Сучасний стан залізничної системи

Зміст

Вступ ...........................................................................................................3-4

Розділ І. Стан розвитку залізничної мережі.........................................5-10

Розділ ІІ. Розвиток швидкісних перевезень.........................................11-14

Розділ ІІІ. Рухомий склад пасажирського транспорту......................15-21

Розділ ІV. Договір оренди залізничного транспорту ..........................22-26

Висновок .................................................................................................... 27-28

Список використаної літератури ......................................................... 29

Додатки ...................................................................................................... 30

ВСТУП

Залізничний транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального виробництва, є складовою транспортної системи, що являє собою однією із найважливіших ознак її технологічного процесу й цивілізованості.

Потреба у розвитку залізничного транспорту ще більше підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, українська залізниця стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й заняття в ньому місця, що відповідає рівню високо розвинутої держави. Все вищевикладене й зумовлює актуальність даної теми.

Об’єктом дослідження є питання розвитку залізничної мережі в цілому, рухомий склад пасажирського транспорту , а також розробка договору оренди залізничного транспорту.

Таким чином, основною метою є: охарактеризувати стан розвитку залізничної мережі України, визначити важливі проблеми цієї галузі господарства та розкрити перспективні шляхи їх вирішення, а також показати як впливає розвиток туристичної діяльності на український залізничний транспорт.

Для досягнення цієї мети слід вирішити такі завдання:

- розглянути етапи розвитку залізничної мережі;

- охарактеризувати швидкісні перевезення;

- провести аналіз стану рухомого складу пасажирського транспорту;

- визначити вимоги договорів оренди залізничного транспорту в Україні.

Наукова новизна дослідження полягає у вирішенні питань експлуатаційної діяльності залізниць, сумісне користування і технічний зміст вантажних вагонів, контейнерів, умови перевезень пасажирів і вантажів, забезпечення безпеки руху потягів в міжнародному сполученні, а також питання науково-технічної співпраці.

Питання залізничної системи були висвітлені в працях різних вчених, зокрема, Парунакяна В.Є, Цвєткова Ю.М., Аксєнова І.Я., Соколова Л.М., Карпінського В.Б та інших, а також у періодичних виданнях «Економіка України», «Регіональні перспективи» та ін.

Основоположником є Закон України ? Про залізничний транспорт? та Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року.

В роботі використана значна кількість посібників, написаних сучасними дослідниками, на науковій базі яких й побудоване дане дослідження.

Отже, економічний розвиток залізничної галузі, її технічне переоснащення, дозволив не тільки відродити окремі галузі промисловості України — машинобудування, будівельних матеріалів, чорну металургію, нафтохімічну, але і прискорити темпи загальнонаціонального промислового виробництва.

Розділ І. Стан розвитку залізничної мережі

Історія розвитку залізничного транспорту не відділена від історії людського суспільства. Причиною цього є те, що без переміщення знарядь та предметів праці й самої людини неможливі ні виробництво споживання, ні яка-небудь інша цілеспрямована діяльність.

Технічний переворот, що охопив країни Європи і названий «промисловою революцією», суттєво вплинув на темпи розвитку виробництва і торгівлі. Але транспорт у вигляді різноманітних парусних суден, деяких в’юнких тварин і візків виявився не в змозі забезпечувати потреби машинного виробництва. Тому одночасно із промисловістю в цей період почав розвиватися й транспорт. Вона дозволяла створити транспортну одиницю, що могла самостійно рухатися і не залежити від погодних умов.

Протягом короткого періоду часу (кінець 18 - поч.. 19 ст.) з’явились й почали широко розповсюджуватися пароплави, паровози, парові сухопутні екіпажі. Новий поштовх до розвитку транспортної системи дало створення двигунів внутрішнього згорання (кінець 19 – початок 20 ст.).

При капіталістичному способі виробництва, по мірі розвитку і становлення підприємств, ускладнювалась техніка й технологія виробництва, а тому зріс обсяг продукції. Місцеві ринки переростали в національні й міждержавні. В цих умовах власникам підприємств було нелегко утримувати своє складне власне транспортне господарство, раціонально його використовувати. Тому саме з цього часу, поступово почалось виділення транспорту в самостійну галузь, що виконувала перевезення вантажів і пасажирів для будь-якого клієнта за платню.

В умовах капіталістичного виробництва транспорт переніс кардинальні зміни перш за все, почалось широке застосування механічного двигуна, відбулося значне розширення сітки транспортних комунікацій, транспорт виділився в особливу галузь економіки, і що саме важливо, засоби транспорту диференціювались, з’явились такі види транспорту: морський, річковий, залізничний, автомобільний, повітряний. Тобто виробнича спеціалізація почала поширюватись на транспорт, зокрема на залізниці, з’явилися такі спеціальності як машиніст, провідник, механік, ремонтник локомотиву. Світова система залізниць складається на початку 20 ст.

Залізниці є в 140 країнах світу, а протяжність їх становить приблизно 1,2 млн. км. Найбільшу довжину мають залізниці в США (біля 240 тис. км). Канаді (90 тис. км). Росії (86 тис. км). Більше половини експлуатаційної довжини випадає на розвинені країни і лише 1/5 – на ті, що розвиваються. Відповідно, у першому випадку щільність залізничних шляхів набагато вища, ніж у другому. Найвища вона в Бельгії, Німеччині, Швейцарії: 4-18 км/100км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1-0,5 км/100км2. Є країни, що не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Нігер, Чад, Бурунді, Ісландія, Афганістан, Непал, острівні держави Океанії і Карибського басейну.

Залізнична мережа розвинених країн вирізняється високою пропускною здатністю. Цей показник залежить від кількості прокладених ліній. Більша частина залізниць – одноколійна: двох - та багатоколійні становлять приблизно 1/7 загальної довжини залізниці світу. Багатоколійні залізниці розташовані на підходах до великих залізничних вузлів. Іноді в потужних індустріальних районах між постачальником і споживачем сировини прокладається декілька залізниць для безперебійного постачання вугілля, залізної руди тощо.

У світі використовується кілька типів залізничної колії: нормальна, широка, середня та вузька. До нормальної відносять західноєвропейську, або стефенсонівську (1435 мм), та колію, що історично склалася на просторах Російської імперії (1524 мм). Перша переважає в більшості країни Європи, у Північній Америці, Північній Африці, Австралії, на Близькому та Середньому Сході;