Поглиблений аналіз взаємозв'язків між вхідними і вихідними параметрами окремих агрегатів, що входять у структуру складних систем гідравлічних приводів машин, і технічним станом цих агрегатів показує, що на практиці в ряді випадків мають місце порушення виконання умов правильності роботи окремих агрегатів як блоків логічної схеми, тобто порушення умов алгебри-логіки. Так, наявність широкого діапазону можливих змін тиску і витрати робочої рідини в ряді систем гідравлічних приводів в залежності від режиму їхньої роботи призводить до появи на окремих режимах "логічно несуттєвих" зв'язків між параметрами окремих агрегатів і функціональних параметрів гідроприводу, коли вихід значень параметрів окремих агрегатів на певне значення за межі вимог ТУ не призводить до виходу значень функціональних параметрів гідроприводу в цілому також за межі вимог ТУ. Слід зазначити, що не завжди для досліджуваної системи гідроприводу виявляються визначені граничні значення сукупних виходів логічних блоків, що входять у логічну модель системи. Зазначені специфічні особливості роботи складних систем гідроприводів сучасних машин істотно ускладнюють застосування для них в "чистому" вигляді логічних схем в якості діагностичних моделей.

2.1.4 Графи причинно-наслідкових зв'язків

Ускладнення, що виникають при застосуванні логічних схем для діагностики гідроприводів машин, можуть бути усунуті при використанні графів причинно-наслідкових зв'язків. Їх доцільно застосовувати в тих випадках, коли об'єкт діагностування не має явно виражених функціональних блоків (наприклад, автономні кермові приводи літальних апаратів), коли відсутні точні аналітичні чи експериментальні залежності між параметрами об'єкта і відомо лише те, що один параметр якимсь образом залежить від іншого.

Графом причинно-наслідкових зв'язків системи гідроприводу будемо називати орієнтований граф, вершини якого являють собою вхідні, внутрішні і вихідні параметри системи, а дуги відбивають причинно-наслідкові зв'язки між відповідними вершинами. Напрямок дуги відповідає переміщенню від причини до наслідку.

Як приклад на рисунку 2.5 представлений граф причинно-наслідкових зв'язків розглянутої функціональної ділянки гідропідйомника для режиму з наявністю внутрішніх витоків у гідромоторі.

Рисунок 2.5 – Граф причинно-наслідкових зв'язків функціональної ділянки гідроприводу підйомника при наявності внутрішніх витоків в гідромоторі.

Для того, щоб по графі причинно-наслідкових зв'язків можна було виконати висновок щодо технічного стану відповідного об'єкта діагностування, повинні бути справедливі основні передумови, що приймаються при побудові логічних моделей. При цих умовах у багатьох випадках від графа причинно-наслідкових зв'язків системи можна перейти до логічної моделі, і навпаки. При побудові графа причинно-наслідкових зв'язків його вершинам можна зіставляти не тільки внутрішні і зовнішні параметри гідроприводу, але і події, обумовлені логічним висловленням типу "значення параметра вийшло з ТУ".

На закінчення відзначимо, що при побудові графа причинно-наслідкових зв'язків системи гідроприводу можна представляти не усі вхідні, внутрішні і вихідні параметри системи (чи події, що відбивають гранично припустимі значення цих параметрів), а тільки ті з них, що доступні для вимірів і можуть бути використані в якості діагностичних.

2.2 Методи діагностування гідравлічних приводів за параметрами функціонування

Параметри гідравлічних приводів, які змінюються при експлуатації, оцінюються різними діагностичними методами, які володіють визначеними перевагами і недоліками. Вибір методів діагностування суттєво залежить від типу, призначення і умов експлуатації гідравлічних приводів, а також від оснащення експлуатаційних підрозділів засобами діагностики.

Органолептичні методи – візуальні , найбільш старі методи діагностування, але залишаються актуальними і на сьогоднішній час. Будь-яке діагностування гідравлічного приводу при експлуатації починається із зовнішнього огляду. Перевіряється зовнішня герметичність системи гідроприводу (наявність підтікань робочої рідини), виявляються механічні пошкодження елементів гідроприводу (забоїни, тріщини, потертості шлангів і трубопроводів), а також контролюється вироблення люфтів шарнірних з’єднань, наявність пломб, контрольок і т.д.

Об’єктивність діагностування органолептичними методами підвищується при використанні спеціальних засобів і найпростішої апаратури. Наприклад, недопустиме підвищення температури виявляється за допомогою спеціальних фарб, термощупів; виникнення шумів при збільшенні зазорів – за допомогою стетоскопів; наявність тріщин корпусів агрегатів визначається за зміною магнітних ліній, які виявляються за допомогою порошків; деякі параметри контролюються візуально за показами приладів (манометрів, тахометрів і ін.).

В залежності від оснащення експлуатаційного підрозділу засобами діагностування органолетичні методи замінюються приладними. Цей же процес має місце і при вдосконаленні систем вбудованого контролю гідравлічних приводів різного призначення.

Часовий метод, або метод часових інтервалів згідно класифікації запропонованої Е. Г. Нахапетяном, базується на визначенні часу виконання робочих операцій виконавчими органами діагностуючого гідроприводу. Метод використовується для оцінки загального технічного стану систем гідравлічного приводу. Цей метод відрізняється простою реалізацією, внаслідок чого знаходить широке застосування для діагностування гідравлічних приводів різних машин.

Крім вбудованих засобів (реле, перемикачів, кінцевих перемикачів, кнопок систем управління), застосовують спеціальні засоби – електросекундоміри, а також тимчасово встановлені давачі переміщень швидкості, тиску, підсилень. Дані реєструються за допомогою самописців, а у швидкодіючих приводів – за допомогою осцилографів. При використанні діючих давачів отримують інформацію не лишень про часові інтервали, але і про інші параметри робочого процесу гідравлічного приводу, необхідні при інших методах його