2.1.2. Опис конструкції і принципу роботи пристрою.

Пристрій складається із слідуючи елементів:

установочні: призма 11 і планки 13 і 14, що на ній;

затискні: важіль 4 із гойдалкою 9;

корпус 1, на якому кріпляться всі вузли пристрою.

Для точної установки пристрою на верстаті планки 13 і 14 виконана по 8-му

квалітету точності і паралельності їх 0,025 мм.

.

Рисунок 3 – схема дії сил на заготовку в пристрої

Пристрій налагоджується по еталону за допомогою регульованого упора 17 на розмір L. Розмір l і l3 забезпечується точністю виконання в пристрої кондукторних втулок. Деталь площинами двохгранного кута встановлюється на планки 13 і 13 призми 11. З переду деталь подається до регульованого упора 17. Зверху деталь затискається важелем 4, безпосередньо через гойдалку 9. Важіль 4 затискається вручну ключем через гайку 27, що на гвинті 7. Потім затиснута деталь ставиться із пристроєм за допомогою рукоятки 21 на стіл верстату в позицію 1 на площину 8 де свердлиться замковий отвір. Потім деталь разом із пристроєм повертається у позицію 2 на площину 10, де свердлиться 1-й штифтовий отвір, 2-й штифтовий отвір обробляється у позиції 3. Точність розташування отворів після виконання операції забезпечується точністю розміщення кондукторних втулок в пристрої. Після обробки деталь звільняється від затиску гайкою 27, важіль 4 із гойдалкою 9 відводиться в сторону і деталь знімається із пристрою.

Розрахунок затискного зусилля.

Найбільше зусилля при свердлінні будуть виникати саме при свердлінні замкового отвору із моментом різання при цьому Мр1, тому складаю рівняння рівноваги моментів і сил для позиції 1, а саме для свердління замкового отвору , для визначення сили затиску.

,

де: Нм – момент різання, що намагається змінити деталь при затиску (див. режими різання);

=3 – коефіцієнт запасу затиску [4, с. 85];

=9 мм – діаметр свердління;

- сила затиску деталі, Н;

=0,92 – коефіцієнт тертя в місці затиску [4, с. 87, т. 10];

- коефіцієнт тертя між установчими поверхнями деталі і пристрою [4, с. 89, т. 10];

вираз: - сила тертя між призмою і установочними поверхнями деталі;

отже: ;

;

;

Н.

Зусилля з яким необхідно затиснути деталь в місці прикладання сили робітником: ,

де: мм – плече важеля (див. креслення пристрою);

=0,98 [6, с. 94] – коефіцієнт корисної дії передачі.

Отже: Н.

Момент затиску:

, Нм

де: - середній діаметр різьби на гвинті, =12 мм (див. креслення пристрою);

отже: , Нм

2.2.Опис конструкції та призначення інструменту.

Розглянемо різальний інструмент:2300-2462 свердло Ш9 ГОСТ 10902-77, назва свердла по ГОСТу: свердло спіральне із швидкорізальної сталі Р6М5 з циліндричним хвостовиком середньої серії; діаметр свердла - Ш9 мм; довжина свердла 125 мм; довжина робочої частини 70 мм; геометричні параметри: кути нахилу різальних кромок: ; передній кут ; задній кут ; кут нахилу перемички .Вище вказаний інструмент використовується для свердління замкового та штифтових отворів Ш9 на Операції 015 – 4121 Вертикально-свердлильна.

Свердло складається з двох частин: робочої і установочної (базуючої), робоча частина свердла виготовляється із швидкорізальної сталі Р5М5 ГОСТ 19265-75, установочна частина свердла виготовляється із легованої сталі 40Х ГОСТ4541-71. Робоча і установочні частини свердла з`єднюються з допомогою зварки тертям. Робоча частина свердла виконана у вигляді складної геометричної форми яка дозволяє в процесі роботи здійснювати процес різання, спіральна форма призначена для виводу стружки із зони різання на поверхню. Установочна форма виконана у вигляді конуса Морзе №4 для встановлення у патрон свердлильного верстату.

Список використаної літератури.

[1] Методичні вказівки до виконання технологічної частини дипломного проекту для студентів спеціальності 1201 – технологія машинобудування.

Івано-Франківськ, 1990-58с.

[2] Горбацевич А.Ф., Шкред В.А. Курсовое проектирование по технологии машиностроения. – Мн. Высшая школа, 1983-256с.

[3] Общестроительные нормативы времени и режимов резания для нормирования работ, выполняемых на универсальных и многоцелевых станка с числовым программным управлением. Том I и II. Нормативы режимов резания. Москва. Экономика. 1990 г.

[4] Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х томах. Изд. 3-е переработанное. Том 1. Под редакцией А.Г. Косилова и Р.К. Мещерякова. – М.»Машиностроение», 1972-694с.

[5] Панов А.А. Обработка металлов резанием. Справочник технолога. М.: «Машино-строение», 1988-736с.

[6] Справ очник технолога – машиностроителя. В 2-х томах. Изд. З-е переработанное. Том 2. Под редакцией А.Г. Косилова и Р.К. Мещерякова. – М.»Машиностроение», 1972-694с.

[7] “ Загальні-машинобудівні нормативи часу допоміжного на обслуговування робочого місця і підготовчо-заключного для технічного нормування верстатних робіт”. Том 1. М.: “ Машино-будування”, 1966-435с.

[8] “ Загальні-машинобудівні нормативи часу допоміжного на обслуговування робочого місця і підготовчо-заключного для технічного нормування верстатних робіт”. Том 2. М.: “ Машино-будування”, 1966-417с.

[9] С.А. Чернавский, Г.М. Цуковыч и др. Курсовое проектирование деталей машин. Учеб. Пособие для техникумов. – М.: Машиностроение, 1979-351с.