- сталі коефіцієнти (параметри моделі), - похідні, відповідно вхідного і вихідного сигналів.
2. Функція передачі. Дана характеристика визначається як співвідношення перетворень Лапласа вихідного і вхідного сигналів, так що з врахуванням властивостей даного перетворення і вище наведеної формули тримаємо:
. (2.5)
де L{*} - символ перетворення Лапласа, р - комплексна змінна.
3. Імпульсна характеристика w(t). Під w(t) розуміється реакція заздалегідь незбуреного об'єкта тобто об'єкта з нульовими початковими умовами) на вхідний сигнал в вигляді -функції.
4. Перехідна функція h(t). Це реакція заздалегідь незбуреного об'єкта на вхідний сигнал в вигляді одиничного стрибка.
З теореми управління відомі наступні співвідношення між цими характеристиками:
. (2.6)
При нульових початкових умовах зв'язок між вхідним і вихідним сигналами описується інтегралом згортки:
, (2.7)
або в операторній формі:
.
5. Частотні характеристики. Частотні характеристики об'єкта визначають його комплексним коефіцієнтом передачі , , який є Фур'є-перетворенням.
Модуль комплексного коефіцієнта передачі представляє собою амплітудно-частотну характеристику (АЧХ) об’єкта з передаточною функцією W(s), а аргумент - фазо-частотну характеристику (ФЧХ).
Графічне представлення на комплексній площині при зміні частоти w від 0 до тобто графік амплітудно-фазової характеристики (АФХ) в полярних координатах в вітчизняній літературі називається годографом, а в англомовній - діаграма Найквіста.
В теорії управління часто використовується логарифмічна амплітудно-частотна характеристика (ЛАЧХ), рівна .
6. Модель для змінних стану. При виборі п координат системи (об'єкта) з якості змінних її стану (такими координатами наприклад можуть бути вхідний сигнал y(t) і п-1 його похідних) дану систему можна описати рівняннями для змінних стану:
(2.8)
де - вектор змінних стану; A,B,C,D при скалярних і y(t) - відповідно матриця розміром nm.
Застосування, при нульових початкових умовах, до останнього рівняння перетворення Лапласа дозволяє отримати наступні вирази для функції передачі:
,
де І - одинична матриця.
Слід відмітити, що всі вище наведені моделі є еквівалентними, тобто, знаючи будь-яку з них, можна отримати всі інші.
Для об'єктів, функціонування яких представлене для дискретного часу (в даному випадку Т - інтервал дискретизації), тобто для дискретні об’єкти описуються рівнянням (аналог диференціального):
, (2.9)
де .
Зв'язок між сигналами може бути зображений через дискретну згортку:
, (2.10)
де - ординати вагової решітчатої функції об'єкта, або з використанням Z-перетворення:
. (2.11)
де .
Через дискретну передаточну функцію
, (2.12)
яка визначається на основі різниці управління після використання до обох частин цього рівняння Z-перетворення:
.
Відмітимо, що Z-перетворення решітчатої імпульсної перехідної характеристики є W(z) тобто . На практиці в більшості випадків вимірювання неперервних сигналів, здійснюється в дискретні моменти часу, що зручно для подальшої обробки на ЕОМ. Тому дискретні моделі часто використовують при моделюванні та ідентифікації об'єктів САУ та САР, для обробки результатів використовують спеціальний аналізу і синтезу дискретних систем.
Можливі наступні способи переходу від неперервних моделей до дискретних.
1. З використанням Z-перетворення з наступним ланцюгом перетворень:
. (2.13)
2. З заміною різницями змінних в диференціальному рівнянні, який описує неперервний об'єкт:
(2.14)
(даний підхід задовольняє задану точність тільки при малих Т).
3. При заміні (наближений метод запропонований А. Тастіним який називається білінійним перетворенням), тобто
. (2.15)
Для дискретних об'єктів може бути використано опис через змінні стану:
(2.16)
перехідна функція і частотні характеристики такі як і для неперервних систем.
Вкажемо, що множник z =е є оператором затримки, тобто і т.д. беручи до уваги дані обставини і позначаючи дані моменти дискретного часу тим же символом t, що і неперервний час, приведемо декілька розповсюджених моделей дискретних об'єктів для часової області, враховуючи шум спостереження.
1. Модель авторегресії AR (Auto Regressive) - вважається найпростішим
де .
2. ARX-модель (Auto Regressive with External input) - більш складний:
або в розверненому вигляді
.
тут і нижче e(t) - дискретний білий шум, .
3. ARMAX-модель (Auto Regressive-Moving Average with external input - модель авторегресії скользящого середнього):
,
де nk - величина затримки (запізнення),
.
4. Модель "вхід - вихід"
,
де .
5. Так звана модель Бокса-Дженкінса:
,
поліном B(z), F(z), C(z) визначаються раніше,
.
6. Модель для змінних станів (State spase):
дe A, B, C, D - матриці відповідних розмірів, - корелюючий шум спостереження.
Можлива інша (оновлена, канонічна) форма представлення даної моделі:
де К - деяка матриця.
В загальному випадку оцінювання параметрів моделі заданої структури проводиться як зазначалося шляхом мінімізації вибраного критерію в якості моделі (найчастіше - середнього квадрата розузгодження виходів об'єкта і його моделі).
Розглянемо декілька можливих підходів до такого оцінювання.
Оцінювання параметричних моделей (метод прогнозу помилок - Predictive Error Method), скорочено РЕМ полягає в наступному. Нехай модель досліджуваного об'єкту має вигляд так званої спільної лінійної моделі:
при чому шум може бути представлений як
де e(t) - дискретний білий шум, H(z) - деякий поліном від z.
З даних виразів слідує, що
ю
При виборі в якості критерію (функції втрат) величини:
оцінки коефіцієнтів поліномів моделі можуть бути знайдені в результаті розв'язання наступних оптимальної задачі (в загальному випадку нелінійної):
.
Знаходження такого розв'язку (різноманітними числовими методами є нелінійної оптимізації), як правило, достатньо тяжке і трудомістко.
Відмітимо, що ще більш тяжкою є подібна процедура оцінювання параметрів моделі змінних станів. Проте для ряду власних моделей існують моделі оцінювання більш простого виду.
3 РОЗРОБКА АЛГОРИТМІЧНОГО І ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДЕЛЮВАННЯ CAP
3.1. Аналітичні дослідження та розробка структурної схеми досліджуваної системи
Специфічною рисою релейних САУ та CAP систем - це недостатність аналітичних, точних методів дослідження, що обумовлене нелінійністю цих систем.
Вирішення задачі синтезу релейних САУ (CAP) більше базується на пошуку і виборі і менше - на розрахунку параметрів регулятора. Для синтезу релейних систем як базовий використовується метод фазової площини. По суті метод є графоаналітичним. Синтез релейної САУ з лінійним законом переключення зводиться до вибору параметрів ліній переключення. Цей вибір робиться так, щоб