Але при оцінці екрануючих властивостей порід необхідно встановити можливість фільтрації вуглеводнiв через покришку. Якщо фільтрація можлива, то необхідно встановити, чи призведе фільтрація через покришку до розформування покладу. Таким чином, він запропонував оцінювати екрануючу здатність покришок в два етапи: при відсутності фільтрації вуглеводнiв в покришці - статичні умови i при фільтрації - динамічні умови.

Якщо екрануюча здатність < 1екр, якість покришки необхідно оцінювати в динамічних умовах. Але переміщення вуглеводнiв в породі можливе доти, доки Рекр < 1екр, після чого порода в даних термобаричних умовах перетворюється в надійну покришку [16].

Розглянувши оціночну шкалу О.О. Ханiна, Л.М. Марморштейн відзначає, що навіть слабкі флюїдоупори (групи Е) можуть бути надійними покришками в умовах нормальних порових(пластових) тисків.

При переміщенні флюїдів в породі, оцінку екрануючої здатності необхідно проводити з врахуванням динамічних параметрів покришки: проникності, товщини покришки та часу розформування покладу.

Використовуючи рівняння Дарсi, В.М. Рижик [16] вивів рівняння оцінки часу розформування покладу:

Тр = м * m * h / Кпр*Рп , (2.3)

де м - в’язкість флюїду;

m - пористість;

h - товщина покришки;

Рп - початковий градієнт тиску;

Кпр - коефіцієнт проникності.

Враховуючи час розформування покладу за цим рівнянням, майже вся група флюїдоупорiв, за О.О. Ханiним, може зберігати поклади нафти i газу тривалий час [16].

Таким чином, оцінка екрануючих властивостей порід з позиції статичної рівноваги сил дозволила переглянути оціночну шкалу для порiд-покришок, запропоновану О.О. Ханiним. Встановлено, що групи флюїдоупорiв, які раніше вважались ненадійними покришками, можуть бути надійними в умовах нормальних порових(пластових) тисків. В динамічних умовах визначальними критеріями екрануючої здатності є час розформування покладів, який залежить від проникності, пористості і товщини породи-покришки.

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ТА НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ

КАРБОНАТНИХ ВІДКЛАДІВ ПРИЧОРНОМОРСЬКО-КРИМСЬКОЇ НАФТОГАЗОНОСНОЇ ПРОВІНЦІЇ

Вивченiсть стратиграфії i лiтологiї осадової товщi Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції нерівномірна. Вiдклади мезозою i кайнозою, а в Гiрському Криму - палеозою багатьма вченими вивчаються на протязі багатьох десятиліть. Палеозойські відклади в корінному заляганні виявлені тільки на початку 50-х років. На сьогодні в осадовій товщi суші встановлено наявність вiдкладiв ордовiкських, силурійських, девонських, кам’яновугільних та пермських, а в межах шельфу - силурійських та девонських (острів Змiїний). Стратиграфiчний опис палеозойських вiдкладiв досліджуваного регіону відображено в наукових працях П.Д. Цегельнюка, М.В. Вдовенко, I.Н. Сулiмова, К.Я. Гуревича, А.О. Муромцевої, О.I. Берченко, О.Є. Котляра i інших [27,28,29,30,31,32,33,34,35,36,37,38]. Опис стратиграфії i лiтологiї мезозойських вiдкладiв опубліковано в працях Т.В. Астахової, М.Я. Апостолової, Г.П. Ворони, В.В. Глушка, О. Т. Богайця, С. П. Максiмова, П. В. Анцупова, Т.М. Горбачика, А.В. Паришева, Л.Г. Плахотного, О.Д. Самарського, Б.М. Полухтовича, О.М. Озерного, Б.Й. Денеги, Р.В. Палiнського та інших [39,40,41,42,43,44,45, 46,47,48,49,50].

Кайнозойські відклади, які на узбережжі пiвнiчно-захiдної частини Чорного моря виходять на денну поверхню i розкриті багатьма свердловинами на іншій території Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції, детально вивчаються вже друге сторіччя i висвітлені в наукових працях Л.П. Горбача, В.О. Зелiнської, Б.Ф. Зернецького, Є.Я. Крайової, Є.Ф. Шнюкова, Ф.А. Щербакова, М.В. Муратова, Л.Ш. Давiташвiлi, О.Г. Еберзiна та інших [51,52,53,54,55,56,57,58,59]. Велике значення в дослідженні шельфу Чорного моря мали праці О. Д. Архангельського та М. М. Страхова [60,61].

Осадова товща досліджуваного регіону, в основному, складена тріасовими, юрськими, крейдовими, палеогеновими та неогеновими вiдкладами. В основі осадового комплексу Гiрського та Рiвнинного Криму залягають складчасті метаморфiзованi товщi палеозою та докембрiю, прорвані різними iнтрузiями вивержених порід та перекриті товщею середньо- i верхньокам`яновугiльних, пермських вапняків та порід нижнього i середнього тріасу [30,62].

3.1 Літолого-стратиграфічна характеристика

відкладів верхньої крейди

Вiдклади крейдової системи широко розповсюдженi в межах дослiджуваного регiону i складенi вiдкладами нижнього i верхнього вiддiлiв. Виходи їх на денну поверхню вiдомi тiльки в Гiрському Криму. На iншiй територiї їх перекриває потужня товща палеогенових, неогенових i четвертинних вiдкладiв.

ВЕРХНIЙ ВIДДIЛ - К2

Вiдклади верхньої крейди широко розвинутi в межах дослiджуваної провiнцiї. Вони складенi товщею переважно карбонатних та глинисто-карбонатних порiд. Верхньо-крейдовi вiдклади Керченського пiвострова вiдрiзняються пiдвищеною глинистiстю карбонатних порiд з перевагою мергелiв. Це монотонна товща сiробарвних мергелiв i вапнякiв, мiсцями дуже мiцних, з мiкрофауною, в яких виявленi фораменiферовi комплекси, небагатi в родовому та кiлькiсному вiдношеннi. Вiдклади верхньої крейди дослiджуваного регiону є об`єктом наших дослiджень, тому стратиграфiю їх розглянемо бiльш детальніше.

Верхньокрейдовi вiдклади характеризується мiнливiстю їх товщини. Спостерiгається збiльшення їх товщини із заходу на схiд (вiд 31 - 315 м на Гончарiвськiй площi, 73 - 319 м на Мошкарьовськiй площi, 558 - 980 м на Селезньовськiй i Фонтановськiй площах, до 1250 - 1400 м на Мар`євськiй i Краснопольськiй площах)[63,64,65,66].

В Рiвнинному Криму вiдклади верхньої крейди характеризуються великими товщинами (до 3000 м) i складенi вапняково-мергелистими породами. У пiвнiчнiй частинi Рiвнинного Криму розрiз верхньої крейди складений вапняками, рiдше мергелями, товщиною до 1000 м.

В Переддобруджинському прогинi спостерiгається не повний розрiз вiдкладiв верхньої крейди, якi складенi крейдоподiбними вапняками i мергелями коньякського, сантонського ярусiв i низiв кампанського яруса. Розрiз верхньої крейди шельфу Чорного моря складений вапняками i мергелями.

С е н о м а н с ь к и й я р у с (К2с). Вiдклади сеноману вiдомi в Західному Причорномор`ї, Рiвнинному та Гiрському Криму i на Керченському пiвостровi. Нижня частина вiдкладiв ярусу складена кварц-глауконiтовими пiсковиками, пiсками, алевролiтами i глинами, у верхнiй частинi - глинистими, мiсцями пiщанистими мергелями, вапняками i кременистими породами.