РЕФЕРАТ
на тему:
Тесла Нікола. Вклад в електротехніку
Винахідників, що можуть бути порівняними з ним за масштабами вирішених чи навіть тільки поставлених перед собою задач, історія нараховує одиниці. Створивши систему багатофазних струмів, він поклав початок сьогоднішній електроенергетиці: крокуючі по континентах опори високовольтних передач — незліченні пам'ятники Теслі. Він дав нам електропривод — основу сучасної індустрії, перших роботів, розробив принципові елементи радіотехніки, телекерування радара, винайшов неонові й інші газосвітлові пристрої, вивів з лабораторії в практику високочастотні струми, намагався з їхньою допомогою змусити світитися саму атмосферу, саме нічне небо...
Він був великим інженером, але прагнув стати ще і «надлюдиною» — запрограмовано творити наукові й технічні чудеса. Діяльність свою він будував винятково на раціональних принципах, у розквіті він назавжди видалився в замкнутий світ, куди з того часу нікого не допускав. Функціонував надзвичайно ефективно, як найвищою мірою досконала машина, відмовивши від друзів, від любові, від усього особистого, від мільйонів, що міг одержати за винаходи, й тілесну свою оболонку розглядав лише як слугу розуму, що діє. Учнів Тесла не залишив, умер жебраком.
Геній з'явився на світ у ніч з 9 на 10 липня 1856 р. у хорватському селищі Сміляни. Батько Ніколи був сільським священиком, писав вірші, філософські статті й друкував їх у місцевих газетах і журналах. Мати не вміла ні читати, ні писати, але була розумна та практична: змайструвала безліч пристосувань, що полегшили їй домашню працю. Нікола стверджував, що свої винахідницькі здібності він успадкував не від батька, який мав освіту, а від неписьменної матері.
Учитися в гімназії йому теж допомагали інтуїція й уява. Будь-яка математична абстракція миттєво ставала для нього настільки відчутною, що, бувало, ледь приступивши до задачі, він уже «бачив» її рішення й писав відповідь, не втрачаючи часу на проміжні перетворення. На початку вчителі думали, що він шахраює, поки не переконалися в його феноменальних здібностях.
Практично ж Теслу все більше зацікавлювала електротехніка. Щоб її вивчити, він вступив у політехнічний інститут у Граці.
Працюючи вдень і вночі, відводячи на відпочинок п'ять годин на добу, з них на сон — лише дві.
Одного разу зимовим лютневим днем 1882 р. він гуляв зі своїм шкільним товаришем Сігеті парком. Призахідне сонце залило небо жовтогарячим полум'ям. Він простяг руку вбік сонця й раптом застиг, немов у трансі.
Хвилини через дві він отямився. «Дивися, дивися, ось я завертаю рух, — промурмотав він збуджено, дивлячись на сонячний диск. — Бачиш, як він рівно обертається? А от я переключаю струм, реверсую обертання. Дивися! Так само рівно він обертається в протилежний бік. Зупиняю, пускаю знову. Ніякого іскріння. Іскрити немає чому!»
«Нічого не розумію,— сказав Сігеті.— Чи це сонце іскрить?»
«Ну, звичайно, ти нічого не зрозумів. Я говорю про електромотор перемінного струму. Я вирішив цю проблему! Бачиш, як він рівно, майже безшумно працює? Уся справа в обертовому магнітному полі, й я повинний побудувати цей двигун!»
Піднявши гілку, Тесла прямо на доріжці намалював схему. Концепція була прекрасна, проста, обіцяла безліч технічних прикладань. Електродвигуни перемінного струму пропонувалися й раніше, але з одним ланцюгом, як і при постійному струмі: вони були подібні одноциліндровій паровій машині, що зупиняється по досягненні мертвих точок. Тесла ж узяв два ланцюги, у кожному з яких пульсували перемінні струми однакової частоти, але зсунуті один відносно іншого по фазі. Це було схоже на парову машину з двома циліндрами, із кривошипами, поставленими під кутом одне до одного так, що мертві точки поршнів не збігалися. Створювався магнітний вихор у просторі, тобто силове поле, що обертається. Воно захоплювало за собою обмотки без прямого контакту, передавало енергію до замкнутого ланцюга на ізольованому якорі тільки за допомогою силових ліній. Колектор був більше не потрібний.
Протягом двох місяців Тесла перебував у стані екстатичного захоплення. Йому не було потрібно будувати моделі, він їх досить спорудив у своїй розумовій майстерні, за кілька тижнів жваво уявив собі всі типи електродвигунів, з якими згодом було зв'язане його ім'я, динамо-машини, трансформатори й інші пристрої двохфазної системи електропривода перемінного струму, перейшов до багатофазного, підібрав матеріали, думкою піддав машини іспитам...
Завдяки рекомендаційному листу, він одержав місце в «Континенталь Едісон Компані», французькій фірмі в Страсбурзі, що виготовляла мотори, динамо-машини та монтувала системи електричного освітлення за едісоновськими патентами. На службі він скрепя серце займався тільки машинами постійного струму.
Однак, працюючи в фірмі, Тесла знайшов час, щоб виконати в металі діючу модель невеликого двохфазного мотора перемінного струму. Потрібні матеріали він привіз із собою заздалегідь з Парижа, підшукав невеликий завод, що прийняв замовлення на частину роботи, виготовив деталі. Динамо-машину й мотор Нікола зібрав сам.
Наступив вирішальний момент перевірки його теоретичних положень. Тесла включив рубильник. Мотор здригнувся, і якір, ледь чутно гудучи, швидко набрав оберти. Тесла перекинув рубильник. Якір м'яко зупинився і негайно ж почав обертатися в протилежний бік. Теорія підтвердилася. А працююча модель повинна була допомогти Теслі переконати скептиків у перспективності його ідей.
Мер Страсбурга Бозен зібрав іменитих городян, щоб Тесла продемонстрував їм свій мотор. Працював мотор чудово, але іменитих городян не зацікавив, перспективою казкового процвітання Страсбурга не обнадежил. Тесла був подавлений, Бозен його втішав: треба їхати в Париж! Але в Парижі його чекало розчарування.
Відчув його можливості лише один з адміністраторів компанії, Чарльз Бачеллор, і, в свою чергу, порадив Теслі поїхати