Забезпечення безпеки праці, звільнення працівників від надлишкового перенапруження сприяє більш ефективному використанню людських ресурсів, і тим самим збільшенню працездатності.

Складність завдань, що стоять перед охороною праці, вимагають використання досягнень і висновків багатьох наукових дисциплін, що безпосередньо, чи опосередковано зв’язані з задачами створення здорових та безпечних умов праці. В першу чергу це відноситься до соціально-правових наук, а також до досліджень в галузі наукової організації праці, технічної естетики, ергономіки, соціальної та інженерної психології. Так як головним об’єктом охорони праці є, звичайно, людина в процесі праці, то при розробці вимог виробничої санітарії використовуються результати досліджень ряду медичних та біологічних дисциплін. Питання охорони праці також тісно пов’язані з розробкою міроприємств по попередженню пожеж та вибухів.

Охорона праці є суттєвим елементом процесу виробництва. Тому вона має як організаційно-технічні, так і соціальні аспекти. Вона покликана вберігати персонал від впливу небезпечних і шкідливих факторів, забезпечувати найсприятливіші умови праці, забезпечувати підвищення продуктивності праці.

4. Економічна частина

4.1. Економічне обґрунтування розробки

Темою дипломного проектування є розробка комп’ютерної системи керування процесом сушіння деревини.

Класична технологічна лінія по деревообробці обов'язково має ділянку сушіння деревини. Ця ділянка є найскладнішою у всьому технологічному ланцюзі - від дерева, що росте в лісі, до готового виробу. Навіть дрова, перш ніж спалити, потрібно висушити. Складність полягає, перш за все, в управлінні процесом сушіння. Якщо процеси, що відбуваються в деревині під час сушіння, вивчені достатньо добре, то проблема управління ними залишається актуальною і сьогодні.

Із-за неякісної сушки початкової сировини неможливо добитися високої якості, довговічності і надійності готових виробів.

Забезпечивши за допомогою якісної сушки пиломатеріалу збільшення міцності деревини і стабільність форми і розмірів готового виробу, можна понизити їх матеріаломісткість в цілому, зменшуючи міжопераційні похибки, а це економія матеріалу, зниження енергоспоживання і навантаження на деревообробні верстати і ріжучий інструмент. При цьому збільшується експлуатаційна довговічність верстатів і інструменту.

Необхідність і актуальність проблеми автоматизації процесу сушіння деревини полягає в великій складності процесу.

Сушка деревини - тривалий і енергоємний процес. Процес сушіння вимагає багато як енерговитрат, так і витрат на інтелектуальність процесу, це і придбання дорогого устаткування, і заробітна плата висококваліфікованого обслуговуючого персоналу, і постійне обслуговування і діагностування обладнання використовуючи дорогі спеціалізовані засоби.

Вартість сушіння одного кубічного метру цінної породи деревини з дотриманням всіх вимог до якості може досягати 500 у.о., що може перевищувати ціну на саму сировину, звідси і випливає така вартість лісосушильного обладнання, яка може досягати порядку 1000.000 у.о. за великі цехи, і порядку 50.000 у.о. за маленькі 10-20 кубові сушильні камери.

Само собою, що при таких цінах на сушильні камери, і сама автоматика до них коштує порядку 5.000-10.000 у.о. за комплект, а це не можуть дозволити собі більшість вітчизняних лісосушильних цехів, яких близько тисячі у нашому регіоні.

Постає задача розроблення більш дешевшої і простішої в виробництві, установці, налагодженні і користуванні, але при цьому не менш інтелектуальної, надійної і точної системи керування процесом сушіння деревини.

Розроблена система гнучка і надійна, може використовуватися для автоматизації вже існуючих неавтоматизованих сушарок, які є дуже застарілими і потребують переобладнання і вдосконалення, так і більш сучасних, але складних в обслуговуванні, сушильних камер.

Ця розробка значною мірою зменшує собівартість процесу сушіння деревини, і водночас дозволяє збільшити якість готової продукції.

4.2. Розрахунок витрат на розробку програмної частини

Для економічного обґрунтування розробки та впровадження програми обчислюється ряд економічних показників:

Сумарні витрати на розробку програмного забезпечення Spn визначаються за формулою :

, (4.1)

де н – норматив рентабельності, що враховує прибуток установи, яка розробляє дану програму, долі одиниці;

tpoi – час, що витрачається на розробку даної програми працівником i-ої кваліфікації, люд.–міс.;

Bpoi – основна заробітна плата розробника i-ої кваліфікації, грн/міс.;

д - коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату розробникам програми, в долях від основної заробітної плати;

с – коефіцієнт, що враховує нарахування органам соціального захисту на заробітну плату, в долях від основної та додаткової заробітної плати;

н – коефіцієнт, що враховує накладні витрати установи, в якій розробляється ця програма, в долях до основної заробітної плати розробника;

tмо – машинний час ЕОМ, необхідний для налагоджування даної програми, машино–год;

eг – експлуатаційні витрати, що припадають на 1 годину машинного часу;

KEOM – капітальні вкладення в ЕОМ та інші складові системи.

Значення коефіцієнтів, як правило, рівні:

д=0,12; с=0,38; н=0,6; н=0,24.

Приймемо tроi=2 люд.–міс., а Bpoi=700 грн.

Експлуатаційні витрати, що припадають на 1 годину машинного часу можуть бути визначені за витратами електроенергії, оскільки програма налагоджувалась в дисплейному залі:

, (4.2)

де Pcn - споживана потужність ЕОМ, Вт;

Cгод - вартість 1 кВт/год електроенергії.

Оскільки Pcn=0.04 кВт, Cгод=0.195 грн., то згідно (4.2):

eг=0,040,195=0,0078 грн/год.

Необхідний час налагодження програми становить 90 машино–годин.

Капітальні вкладення в ЕОМ та інші складові системи визначаються за наступною формулою:

, (4.3)

де Ссер.і – вартість ЕОМ, грн;

Ском.і – вартість комунікацій, грн;

tгар – загальний час експлуатації комп'ютера

Значення капітальних вкладень становить:

KEOM=(4250+750)/416090=108.12 грн.

Отже, сумарні витрати на розробку програмного забезпечення згідно (4.1) становитимуть:

Spn=(1+0,24)(2700((1+0,12)(1+0,38)+0,6)+900,0078)+108,12=

=3833,12 грн.

Вартість розробленої програми обчислюється наступним чином:

, (4.4)

де zn – вартість, за якою продається програма, грн.,

nn – кількість установ, що придбають дану програму (nn=1).

Отже, згідно (4.4):

zn =3833.12 грн.

4.3 Розрахунок капітальних вкладень

Додаткові капітальні вкладення Кд2/1, пов’язані з впровадженням розробленої системи визначаються за наступною формулою:

, (4.5)

де Tм.в2 – машинний час ЕОМ