Можливі дефекти в системах гідравлічних приводів розділяють на дефекти гідроагрегатів, які визначаються як недопустимі кількісні зміни будь–якого параметра (характеристики) агрегату внаслідок незворотних фізико-хімічних змін чи руйнувань, і дефектів системи гідроприводу (її окремих функціональних ділянок), які трактуються як недопустимі кількісні зміни функціональних параметрів (або характеристик системи) чи зміни структурних зв’язків між її функціональними ділянками.

У відповідності з ГОСТ 20911 – 75 розрізняють дефект, працездатність і правильність функціонування об’єкта діагностування. В системах гідравлічних приводів працездатний стан системи буде забезпечуватись, коли її елементи (гідроагрегати, трубопроводи та ін.) будуть повністю відповідати технічним вимогам чи технічним умовам (ТУ).

Під працездатною системою гідравлічного приводу розуміється система, вихідні параметри і характеристики якої для всіх можливих режимів її експлуатації повністю відповідають ТУ. При цьому в окремих елементах системи гідроприводу можуть бути дефекти, які не впливають на її вихідні параметри.

Можливість виявлення змін технічного стану систем гідравлічних приводів на ранній стадії їх виникнення обумовлена достатньою параметричною надлишковістю і повільно протікаючими процесами зниження працездатності. Наприклад, встановлено, що зниження працездатності гідросистеми повітряного судна в зв’язку з дефектами в її агрегатах в основному відбувається на протязі часу, який перевищує в декілька разів тривалість одного чи декількох польотів, а також інтервали між технічними обслуговуваннями. Виняток складають руйнування шлангів і трубопроводів при екстремальних навантаженнях і відмови електрогідравлічних кранів і золотникових пристроїв внаслідок відмов електроживлення чи защемлення золотників внаслідок їх забруднення. Аналогічним чином протікають процеси зниження працездатності гідравлічних приводів сільськогосподарських і транспортних машин, дорожніх, будівельних і підіймально-транспортних машин, морських суден, а також гідравлічних приводів, які використовуються в нафтогазовій галузі та інших галузях машинобудування.

Параметрична надлишковість обумовлена специфікою вибору потужності гідравлічних приводів машин, необхідної для забезпечення характеристик виконавчих гідромеханізмів, коефіцієнтів статичної міцності і опору втоми конструктивних елементів гідравлічних приводів, а також прийнятою системою багатократного резервування важливих елементів систем гідроприводів, які забезпечують виконання важливих функцій машин чи пов’язаних з безпекою людей. Так, в гідросистемах авіаційної і ракетної техніки забезпечується трьох- і чотирьохкратне резервування гідроживлення споживачів, відмови яких впливають на безпеку польотів.

При виготовленні і експлуатації гідравлічних приводів машин перевіряється їх працездатність і правильність функціонування.

Перевірка працездатність гідравлічних приводів здійснюється при їх виготовленні і наступних дослідженнях, та при капітальних ремонтах, а також при періодичному технічному їх обслуговуванні.

Оцінка правильності функціонування гідравлічних приводів машин, як правило, здійснюється оператором в процесі виконання виробничого завдання, а також технічним персоналом, що виконує технічне обслуговування машин. Таким чином, перевірка правильності функціонування в порівнянні з перевіркою працездатності дозволяє впевнитися лише в тому, що гідравлічний привід правильно функціонує в даному режимі і в даний момент часу.

В цілому підмножина працездатних станів системи гідроприводу Е’ включає всі стани, при якій система виконує покладені на неї функції, а її вихідні параметри і характеристики повністю відповідають ТУ. Кожен із станів в цій підмножині відрізняється степінню чи запасом працездатності, який характеризується наближенням стану системи до гранично допустимого. Перехід з одного стану в інший в підмножині Е’ обумовлений виникненням змін в системі, які, однак, не призводять до виходу її параметрів за межі ТУ, тобто не викликають переходу її стану в підмножину Е’’. Підмножина Е’’ включає стани, які відповідають виникненню в системі дефектів, що призводять до збільшення (зменшення) значень функціональних параметрів в порівнянні з вимогами ТУ чи втраті системою працездатності. Потужність підмножини Е’’, визначається числом дефектів, які можна виявити по відповідними ознаками.

Встановлено, що характерними видами технічного стану систем гідравлічних приводів машин, які входять в підмножину Е’’, являються: тиск в нагнітаючій магістралі гідросистеми не відповідає вимогам ТУ (більше ТУ чи менше ТУ); тиск в зливній магістралі перевищує допустимий; подача гідронасосів менша допустимої; зовнішня негерметичність перевищує допустиму; внутрішня негерметичність перевищує допустиму; пульсація тиску за гідронасосом перевищує допустиму; кількість робочої рідини в гідробаку менша допустимої; сили тертя виконавчого гідромеханізму перевищують допустимі; втрати тиску в гідробаці перевищують допустимі; забруднення робочої рідини перевищує допустиме; температура робочої рідини перевищує допустиму і т. д.

В ряді випадків працездатність гідроприводу може залежати від фізико-хімічних властивостей робочої рідини (наприклад, в’язкості). Процес діагностування можливих станів гідроприводів з допомогою підмножин Е’ і Е’’ можна розділити на два етапи.

На першому етапі встановлюється належність технічного стану системи гідроприводу, що діагностується, до однієї з підмножини: Е’ чи Е’’ цей етап зазвичай називають “визначенням працездатності”. Аналіз стану системи в підмножині Е’ дозволяє встановити характер чи степінь зміни її працездатності і в ряді випадків передбачати момент переходу стану системи, що діагностується, в підмножину Е’’ , а відповідно, здійснити прогнозування зміни її технічного стану. Точність прогнозування визначається вивченістю умов експлуатації гідроприводу, закономірностей фізичних процесів, що протікають в його елементах (гідроагрегатах), і можливістю контролю показників (ознак), які характеризують зміни його технічного стану в процесі експлуатації.

На другому етапі визначають причину попадання системи гідроприводу в підмножину Е’’, якщо в результаті першого етапу виявлений вихід її параметрів за межі ТУ. Цей етап називається пошуком дефекту, що виник чи пошуком елемента, який відмовив, що для складних систем гідравлічних приводів являється однією з важливих діагностичних задач. Наприклад, пошук агрегату в гідросистемі автонавантажувача, відмова якого призвела до внутрішньої негерметичності системи, займає в ряді випадків декілька годин. Для розв’язку цієї задачі розробляються спеціальні методи і засоби діагностування.

Таким чином, задачі перевірки працездатності, правильності функціонування і пошуку представляють собою часткові випадки загальної задачі діагностики