При побудові функціональних схем з розщепленими параметрами варто також враховувати наступні особливості роботи систем гідроприводів. Вважають, що в системі відсутні розриви цілісності потоку рідини. Витрата рідини в системі визначається витратою рідини через гідродвигуни і загальні витоки в системі. Тиск у напірній лінії системи визначається налагодженням регулятора тиску, чи при застосуванні насоса змінної подачі і гідравлічного акумулятора, робочою точкою характеристики гідроакумулятора, положення якого залежить від співвідношення втрат у системі і подачі насоса. В останньому випадку тиск рн за насосом змінної подачі буде визначатись тиском на виході гідроакумулятора і гідравлічним опором ділянки гідросистеми між насосом і гідроакумулятором. Тиск рі на виході інших агрегатів напірної ділянки буде рівним тиску рі-1, що підводиться за мінусом перепаду тиску рі на агрегаті внаслідок його гідравлічного опору. Тиск у зливній магістралі системи визначається гідравлічним опором агрегатів і елементів зливної магістралі і витратою робочої рідини. Рівень робочої рідини в гідробаці залежить від співвідношення витрати робочої рідини, що витікає з бака — qб, і надходить в бак – Qсл.б.

Отримані функціональні схеми з розщепленими параметрами для складних систем гідравлічних приводів машин рекомендується використовувати як діагностичні моделі для подальшої розробки діагностики гідравлічних приводів.

2.1.3 Логічні моделі

Номінальні значення вихідних функціональних параметрів гідравлічних приводів, як правило, наведені в технічних умовах. Сукупність номінальних значень вихідних параметрів для кожної конкретної системи гідроприводу визначає область їхніх допустимих значень. Аналогічно визначається область допустимих значень і для вихідних функціональних параметрів окремих агрегатів, що входять у систему гідроприводу. Контроль технічного стану гідроприводів при експлуатації в багатьох випадках проводять з використанням оцінок виду "в допуску — не в допуску", "в нормі — не в нормі", "в ТУ — не в ТУ", тобто має місце допусковий спосіб діагностування. В зв'язку з використанням допускових оцінок при контролі технічного стану систем гідравлічних приводів машин виникає прагнення багатьох вітчизняних і закордонних дослідників застосувати при розробці діагностики гідравлічних приводів математичні моделі логічного типу, а для аналізу останніх — методи алгебри-логіки.

Логічна модель системи гідравлічного приводу може бути побудована шляхом перетворення її структурно-функціональної схеми з розщепленими параметрами, у якій функціональні блоки Sj заміняються на блоки логічної схеми Wi. Входи і виходи таких блоків вважаються двійковими логічними вхідними (вихідними) змінними, які приймають значення "істинне" (1), якщо значення відповідних їхніх входів (виходів) допустимі (знаходяться в межах ТУ), і значення "хибне" (0) в іншому випадку.

Застосування логічних моделей для цілей діагностики вимагає виконання ряду умов і, насамперед, правильності всіх блоків, що входять у логічну схему об'єкта діагностування, тобто щоб при наявності декількох входів кожний і-й блок мав лишень один вихід zі. При цьому вихід zj блоку був би допустимим лишень в тому випадку, коли всі його входи припустимі (уji = 1) і блок Wi працездатний. У цьому випадку вихідну функцію блоку можна розглядати як кон’юнкцію змінних

. (2.4)

Логічна модель об'єкта вважається правильною, якщо для будь-якої пари блоків підмножини допустимих значень входу і виходу і підмножини їх недопустимих значень збігаються, якщо вихід одного з блоків є входом іншого, а для блоків, що мають однакові входи, підмножини допустимих значень і підмножини неприпустимих значень їхніх входів збігаються.

Вводячи в логічну схему досліджуваної системи дефекти, що можливі в експлуатації гідроприводу, одержуємо для кожного випадку сукупність вихідних параметрів логічних блоків , що приймають значення "1" чи "0" в залежності від відповідності значення zі вимогам ТУ. Якщо система працездатна, то значення виходів усіх логічних блоків повинні приймати значення "1".

Як приклад побудови логічної схеми гідроприводу розглянемо функціональну ділянку гідропідйомника, спрощені принципова і структурна схеми якого показані на Рисунок 2.4, а, б. Підйом чи опускання платформи підйомника S3 здійснюється за допомогою гідромотора S2, робоча рідина до якого під тиском рн подається через золотниковий кран S1. Відпрацьована рідина відводиться в зливну магістраль, тиск в якій рсл. Керування золотниковим краном S1 здійснюється за допомогою керуючого сигналу х. Зовнішніми впливами системи є зусилля Rвн і сила тертя Rтр гідропідйомника.

Рисунок 2.4 – Схеми функціональної ділянки гідроприводу підйомника:

а - гідравлічна; б - структурна; в - логічна; 1 - електромагнітний кран;

2 - гідромотор; 3 - платформа; Si і Wi - i-ті блоки структурної і логічної схем, що відповідають і-му елементу функціональної ділянки гідроприводів

Логічна схема розглянутої системи для режиму підйому платформи наведена на Рисунок 2.4, в. Блоками логічної схеми є "розщеплені" блоки структурної схеми, входи і виходи яких мають властивість двійкових логічних змінних. Якщо керуючі (х) і зовнішні (рн, рсл, Rвн, Rтр) параметри знаходяться в межах вимог ТУ, то для справної системи виходи кожного логічного блоку Wji будуть мати значення "1" і вихідний параметр системи — швидкість підйому платформи v(t) також буде відповідати вимогам ТУ. При виникненні дефекту в системі, наприклад, при збільшенні внутрішніх витоків у гідромоторі Qут2 вище допустимих, витрата рідини через гідромотор Q2 при тій же частоті обертання n вихідного вала буде перевищувати витрату рідини по ТУ і вихід блоку