Одиниці фізичних величин

У тексті ПЗ необхідно використовувати одиниці фізичних величин, їх назви і позначення у відповідності до ДСТУ 3651.0.

Поряд з одиницями системи СІ, за необхідності, в дужках зазначають одиниці інших систем. У тексті ПЗ числові значення величин з позначенням одиниць розрахунку і фізичних величин слід писати цифрами, а числа без позначень одиниць фізичних величин і одиниць рахунку від одиниці до дев’яти – словами.

Якщо у тексті ПЗ наведено ряд числових значень, які виражені однією і тією самою одиницею фізичної величини, то позначення розмірності зазначають тільки за останнім числовим значенням, наприклад, 1,0; 1,5; 2,0; 2,5 Ом. Якщо у тексті ПЗ наводять діапазон числових значень фізичної величини, то позначенням одиниці фізичної величини зазначають за останнім числовим значенням діапазону, наприклад, від 10 до 100 В.

Додатки

Додатки оформляють як продовження ПЗ на наступних її аркушах, розташовуючи у біля появи посилань на них у тексті ПЗ. Кожний такий додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, написаний вгорі симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка заголовком малими літерами з першої великої повинно бути написано слово "Додаток – " і велика літера, що позначає додаток.

Додатки позначають великими літерами української абетки,

починаючи з А, за винятком літер Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. Додатки повинні мати спільну з рештою ПЗ наскрізну нумерацію аркушів.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти. У цьому разі перед кожним номером пишуть позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – Другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д; Ж.1.3.3.5 – підпункт 1.3.3.5 додатку Ж. Ілюстрації, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, Рисунок Г.З – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А. Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4.

5 ГРАФІЧНА ЧАСТИНА

5.1 Загальні вимоги

Кількість графічного матеріалу визначається кафедрою, а перелік – керівником курсового проекту. Графічні матеріали (креслення, діаграми, схеми) повинні відповідати вимогам стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД). Креслення, схеми і діаграми виконують на аркушах стандартних форматів. Формат аркуша потрібно вибирати, виходячи з можливості розміщення усіх необхідних видів, перерізів, перетинів, таблиць, а також текстової частини (технічних вимог, технічної характеристики).

Графічну частину проекту виконують олівцем, а в особливих, передбачених завданням на проектування, випадках допускається виконання графічного матеріалу тушшю. Зображення повинні бути наочними і займати весь аркуш вибраного формату.

Назва виробу в основному написі креслення повинна відповідати прийнятій термінології і бути в міру можливості короткою. Назву виробу записують у називному відмінку однини. У назві, яка складається з декількох слів, на першому місці записують іменник, наприклад, "Плата друкована".

Масштаб зображення окремих розрізів, перетинів, якщо він відрізняється від вказаного в основному написі, вказується безпосередньо за позначенням, яке відноситься до конкретного зображення.

Графічна частина проектів, об'єкти яких не вимагають розробки конструкторської документації, повинна виконуватись згідно з діючими галузевими нормативними документами та методичними настановами, розробленими кафедрою.

Специфікація

До креслення оформляється специфікація, яка в загальному випадку складається з розділів, розміщених у такій послідовності: документація, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, решта виробів, матеріали. У розділ "Документація" в курсовому проекті вноситься позначення і назва складального креслення, до якого оформляється специфікація.

У розділах "Складальні одиниці" і "Деталі" вносяться складальні одиниці і деталі, які безпосередньо входять у виріб. Запис вказаних виробів рекомендується робити в біля зростання цифр, які входять в позначення.

У розділі "Стандартні вироби" специфікують вироби, передбачені:

державними стандартами (ДСТУ);

міждержавними стандартами (ГОСТ);

галузевими стандартами (ГСТУ).

У границях кожної категорії стандартів запис рекомендується проводити за групами виробів (наприклад, болти, гвинти, гайки, підшипники, електротехнічні вироби і т. ін.), у границях кожної групи – за абеткою назв виробів, у границях кожної назви –- в порядку зростання позначень стандартів, а в границях кожного позначення стандарту – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

У розділ "Решта виробів" вносять вироби, які застосовуються не за основними конструкторськими документами, а за технічними умовами, наприклад, технічними умовами України (ТУУ). У розділ "Матеріали" вносять усі матеріали, які безпосередньо входять у виріб. Після кожного розділу специфікації необхідно залишити декілька резервних рядків для додаткових записів.

Специфікація включається в ПЗ як додаток.

6 ПОЗНАЧЕННЯ ДОКУМЕНТІВ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Позначення документів курсового проекту проводиться відповідно до схем, представлених на рисунку 6.1:

КП. XXX—XX. XX. XXX XX

Курсовий проект

Скорочена

назва

спеціальності

Дві останні цифри

залікової книжки

Порядковий номер складальної одиниці

Порядковий номер деталі

Шифр документа

Рисунок 6.1 – Схема позначення документів курсового проекту

6 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Починаючи розробку курсового проекту, необхідно підібрати літературу? що відповідає темі проекту і ознайомитися з існуючими різновидами даного електронного пристрою. Огляд (6…8 сторінок) є коротким конспектом першоджерел. Він зазвичай містить класифікацію електронних пристроїв даного класу, принцип дії, особливості застосування, переваги і недоліки. В пояснювальній записці не рекомендується приводити велику кількість цитат і не допускається цитування без вказівки на використану літературу.

7 СТРУКТУРНІ СХЕМИ

Структурна схема концентрує в собі все найбільш важливе та істотне в складі, структурі і функціях електронного пристрою. На структурній схемі зображають у вигляді прямокутників всі основні функціональні частини електронного пристрою і основні взаємозв'язки між ними. Другорядні функціональні частини на структурних схемах зазвичай не показують (наприклад блоки живлення). На лініях взаємозв'язку вказувати напрямки дії сигналів або потоків енергії.