Враховуючи всі вищеперелічені моменти, робимо вивід, що виготовлення заданого пристрою на ГІС не представляється можливим, тому ухвалюємо рішення виготовляти даний пристрій на друкованій платі.

Як несуча конструкція застосовуємо двосторонню друковану плату, при цьому компоновка радіоелементів вийде щільнішою, відповідно і габаритні розміри друкованої плати будуть менші.

У даній схемі присутні два потужні вихідні транзистори, яким потрібне додаткове відведення тепла. Щоб не позичати місце на друкованій платі, встановлювати додаткові тепловідводи для цих транзисторів будемо окремо. Як загального тепловідводу використовуватиметься металевий корпус кожуха. Ці

транзистори через слюдяну прокладку встановлюються на стінці радіатора, що кріпиться до корпусу підсилювача. Слюдяна прокладка потрібна для того, щоб не було електричного контакту між колекторами транзисторів, на корпус також кріпиться 10А діодний міст, та трансформатор блоку живлення.

Також на передній стінці закріплюються вхідний і вихідний роз'єми. Решта

радіоелементів додаткового кріплення не вимагають.

У геометричних розмірах друкованої плати слід передбачити допуск на технологічне поле для отворів, за допомогою яких друкована плата кріпиться при виготовленні друкованих провідників.

1.6 Вибір матеріалів

Для виготовлення друкованої плати нам необхідно вибрати наступні матеріали: матеріал для діелектричної підстави друкованої плати, матеріал для друкованих провідників. Необхідність застосування захисного покриття ми розглянемо дещо нижче. Спочатку ми визначимо матеріал для діелектричної основи друкованої плати.

Існує велика різноманітність фольгованих міддю шарованих пластиків. Їх можна розділити на дві групи:

на паперовій основі;

на основі склотканини.

Ці матеріали у вигляді жорстких листів формуються з декількох шарів паперу або склотканини, що скріпляють між собою зв’язуючою речовиною, шляхом гарячого пресування. Речовиною, що зв'язує, зазвичай є фенолова смола для паперу або епоксидна для склотканини. В окремих випадках можуть також застосовуватися поліефірні, силіконові смоли або фторопласт. Шаровані пластики покриваються з однієї або обох сторін мідною фольгою стандартної товщини.

Характеристики готової друкованої плати залежать від конкретного поєднання початкових матеріалів, а також від технології, що включає і механічну обробку плат.

Залежно від основи і просочувального матеріалу розрізняють декілька типів матеріалів для діелектричної основи друкованої плати.

Феноловий гетинакс - це паперова основа, просочена феноловою смолою. Гетинаксові плати призначені для використання в побутовій апаратурі, оскільки дуже дешеві.

Епоксидний гетинакс - це матеріал на такій же паперовій основі, але просочений епоксидною смолою.

Епоксидний склотекстоліт - це матеріал на основі склотканини, просочений епоксидною смолою. У цьому матеріалі поєднуються висока механічна міцність і хороші електричні властивості.

Міцність на вигин і ударна в'язкість друкованої плати повинні бути достатньо високими, щоб плата без пошкоджень могла бути навантажена встановленими на ній елементами з великою масою.

Як правило, шаровані пластики на феноловому, а також епоксидному гетинаксі не використовуються в платах з металізованими отворами. У таких платах на стінки отворів наноситься тонкий шар міді. Оскільки температурний коефіцієнт розширення міді в 6-12 разів менший, ніж у фенолового гетинакса, є певний ризик утворення тріщин в металізованому шарі на стінках отворів при термоударі, якому піддається друкована плата в машині для групового паяння.

Тріщина в металізованому шарі на стінках отворів різко знижує надійність з'єднання. У разі застосування епоксидного склотекстоліту відношення температурних коефіцієнтів розширення приблизно дорівнює трьом, і ризик утворення тріщин в отворах достатньо малий.

Із зіставлення характеристик основ (див. далі) виходить, що в усіх відношеннях (за винятком вартості) основи з епоксидного склотекстоліту перевершують основи з гетинаксу.

Друковані плати з епоксидного склотекстоліту характеризуються меншою деформацією, ніж друковані плати з фенолового і епоксидного гетинаксу; останні мають ступінь деформації вдесятеро більший, ніж склотекстоліт.

Деякі характеристики різних типів шарованих пластиків представлені в таблиці 1.3

Таблиця 1.3 – Основні характеристики ізоляційних матеріалів

Тип | Максимальна робоча температура, 0C | Час паяння при 2600 С, сек | Опір ізоляції, Мом | Об'ємний опір, Мом | Діелектрична постійна

Феноловий гетинакс | 110-120 | 5 | 1 000 | 1·104 | 5,3

Епоксидний гетинакс | 110-120 | 10 | 1 000 | 1·105 | 4,8

Епоксидний склотекстоліт | 130-150 | 20 | 10 000 | 1·106 | 5,4

Порівнюючи ці характеристики, робимо висновок, що для виготовлення двосторонньої друкованої плати слід застосовувати тільки епоксидний стеклотекстолит.

Як фольга, що використовується для фольгування діелектричної основи можна використовувати мідну, алюмінієву або нікелеву фольгу. Проте, алюмінієва фольга поступається мідній через погану пайку, а нікелева - через високу вартість. Тому як фольгу вибираємо мідь.

Мідна фольга випускається різної товщини. Стандартна товщина фольги найбільш широкого застосування - 17,5; 35; 50; 70; 105 мкм. Під час травлення міді по товщині травитель впливає також на мідну фольгу з боку бічних кромок під фоторезистом, викликаючи так зване підтравлення. Щоб його зменшити зазвичай застосовують тоншу мідну фольгу завтовшки 35 і 17,5 мкм. Тому вибираємо мідну фольгу товщиною 35 мкм.

1.7 Розробка топології друкованої плати

Перед початком розробки топології друкованої плати необхідно вирішити питання, пов'язані з друкованою платою. Вирішення цих питань допоможе конструктору оптимально розмістити електрорадіоелементи на друкованій платі.

На початку конструкторської роботи повинні бути вирішені питання, що стосуються габаритних розмірів друкованої плати і координат кріпильних отворів. Габаритні розміри вибираються із стандартного ряду. Вибір розмірів потрібно виконувати дуже ретельно, оскільки