Iндоло-Кубанський прогин видiлений М. В. Муратовим як крайовий прогин, що сформувався в олiгоцен-мiоценову епоху одночасно з пiдняттям Кавказу i Гiрського Криму. З пiвночi прогин межує з Середньоазовським мегапiдняттям, на заходi обмежується Новоцарицинським виступом, а на сходi - Адигейським пiдняттям i Каневсько - Березанським валом. Пiвденною межею Iндоло-Кубанського прогину є Парпачський гребiнь на Керченському пiвостровi.

В межах Керченського пiвострова видiляються три райони, приуроченi в тектонiчному вiдношеннi до рiзних структурних елементiв. Це пiвденно-захiдна, пiвнiчна та пiвденно-схiдна частини Керченського пiвострова, якi подiленi Парпачським гребенем, що простягається в широтному напрямку, а потiм звертає на пiвдень [73].

Пiвденно-захiдна частина Керченського пiвострова вiдноситься в структурному вiдношеннi до мегантиклінорiю Гiрського Криму. Вона складена породами майкопської серiї, еоцену та крейди, що утворюють ряд довгих вузьких складок. Це кiнцiвка ядра мегантиклiнорiю Гiрського Криму, яка занурюється на схiд, обмежена моноклiнально залягаючими відкладами середнього мiоцену Парпачського гребеня, що утворюють крило цього занурення. На схiд вiд с.Марфівка Парпачський гребiнь i відклади середнього мiоцену, якими він складений, повертають на пiвдень, а потiм плавно вигинаючись протягуються до самого берега Чорного моря біля Кояшського озера. Відклади середнього мiоцену тут оконтурюють схiдну периклінальну споруду мегантиклінорiю Гiрського Криму. Таким чином, на схiд вiд цього периклінального замикання мегантиклінорiю пiвденно-схiдна частина Керченського пiвострова вiдноситься до областi периклінального поперечного прогину, який роздiляє мегантиклінорiї Гiрського Криму i Великого Кавказу. Пiвденно-схiдна система складок на Керченському пiвостровi включає дві смуги антикліналей пiвнiчно-схiдного простягання. Перша включає Чорелекську (Прикордонну), Приозерну (Чонгелекську) i Захiдну (Тобечинську) антиклiналi. Друга, яка розташована на пiвденний-схiд від першої, утворена двома кулiсоподiбно розташованими антиклiналями (Яковенківською та Корiньковською), що роздiлені Завiтненською мульдою, заповнена понтичними i кiмерiйськими вiдкладами.

Пiвнiчна частина Керченського пiвострова, яка вiдноситься до пiвденного борту Iндольського прогину, складається iз чотирьох антиклiнальних зон, які утворюють брахiантиклiналі, ядра яких в бiльшостi випадкiв заповнені породами олiгоцену (майкопської серiї). Першу зону утворюють Каменська, Краснокутська, Бiлокаменська i Мисова брахiантиклiналi. Другу - утворюють Слюсаревська (склепiнна частина якої ускладнена вдавленою сиклiналлю, яку називають Бурулькайський котел) i Алєксєєвська антиклiналь. В третю зону входять Новонiколаєвська, Чистопольська, Андрiївська, Восходовська, Солдатовська антиклiналi, утворенi породами майкопської серiї, які мають круті кути падіння, та залягаючими бiльш похило породами середнього мiоцену. Пiвнiчнiше розташована Керченсько-Салинська синклiналь, складена вiдкладами верхнього мiоцену та плiоцену. Четверта зона має найбiльш складну будову i називається Чергене-Єнiкале. До неї приуроченi Караларська, Карамiнська, Бурошська, Бабчинська, Чокракська, Тарханська, Булганакська, Юракон-Кутська, Гласовська, Борзовська антиклiналi i Козеньська мульда.

На схiд вiд Парпачського гребеня Iндоло-Кубанський прогин переходить в мiжпериклiнальний Керченсько-Таманський прогин, що роздiляє периклiнальнi закiнчення мегантиклiнорiїв Криму i Кавказу. Для нього характерна перевага складок пiвнiчно-схiдної орiєнтацiї. Вiдклади крейди в прогинi зануренi на глибину 7000-9000м.

3.3 Коротка iсторiя геологiчного розвитку

В iсторiї геологiчного розвитку Криму видiляються два тривалих перiоди: домезозойський i мезозойсько-кайнозойський. Для наших дослiджень особливо важливий мезозойсько-кайнозойський перiод, тому нижче розглянемо геологiчний розвиток дослiджуваного регiону в той час.

Мезозойсько-кайнозойський перiод подiляється на двi фази розвитку, на протязi яких утворились два осадових комплекси, роздiлених мiж собою переривами в осадонакопиченнi: 1 - середньо-альбський - верхньокрейдо-

вий i палеоценовий; 2 - еоценовий, олiгоценовий i нижньо-крейдовий [30].

Споруда Гiрського Криму, яка пiднялась в епоху середньо-альбської регресiї, вперше розпочала опускатись по переферiї на початку пiзнього альбу. В той же час розпочалось опускання територiї Рiвнинного Криму i накопичення там осадiв великої товщини. Опускання, яке продовжувалось i розвинулось в епоху нагромадження сеноманських та туронських вiдкладiв, призвело до трансгресiї пiвнiчного краю Гiрського Криму. Рiвнинний Крим на протязi пiзнього альбу, сеноману i турону був весь опущений i перекритий товщею морських вiдкладiв. Наявнiсть перериву мiж вiдкладами турону i вищележачими вiдкладами свiдчить про пiднiмання Новоселiвського пiдняття в сантон-коньякську епоху. Вiдклади кампану i маастрiхту з розмивом залягають на вiдкладах альбу, про що свiдчить передкампанський розмив.

Пiсля короткочасних пiднiмань наприкiнцi верхньої крейди Гiрський Крим знову опускається в палеоценi. Площа геоантиклiналi Гiрського Криму на пiвночi значно розширилась в результатi передеоценових пiднiмань.

В середньо-верхньоеоценову епоху вся територiя, яка охоплює Керченський пiвострiв та Рiвнинний Крим, знаходилась пiд рiвнем моря.

На межi еоцену i олiгоцену пройшло нове пiднiмання Гiрського Криму, що зумовило формування нижньомайкопських пiсковикiв та пiскiв. При нагромадженнi глин майкопської серiї пройшло незначне пiдняття Гiрського Криму, яке зумовило постiйнi прояви ерозiйних процесiв та знесення в морський басейн мулистого матерiалу.

В нижньомiоценову епоху бiльша частина сучасного Керченського пiвострова, яка була областю прогинання i накопичення вiдкладiв, пiднялась, особливо пiвденно-захiдна, пiвнiчна та схiдна частини пiвострова. Так, геоантиклiналь Гiрського Криму збiльшилась як в ширину, так i в довжину. В цей час вище рiвня моря знаходились Тарханкутський пiвострiв, Новоселiвське пiдняття i Гiрський Крим. В подальшому знову розпочалось опускання територiї Гiрського Криму, яке зумовило середньомiоценову трансгресiю. Особливо iнтенсивним було опускання Iндоло-Кубанського прогину, тодi як територiя Рiвнинного Криму була покрита морем.

Перед середнiм мiоценом пройшов розмив Тарханкутського валу i Новоселiвського пiдняття, якi в подальшому були перекритi товщею середньомiоценових та сарматських вiдкладiв. Вiдклади середнього мiоцену і сармату нагромаджувались у западинах Рiвнинного Криму та в Iндольському прогині, де їх товщина найбiльша.

В середньому сарматi, в результатi пiднiмання Гiрського Криму Тарханкутський пiвострiв пiднявся вище рiвня моря i на кiнець сармату море повнiстю вiдступило з території Рiвнинного Криму.

В епоху передмеотнічних рухів на Керченському пiвостровi було закiнчено утворення всiх основних складчатих структур, про