Одеський i Мелiтопольський розломи. В межах моноклiналi фундамент занурюється на пiвдень із змiною глибини залягання вiд 200 до 5000 м. На фонi моноклiнального занурювання поверхнi фундаменту та залягаючих на ньому порiд видiляються структурнi виступи, депресiї i локальнi пiдняття, якi орiєнтованi в пiвнiчно-захiдному та пiвнiчно-схiдному, iнколи субширотному напрямках, пов’язаними, в основному, з глибинними розломами.
В зонi зчленування Схiдно-Європейської платформи i Скiфської плити, яка розташована на пiвдень вiд Пiвденно-Української моноклiналi, простягаються рiзновiковi прогини. Вони заповненi платформовими вiдкладами рiзних стратиграфiчних дiапазонiв [69,70].
Переддобруджинський прогин видiляється в Захiдному Причорномор`ї i складений потужною товщею вендських, палеозойських та трiасових вiдкладiв, на яких залягають породи середньої юри i крейди. Пiвденною i пiвнiчною межами прогину є зони розривних порушень. На сходi Переддобруджинський прогин межує із Каркiнiтсько-Пiвнiчно-Кримським прогином.
Каркiнiтсько-Пiвнiчно-Кримський прогин охоплює пiвнiчнi райони Рiвнинного Криму, прилеглу смугу Присивашшя та бiльшу частину пiвнiчно-захiдного шельфу Чорного моря, включаючи Каркiнiтську затоку. Вiн пов’язаний з зоною зчленування Схiдно-Європейської платформи та Скiфської плити i є глибокою депресiєю субширотного простягання, складену крейдовими та палеогеновими вiдкладами. В основi прогину залягає смуга грабеноподiбних структур пiзньопалеозой-ранньомезозо-йського вiку, пiвнiчна межа яких контролюється широтною зоною розломiв, яка простягається, за геофiзичними даними, вiд Днiстровського лиману, пiвденнiше Тендровської коси, через Перекопський перешийок до району острова Бiрючого. Каркiнiтсько-Пiвнiчно-Кримський прогин є асиметричною структурою з похилим та вiдносно слабко порушеним пiвнiчним бортом, пiвденний борт бiльш крутiший i ускладнений системою складок та розривiв. На схiд прогин завершується Чiнгульською сiдловиною, яка розташована в Азовському морi на схiд вiд острова Бiрючого на зануреннi Пiвденно-захiдного виступу Приазовського масиву, який обмежений Мелiтопольським розломом. В межах сiдловини поверхня фундаменту пiднята до глибини 800 - 1500 м, тодi як в схiдному i захiдному напрямках найбiльш занурена. Будова сiдловини ускладнена розривними порушеннями i прирозломними складками, вiдомими як пiдняття Бiрюччi. На сходi Чiнгульська сiдловина межує з Пiвнiчно-Азовським прогином, який на сходi переходить в Єйський прогин, що є його продовженням [71].
Пiвнiчно-Азовський прогин утворений в результатi ступенево-моноклiнального занурення дорифейського фундаменту Схiдно-Європейської платформи. Пiвнiчною його межею є головне Азовське порушення, вздовж якого простягаються найбiльш зануренi дiлянки прогину. В межах прогину виявленi локальнi пiдняття, ускладненi розривними порушеннями.
Пiвденнiше розглянутої системи прогинiв розташована смуга пiднятого залягання складчатої основи, де видiляються Кiлiйсько-Змiїне пiдняття, Каламiтсько-Центральнокримське i Середньоазовське мегапiдняття.
Кiлiйсько-Змiїне пiдняття характеризується порiвняно неглибоким заляганням фундаменту i відсутністю в розрiзі окремих блоків крейдових, палеогенових та неогенових вiдкладiв. Крейдовi вiдклади на бiльшiй частинi пiдняття вiдсутнi, вони з`являються лишень на його схiдному i пiвденному зануреннях. Пiдняття подiлено неглибоким прогином на двi субширотнi тектонiчнi зони. Пiвденна - вузька, з крутими крилами, якi ускладненi повздовжнiми порушеннями, пiвнiчна - бiльш широка, має складну блокову будову.
Каламiтсько-Центральнокримське пiдняття (мегапiд-няття, за М.I. Павлюком i О.Т. Богайцем, 1978р), розташоване кулiсоподiбно до Кiлiйсько-Змiїної зони пiднять. Це позитивна структура субширотного простягання, яка розбита на бiльш дрібнiшi структурнi елементи i розташована в межах центральної та пiвденно-захiдної частини Рiвнинного Криму і прилеглих районiв акваторiї Чорного моря. З пiвденного сходу Каламiтсько-Центральнокримське мегапiдняття межує з спорудою Гiрського Криму, а на сходi, через Нижньогiрську сiдловину, межує з Азовським валом. Основними структруними елементами мегапiдняття є : Новоселiвське i Каламiтське пiдняття, Сiмферопольський та Iллiчовський виступи, Калинiвський прогин i Альмiнська западина. Вiдклади, якi складають осадовий покрив Каламiтсько-Центральнокримського мегапiдняття, складенi утвореннями крейди, палеогену i неогену.
Нижньогiрська сiдловина розташована в зонi зчленування Каламiтсько-Центральнокримського та Середньо-азовського мегапiднять i орiєнтована в пiвнiчно-схiдному напрямку. Вона служить одночасно структурною перемичкою мiж Каркiнiтсько-Пiвнiчно-Кримським i Iндоло-Кубанським прогинами. Сiдловина не успадкована структура і виникла в результатi занурення Каркiнiтсько-Пiвнiчно-Кримського прогину в крейдовий період та Iндоло-Кубанського прогину в олiгоценову епоху.
Середньоазовське мегапiдняття - це крупна позитивна структура, яка виражена по поверхнi фундаменту i по крейдовим та еоценовим вiдкладам, якi простягаються в субширотному напрямку приблизно через центральну частину Азовського моря [42]. Складчата основа Середньоазовського мегапiдняття гетерогенна. В його будовi приймають участь утворення байкальського, герцинського i кiммерiйського структурних комплексiв. Осадовий чохол складений крейдовими та неогеновими вiдкладами. В найбiльш пiднятих дiлянках його розрiзу вiдсутнi крейдово-еоценовi вiдклади. Будова осадового чохла ускладнена рядом локальних складок, якi групуються в декiлька зон субширотного простягання.
Гiрський Крим вiдноситься до зони мезозойської складчатостi i в планi має трохи зiгнуту форму, зумовлену рiзним напрямком простягання структур, якi його складають.
В межах мегантиклінорiю Гiрського Криму видiляють двi основнi частини - ядро, утворене породами таврійської серiї, середньої юри, верхньої юри та нижньої крейди; пiвнiчнi крила i схiдне занурення, складенi породами верхiв нижньої крейди, палеогену та низiв неогену. В межах ядра мегантиклінорiя гiрськi породи, що його складають, утворюють ряд крупних складчато-брилових структур - антиклінорiїв та синклінорiїв: Качинський, Туакське i Баклакське пiдняття, Пiвденно-Захiдний, Схiдно-Кримський та Судакський. Ядра антиклінорiїв складенi породами таврійської серiї, зiм`ятi в складну систему складок, крила складенi породами середньої юри, а в будовi антиклінорiїв приймають участь породи верхньої юри та нижньої крейди [30].
В будовi Головної гряди Гiрського Криму видiляється три структурних поверхи [72]. Таврійська серiя, разом з породами середньої юри, якi утворюють систему сильно стиснутих складок, складають нижнiй поверх. Верхньоюрськi i нижньокрейдовi вiдклади, що утворюють бiльш спокiйно побудованi крупнi складчатi структури, складають середнiй структурний поверх. Верхнiй структурний поверх складений породами альбу та нижнього мiоцену.
Схiдне занурення Гiрського Криму охоплює пiвденно-захiдну частину Керченського пiвострова. Тут розвинута потужна товща крейдових, палеоцен-еоценових i майкопських вiдкладiв. Але вiдклади середнього i верхнього мiоцену i плiоцену вiдсутнi, а товщина вiдкладiв