського права 1982р.; інші державні судна, які використовують-ся з некомерційною метою (проводять гідрографічні, океано-графічні, метеорологічні дослідження або дослідження магніт-ного поля Землі у цивільних цілях; суто рибальські та рибаль-ські науково-дослідні судна або допоміжні рибальські судна).
Визначено також поняття "порт договірної держави". Іноді передбачається перелік таких портів. Регламентується поря-док заходу суден до них. Допускається застосування принци-пу національного режиму або режиму найбільшого сприяння стосовно доступу суден у порт договірної держави, надання місць на пристані, використання портів для навантаження вантажів, посадки й висадки пасажирів, виконання послуг для здійснення морського судноплавства.
У міжнародних договорах визначається поняття "член екі-пажу", що іноді робиться з посиланням на норми Конвенції по полегшенню міжнародного морського судноплавства 1965 р. та KoweHvjd МОП № 108 про національні посвідчення особи моря-ків 1958 p. Регламентується їх правовий статус під час пере-бування у внутрішніх водах, територіальному морі та портах договірної держави. У договорах може вказуватися, що на чле-нів екіпажу, пасажирів судна чи вантажу, які знаходяться у договірній державі, поширюються заяви та правила цієї дого-вірної держави. У договорах передбачається правовий статус судна, екіпажу, пасажирів, вантажу договірної держави, що потерпіли аварію біля берегів іншої договірної держави.
Як правило, у договорах проголошується принцип сприян-ня свободі торгового мореплавства та утримання від будь-яких дій, якими може бути завдана шкода нормальному роз-виткові міжнародного судноплавства. Регламентується ви-знання документів, що є на судні. Мова йде, зокрема, про ті, що видані іншою договірною державою для підтвердження належності судна до певної держави.
Норми договорів, а також додатків до них регулюють пи-тання, пов'язані з вантажем. Зокрема, вказують, що транспор-тування вантажу або перевезення пасажирів судном однієї держави може здійснюватися повністю чи частково морем між територією іншої договірної держави та територією третьої ("крос-трейд"). Можливим