Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обгрунтова-ній розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілакти-ки виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покра-щення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.

2.2. МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

2.2.1. ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розу-міють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.

Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається постійною (36,6 °С). Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколиш-нім середовищем називаються терморегуляцією. Нормальне протікання фізіоло-гічних процесів, а отже і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це має місце вважаються найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі — від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря (табл. 2.2).

Кількість тепла та вологи, що виділяється однією людиною

Виконувана робота |

Тепло, Вт |

Волога, г/год

Повне |

Явне |

при 10 °С |

при 35 °С

при 10 °С |

при 35 °С |

при 10 °С |

при 35 °С

У стані спокою |

160 |

93 |

140 |

2 |

30 |

115

Фізична:

легка |

180 |

145 |

150 |

5 |

40 |

200

середньої важкості |

215 |

195 |

165 |

5 |

70 |

280

важка |

290 |

290 |

195 |

,0 |

135 |

415

Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище здійснюється трьома основними способами (шляхами): конвекцією, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла відда-ється випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту (рис. 2.1, б). Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він обезводнюється, порушується обмін речовин. Тому працівники «гарячих» цехів забезпечуються газованою підсоленою водою.

Рис. 2.1 Вплив температури повітря на продуктивність праці (а) на тепловіддачу організму людини (б): І — випромінюванням і конвекцією; II — випаровуванням

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через ви-соку вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька воло-гість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підви-щенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.

Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, однак не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30—31 °С при відносній вологості 85% чи 40 °С при відносній вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої роботи теплова рівновага ще зберігається завдяки терморегу-лятативній функції організму при tn = 25—26 °С (відносна вологість 40—60%).

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб темпе-ратура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному спів-відношенні.

2.2.2. НОРМАЛІЗАЦІЯ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ

На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони — визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання пара-метрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забез-печують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механіз-мів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному виливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій робіт у теплий та холодний періоди року наведені в таблиці 2.3. Період року визначається за середньодобовою температурою зовніш-нього середовища tсд. При tcд < +10 °С — холодний період, а якщо tid> +10 °С — теплий період року.

Допустимі величини параметрів мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних умов мікро-клімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та еко-номічно обгрунтованою недоцільністю.

Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь техно-логічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати:—

35 Вт/м2, при опроміненні 50% і більше поверхні тіла;—

70 Вт/м2, при опроміненні від 25% до 50% поверхні тіла;—

100 Вт/м-, при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.

Оптимальні та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року |

Категорія робіт |

Температура, °С |