Історія розвитку дизайну, предметна творчість

Дизайн – творча діяльність, метою якої є гармонійне формування предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини. Проникнення дизайну в суспільне життя зближує матеріальне виробництво з мистецтвом і цим збагачує духовний світ людини. Створюючи нову річ дизайнер надає їй форму, яка найбільше відповідає функції та значенню предмета. Проте вона повинна не тільки добре виконувати свою функцію, а й органічно поєднувати форму, колір, матеріал. Тільки завдяки знанням історичних цінностей цивілізованого світу, їх вивченню та аналізу можливе подальше вдосконалення виробів світового рівня. Вивчення історії художніх виробів, інтер’єрів, одягу та інших предметів сприятиме в подальшому їх вдосконаленню. Промислове мистецтво, технічна естетика, художнє конструювання, дизайн – назви, які з’явилися порівняно недавно. Художнє проектування, дизайн – це новий творчий метод проектування товарів промислового виробництва. Його впровадження забезпечує високу якість продукції, поєднуючи в ній утилітарні і естетичні принципи. Під утилітарними принципами розуміють корисність, функціональність, вигідність та зручність в користуванні, конструктивність, технологічність та економічність, а під естетичним – красу, витонченість, виразність і образність. Будь-який виріб має свою історію і для нього характерна відповідна еволюція не тільки зовнішньої форми, але й технічних характеристик. В стародавні часи, коли виробництво ужиткових предметів було справою виключно людської праці, ремесло і мистецтво складали єдине поняття. Ремісник поєднував в собі і художника, і конструктора-технолога. Ремісниче виробництво проіснувало до кінця середніх віків. Розвиток архітектури завжди поєднувався з архітектурними стилями відповідної епохи. Це особливо спостерігається в інтер’єрі різноманітних приміщень (культових, службових, житлових). На початку ХХ ст. діяльність художників прикладного мистецтва обмежувалась предметами меблів, ужиткових виробів і внутрішнього оздоблення. Основним художнім стилем того часу був модерн. У різних країнах він увібрав в себе специфічні зовнішні риси, які пов’язані з використанням національних орнаментальних мотивів. Модерн – це перша спроба налагодити контакти між мистецтвом і технікою, творчістю художника і промисловим виробництва. Утвердження естетичної значущості технічної форми знайшло своє логічне вираження в конструктивізмі, який виник одночасно в різних країнах на початку 20-х років ХХ ст. і розповсюджувався у зв’язку з ростом індустріальної техніки і впровадженням нових різноманітних матеріалів. Конструктивісти намагалися довести, що технологічно та функціонально виправдана конструкція вже має вищі художні якості і цілком може задовольнити естетичні потреби сучасної людини, для якої характерний утилітаризм щодо всіх явищ дійсності. У 20-х – на початку 30-х почалось широке залучення архітекторів і художників до роботи в промисловості. Створюються нові відносини між мистецтвом і промисловістю. Організовуються художньо-проектні бюро та науково-дослідні інститути технічної естетики. У 1957 р. була створена Міжнародна рада індустріального дизайну, яка сприяла розвитку дизайну в усьому світі. Членом цієї організації є і Україна.

Все наше предметне оточення, починаючи з утилітарних речей та закінчуючи містом, є основою не тільки матеріальної, а й художньої культури кожної епохи. Предметна творчість включена безпосередньо у формування великих історичних стилів, пов’язана з естетичними ідеалами і смаками інтелектуальної еліти, з її способом життя. Види мистецтв предметної творчості пройшли довгий шлях розвитку. Серед них ремесла, народне професійне та декоративне мистецтво, художня промисловість, оформлення повсякденного міського оточення і різноманітних свят, житлового середовища (інтер’єрів та екстер’єрів). У ХХ ст. під впливом науково-технічного прогресу і соціальних змін в суспільстві, в предметній творчості посилилися проектні, прогностичні спрямування, предметне майбутнє у конкретних предметних художніх образах. Виникла нова професія – дизайн, яка увібрала в себе предметну творчість, технічну естетику, художнє конструювання і промислове мистецтво. Однак основна роль в цій професії належить художнику, який повинен синтезувати всі ці напрямки залежно від конкретної спеціальності (фаху). Технічний прогрес і соціальні зміни в суспільстві призвели до різкої зміни форм, до сприйняття творів мистецтва через засоби масових комунікацій. Кіно і телебачення, швидкість і легкість пересування, постійно зростаючі тиражі поліграфії – все це підсилює дію всіх аспектів матеріального середовища на емоційний світ людини. На початку ХХ ст. в Америці, в Західній Європі та в усьому світі різко оновлюється матеріальне середовище, будуються багатоповерхові будинки. Нові будинки вимагали нової системи опалення, ліфтів, нових меблів, з’явилася електрика, авто, пізніше літаки. Будуються кінотеатри, в побут входить телебачення внаслідок цього помітна зміна відбулася у матеріальних формах. Людина, створюючи предметне середовище, вчиться у природи і творить по її законам. Особливо це помітно, коли мова йде про об’єктивність і ціле образність предметних форм, про внутрішні закономірності і їх еволюцію. В сучасному світі значення та важливість дизайну все більше