Лабораторна робота

З предмету: “Основи теорії буріння свердловин”

Тема: “Вивчення властивостей тампонажного розчину”

Мета роботи: вивчення методики і приладів для визначення рухомості та термінів тужавіння тампонажного розчину.

1 Визначення розтічності тампонажного розчину

Розтічність – це умовна міра рухомості або прокачування свіжоприготованого розчину. Вимірюють її з допомогою приладу, який називається конусом АзНДІ (рисунок 6.1). Прилад складається із зрізаного конуса, який має такі розміри: внутрішній діаметр верхньої основи 37±0,5 мм, нижньої 70±0,5 мм, висота 60±0,5 мм, об'єм 120 см3.

Таблиця 6.1 – Результати виміру розтічності тампонажного розчину

№ досліду | Тип цементу | Кількість цементу, г | Рідина змішування | Водоцементне відношення | Вид перемішування | Чотири відмітки за шкалою, см | Розтічність ,см

вид | кількість, г або см3

Рисунок 6.1 – Прилад (конус) АзНДІ: Рисунок 6.2 – Схема

1 – конус стандартних розмірів; консистометра КЦ-5:

2 – скло зі шкалою; 3 – підставка 1 – стакан для розчину;

2 – рамка з лопатями;

3 – електродвигун;

4 – редуктор; 5 – кронштейн; 6 – станина;

7 – електронагрівач; 8 – водяна баня;

9 – шкала; 10 – термометр

2 Визначення початкової консистенції тампонажного розчину

Консистенція – це міра загуснення рідин. Цю характеристику використовують для оцінки текучості тампонажних композицій, які здатні загущуватись (за рахунок структуроутворення) через деякий час після замішування. Консистенція вимірюється в одиницях в'язкості або в умовних одиницях консистенції (УОК) за допомогою спеціальних приладів, які називаються консистометрами.

Консистенція – величина, яка обернено пропорційна текучості тампонажного розчину.

Таблиця 6.2 – Результати виміру консистенції тампонажного розчину

Тип цементу | Кількість цементу, г | Рідина замішування | Водоцементне відношення | Час дослідження | Консистенція, Па·с

вид | Кількість, г або см3

3 Визначення термінів схоплення тампонажного розчину

Прилад Віка (рисунок 6.3) складається з металевого стержня 1, який вільно рухається у вертикальній обоймі станини 2. Для закріплення стержня на необхідній висоті служить зажимний гвинт або спеціальний стопор 3. В нижню частину стержня 1 вгвинчена сталева голка 4 діаметром 1,1 мм і довжиною 50 мм. Маса стержня повинна бути рівною 300±2 г. На станині закріплена шкала 6 з поділками від 0 до 40 мм. Конічне кільце 7 для цементного розчину має розміри: внутрішній діаметр верхньої основи – 65±5 мм, нижньої – 75±5 мм, висота – 40+0,5 мм. Під кільце підкладається пластинка.

Рисунок 6.3 – Прилад Віка:

1 – металічний стержень; 2 – вертикальна обойма станини;

3 – заживний гвинт; 4 – сталева голка; 5 – пестик Тетмайера;

6 – шкала; 7 – конічне кільце

Таблиця 6.3 – Результати виміру термінів схоплення

Тип цементу | Кількість цементу, г | Рідина замішування | Водоцементне відношення | Початок замішування, год | Терміни схоплення

вид | Кількість, г або см3 | початок | кінець