Аналіз методів нафтовіддачі пласта.

Інтенсивність притоку рідини в свердловину зумовлюється перш за все тиском в пласті, який по мірі видобутку пластової рідини, газу падає. Для інтенсифікації притоку рідини і газу необхідно забезпечити збереження пластового тиску. Звідси і виникнення методів підтримання пластового тиску. Метод підтримання пластового тиску шляхом за контурного або внутріконтурного нагнітання вод в пласт, дозволив інтенсифікувати видобуток нафти і різко збільшити нафтовіддачу пластів [1].

Притік пластової рідини можна інтенсифікувати, а нафтовіддачу пласта збільшити відповідно подіявши на пласт і пластову рідини з тим, щоб, з однієї сторони, фільтраційна характеристика колектора стала кращою, а з другої – щоб в’язкість рідини в пласті стала меншою. Крім того, для збільшення нафтовіддачі необхідно зменшити поверхневий натяг пластової рідини в зоні її контакту з гірською породою. Звідси і виникнення методів дії на пласт для збільшення його проникності: гідро розрив пласта, кислотна обробка, вибухи, методи зниження в’язкості пластової рідини: нагрів в пласті, її підпал; методи зниження її поверхневого натягу: обробка рідини в пласті хімічними реагентами. Для реалізації цих методів використовується велика кількість обладнання, споруджень, машин, механізмів. Основними видами сучасної техніки: обладнання для підтримання пластового тиску або для витіснення пластової рідини нагнітання в пласт води, іноді газу, обладнання для прогріву пласта закачкою в нього теплоносіїв – води, пари або для створення фронту внутріконтурного горіння, обладнання для гідророзриву, для кислотної обробки пласта, для обробки води, що закачується в пласт хімреагентами.

Гідро розрив пласта оснований на неоднорідності структури нафтових пластів, здатності їх розслоюватися під дією закачуваної в пласт рідини.

Процес здійснюється нагнітанням в пласт під великим тиском порції рідини – гідророзриву, що призводить до утворення послойних тріщин, в які зразу ж закачується рідина – піскосій, що протискується за допомогою буферної рідини. Крупнозернистий пісок, заповнюючи тріщини, створює високо проникні слої, покращуючи притік рідини до вибою свердловини.

Процес гідро розриву – швидкотічний, ефективність його знаходиться в прямій залежності від темпу проведення операцій розриву і заповнення тріщин піском. Для досягнення цього комплекс обладнання повинен мати високу подачу і великі тиски нагнітання.

Обробка нафтовмісного колектора, в складі якого містяться карбонатні породи, кислотою покращує проникність пласта в зоні свердловини, а відповідно зумовлює інтенсифікацію притоку рідини до свердловини, якщо свердловина експлуатаційна.

При соляно кислотній обробці концентрація кислоти в розчині складає 8-20% в залежності від порід нафтовміщуючого колектора. Якщо концентрація розчину соляної кислоти вище рекомендованої. Труби устьового і свердловинного обладнання руйнуються, а якщо нижче – знижується ефективність обробки призабійної зони.

Для підвищення коефіцієнта нафтовіддачі і збільшення темпів відбору нафти із пласта застосовується термічна дія на пласт. Цей метод здійснює ефективну дію на високов’язку нафту неоднорідних пластів, де застосування заводнення не дає значного ефекту. Нерідко термічні методи використовуються в тих випадках, коли ніяким іншим способом добути нафту із пласта не удається.

Важливою перевагою методів теплової дії на пласт являється досягнення високого коефіцієнту нафтовіддачі.

Серед головних способів штучного впливу на поклади нафти, є метод заводнення, рідше газова і водогазова депресія на пласт [2].

Головним методом впливу на пласт з метою підтримання пластового тиску, для підвищення нафтовіддачі пластів є метод заводнення [3].

До критеріїв застосування методів заводнення має відношення характеристика в’язкості нафти. Методи заводнення застосовуються при в’язкості нафти до 60-70МПа. Заводнення може бути наступних типів: законтурне, приконтурне, склепінне, площинне, внутрішнє, контурне, блочне.

Застосування того чи іншого способу залежить від розмірів родовища, його геометричної форми, властивостей колектора, але у будь якому випадку воно можливе за умов високої проникності пластів, та низької в’язкості нафти у всіх частинах покладів. При слабо проникних колекторах застосовуються інші системи підтримання пластового тиску.

Газова депресія полягає у закачуванні природного або нафтового газу в пласт з метою підтримання пластового тиску та витіснення нафти з пластів, які експлуатуються.

Даний метод має обмеження застосування, тому, що газ при витісненні нафти в умовах відсутності змішування його з нафтою є гіршим витісняючим агентом, ніж вода.

Головна причина ефективності витіснення нафти газом – його мала в’язкість. Ця причина зумовлює прориви газу у видобувні свердловини, зниження дебітів нафти, незначне охоплення пластів витіснення. Все це призводить до того, що коефіцієнт витіснення нафти газом нижчий ніж водою.

Для отримання максимального ефекту від застосування водогазової дії на паст використовують періодичне та циклічне нагнітання води і газу у пласт.

При обмеженому використанні газової дії на нафтові поклади можна збільшити нафтовіддачу пластів на 7-15% порівняно з чистим заводненням.

Але метод підтримування пластового тиску, на базі БКНС має свої недоліки і вимагає збільшення числа нагнітальних свердловин для забезпечення необхідних об’ємів закачування робочих агентів.

Існують також і інші методи підтримування пластового тиску. Окрім води, яку в пласт закачує блочна кущова насосна станція, в пласт можна закачувати воду, піну. Газ в пласт закачують кущовою насосною станцією. При попаданні в пласт бульбашки газу, які змішуються з нафтою переміщаються вгору, оскільки газ є легшим за нафту, тим самим виносячи із собою нафту з пласта. Потім на пунктах збору газ відділяють від нафти. Газ, в подальшому можна відправляти споживачам, або використовувати для повторного закачування в пласт.

Піну закачують в пласт спеціальними насосами. Оскільки піна є тяжчою за нафту, то піна витісняє нафту, тим самим підвищується нафтовіддача пласта.

Отже, на даний час метод заводнення з метою підтримання пластового тиску є найбільш ефективний і найдешевшим у порівнянні з іншими існуючими