Перепад тиску пари за об'ємом деревини - третя причина переміщення вологи.

- Напруга в деревині в процесі сушки

· IА-IVА - вказане розподіл вологості по перетину пиломатеріалу.

· I1Б-IVБ - вказане зміна розмірів зовнішніх шарів деревини щодо один одного на різних етапах сушки, якщо зв'язок між ними порушена пропилами.

· IВ-IVВ - розподіл напруги в процесі сушки на різних етапах.

· IГ-IVГ - указується форма, яку приймає розпиляний на 2 частки брусок після того, як вирівняли вологість по його перетину.

· IД-IVД - указується форма розпиляного на 2 частки бруска, у якого вологість в деревині понизили до 0 в сушильній шафі.

· 1 фаза: характеризує початковий етап сушки. Вологість в деревині в цей період буде вища за точку насичення, волокна як внутрішніх, так і зовнішніх шарів форми своєю не змінюють. Це говорить про те, що внутрішньої напруги в деревині немає.

· 2 фаза: вологість в зовнішніх шарах знизилася а у внутрішніх шарах вологість вище за точку насичення. Якщо зразок розподілити на декілька шарів, то буде видно, що в зовнішніх шарах почався процес усихання, і вони зменшили свої розміри. В той час, як у внутрішніх шарах волога вище за точку насичення, процесу усихання немає, і розміри зовнішніх шарів не змінилися, в цей період сушки в деревині виникає напруга. Якщо дві половинки покласти в сушильну шафу і вирівняти в них вологість, то вийде зворотний ефект - вигнутість буде з внутрішніх шарів. Це говорить про те, що зовнішні шари мають залишкові деформації.

· 3 фаза: характеризує середній період сушки, вологість небагато нижче за точку насичення. Якщо в цей період розпиляти зразок на декілька шарів, то побачимо, що розміри внутрішніх і зовнішніх шарів не змінилися. Це говорить про те, що внутрішньої напруги в деревині немає. Розпиляний на 2 частини брусок форми не поміняє, але після вирівнювання вологості він зігнеться з внутрішніх шарів. Це говорить про те, що збереглися залишкові деформації від 2 фази. Проміжний етап зручний для прогріву деревини повітрям підвищеної вологості.

· 4 фаза: вологість по перетину матеріалу вирівняється в зовнішніх шарах, процес усихання вже припиниться. У зовнішніх шарах - напруга стиснення, тому внутрішні шари деревини в цей період будуть менші, ніж зовнішні. Дві половинки розпиляного бруска зігнуться з внутрішньої сторони. Після вирівнювання вологості в сушильній шафі можна побачити, що залишилися залишкові деформації.

1.1.3 Класифікація камерних сушарок

Більше 90% існуючих в світі сушильних камер – конвективні (використовується традиційний конвекційний метод сушіння деревини), це стаціонарні будови, оснащені вентиляторами, пристроями для напряму потоку нагріву і управління вологістю повітря. Температура всередині такої камери звично, залежно від стадії висихання, знаходиться в межах від 40°С до 90°С. Причому температура і вологість повітря в камерах управляється комп'ютерними системами, що включають пристрої для вимірювання клімату в камері і параметрів стану дерева. Контроль швидкості сушки покликаний мінімізувати, або абсолютно усунути дефекти що викликаються сушкою.

Ці камери класифікуються за наступними ознаками: принципу дії, пристрою огорожі, виду теплоносія, циркуляції агента сушки.

За принципом дії розрізняють камери періодичної дії і безперервного. Камери періодичної дії є приміщеннями, в які завантажується певний об'єм матеріалу, висушується, а потім вивантажується. Режими сушки тут змінюються з часом залежно від вологості деревини. На період завантаження і вивантаження камери процес сушки припиняється. Камери безперервної дії є приміщеннями, тунелями, в яких постійно знаходиться деревина, переміщувана на вагонетках. Матеріал висушується у міру проходження ним тунелю, від сирого кінця до сухого. Режими сушки змінюються у міру просування матеріалу по довжині камер.

Камери безперервної дії застосовуються звично на крупних підприємств при масовій сушці товарних пиломатеріалів до транспортної вологості, а також для сушки хвойних пиломатеріалів, берези і осики, що йдуть на столярний-будівельні вироби, тару, сільське господарство і вагонобудування.

По будові огорожі камери підрозділяються на стаціонарні і збірні. Стаціонарні камери будуються на місці їх експлуатації з будівельних матеріалів, а збірні, як правило, металеві, виготовляються заводським способом і збираються на місці їх експлуатації.

По теплоносію камери розрізняються на парові, електричні, водяні, газові. В перших трьох агентом служить вологе повітря або перегріта пара, а в останньому - суміш повітря і топкових газів.

По циркуляції повітря розрізняють камери з природною і примусовою циркуляцією. Газові і електричні безкалориферні камери (аеродинамічні) мають тільки примусову циркуляцію.

Природна циркуляція створюється за рахунок різниці щільності нагрітого і охолодженого повітря: гаряче, легше, повітря прагне вгору, а охолоджене, важке - вниз. Оскільки повітря, через це, циркулює вертикально по штабелю, пиломатеріали укладаються з штабелями. Камери з природною циркуляцією давно застаріли, хоча продовжують експлуатуватися на ряду підприємств. Продовжувати експлуатувати такі камери нераціонально, оскільки вони малопродуктивні, якість сушки в них низька із-за великої нерівномірності розподілу кінцевої вологості по штабелю.

Примусова циркуляція повітря або газу досягається за допомогою вентиляторів. Система циркуляції може бути пряма - коли переміщення повітря здійснюється безпосередньо вентилятором, або непряма - коли спонукачем циркуляції служить енергія струменів сушильного агента, витікаючих з великими швидкостями з сопел ежекторів. Ежекторні камери були поширені в 50-60-х рр., тепер же ця конструкція застаріла. Але не дивлячись на великі енерговитрати на циркуляцію, велику нерівномірність сушки, ці камери продовжують експлуатуватися.

По кратності циркуляції сушильного агента камери можуть бути з одноразовою і багатократною циркуляцією. При одноразовій циркуляції сушильний агент після проходження через штабель повністю викидається в