чином, розглянуті системи гідроприводу машини як сукупності підсистем, послідовність роботи яких визначається режимом роботи машини, дозволяє представити структуру перевірки технічного стану гідроприводу в цілому при застосуванні методів функціональної діагностики в вигляді схеми приведеної на рисунку 2.9. В загальному випадку перевірка технічного стану гідроприводу Пс представляє собою сукупність перевірок роботи окремих агрегатів і функціональних підсистем, які входять в гідропривід. Нижчий рівень складають перевірки Піj окремих агрегатів і елементи результатів, результати яких на більш високому рівні дозволяють оцінити стан функціональних підсистем. На цьому ж рівні проводиться оцінка станів лінії нагнітання і зливу. Сукупність таких перевірок забезпечує оцінку технічного стану гідроприводу на перехідних режимах.
Результати діагностування гідроприводу на перехідних Пс.пер і встановлених Пс.уст режимах дозволяють оцінити роботу приводу в цілому.
Основними характеристиками системи контролю є її вірогідність, повнота контролю і глибина пошуку відмов, яку ця система забезпечує.
Рисунок 2.9 – Структура перевірки технічного стану системи гідроприводу.
Вірогідність контролю. Під вірогідністю контролю розуміють показник степені об’єктивності відображення результатів контролю дійсного технічного стану об’єкта контролю системи гідроприводу:
Д=1-(РсРл+(1-Рс)Рн) (2.9)
де Рс – імовірність працездатного стану гідроприводу; Рл – ймовірність невірогідної інформації про відмову.
Значення показників Рн і Рл залежать від методичної і інструментальної вірогідності контролю і надійності системи, або засобів контролю, застосованих для оцінки технічного стану гідроприводу. Імовірності Рн і Рл можуть бути визначені як:
Рн = Рс.к Кп.к Рн.о + Рс.к (1-Кп.к) + (1-рс.к) рс.кг ; (2.10)
Рл = (1-Рс.к) Рс.кнг + Рс.к Кп.к Рл.о , (2.11)
де Рс.к – імовірність працездатного стану системи контролю; Р.о – імовірність невиявленої відмови внаслідок похибок вимірювань; Кп.к – повнота контролю; Рс.кг – імовірність відмови систем незалежно від стану контролю, при якому вона постійно видає інформацію “дійсний” незалежно від стану об’єкта контролю (“постійно дійсний”); Рс.кнг – імовірність відмови системи контролю, при якому вона постійно видає інформацію “не дійсний” незалежно від стану об’єкта контролю (“постійно не дійсний”); Рл.о – імовірність невірогідної відмови внаслідок похибок вимірювань.
Як видно із виразів (2.10) не виявлення відмов в охопленій контролем системі гідроприводу (перший добуток) може бути зв’язано з похибкою вимірювань при працездатній системі контролю. З іншої сторони, не виявлення відмови може виникнути також в результаті недостатнього охоплення системи контролю типу “постійно дійсний” (третій добуток).
Аналіз виразу (2.11) показує, що “недостовірний відказ” можливий в наслідок відказу системи типу “постійно не дійсний” (перший добуток), а в охопленій контролем частині системи гідроприводу – в результаті похибки вимірювань (другий добуток).
При повному охоплені системи гідроприводу контролем і ідеальної системи контролю Рл=Рл.о і Рн=Рн.о.
2.5 Визначення повноти контролю
Під повнотою контролю (ГОСТ 19919-74) розуміють методичну вірогідність контролю технічного стану системи гідроприводу, яка характеризує можливість виявлення відмов в системі при вибраному методі її контролю. Значення повноти контролю Кп.к представляє собою умовну імовірність виявлення факту відмови в системі гідроприводу, якщо відмова дійсно виникла:
Кп.к = лк.ч/ло.к, (2.12)
де ло.к, лк.ч – відповідно інтенсивності відказів об’єкта контролю (системи гідроприводу) і його контролюючої частини.
Вихідними даними для оцінки повноти контролю гідроприводів є: функціональна схема і опис принципу роботи гідроприводу; перелік контролюючих параметрів і стимулюючих взаємодій (управляючих сигналів і зовнішніх взаємодій); перелік видів відмов елементів (агрегатів) гідроприводу і дані про інтенсивності її виникнення в експлуатації.
Оцінку повноти контролю складної системи гідроприводу рекомендується проводити в наступній послідовності. На першому етапі розробляється функціонально-логічна модель (ФЛМ) об’єкта контролю, на основі аналізу якого для контролюючих параметрів досліджуваної системи гідроприводу складає рівняння зв’язку між вихідними і вхідними параметрами блоків, які входять в ФЛМ. Потім формується таблиця повноти контролю (ТПК), яка складається із матриці і кінцевого рядка таблиці повноти контролю (КРП). За результатами заповнення кінцевого рядка ТПК визначається кількісна оцінка Кп.к. повноти контролю досліджуваної системи гідроприводу.
Розглянемо особливості побудови функціонально-логічної моделі складної системи гідравлічного приводу як об’єкта контролю. Основні вимоги до ФЛМ об’єкта контролю заключаються в тому, що ця модель повинна дозволяти виділяти конкретні елементи об’єкта контролю, які формують кожен із його вихідних параметрів. Цим ФЛМ відрізняється від звичайної функціональної схеми.
Функціонально-логічні блоки (ФЛБ), які складають ФЛМ, повинні мати лише один вихідний параметр (один вихід) при будь-якій кількості вхідних параметрів (входів). Кількість і номенклатура входів ФЛБ визначаються із аналізу функціональної схеми гідроприводу і повинні відповідати кількості і номенклатурі входів, які формують вихід даного ФЛБ моделі. Зв’язки між елементами ФЛМ, перелік параметрів і їх допустимі значення повинні відповідати функціональній схемі гідроприводу. Найбільш повно цими властивостями володіє функціональна схема гідроприводу з розщепленими параметрами. В цьому випадку параметрами розщеплення повинні бути лише вихідні параметри агрегатів або елементів системи гідроприводу, які підлягають контролю.
При кількісній оцінці повноти контролю проводиться аналіз ФЛМ гідроприводу, кожний з яких формує визначений вихідний сигнал, а також розділення всієї кількості елементів на контролюючі і неконтролюючі.
В зв’язку з цим при побудові ФЛМ гідроприводу необхідно виконувати наступні правила:
конструктивно-змінні блоки (КЗБ) системи гідроприводу, які мають більше одного вихідного сигналу, розщеплюються на декілька ФЛБ, кожний з яких має один вихідний сигнал і всі входи, які формують цей сигнал;
сукупність елементів, які беруть участь у формуванні двох або більше вихідних сигналів одного КЗБ, повинна виділятися в окремий ФЛБ; в окремий ФЛБ необхідно виділяти також елементи системи гідроприводу (вузли, агрегати і ін.), не охоплені стимулюючими сигналами;
при побудові ФЛМ частина системи гідроприводу, охоплена зворотнім зв’язком, може об’єднуватися в один узагальнений блок (ФЛБ). Входами такого узагальненого блоку є всі