техніко-економічними показниками, які встановлюють високий технічний рівень і якість виготовлення виробів, так і мінімальні трудові і матеріальні затрати при їх виробництві.
Основні етапи ТПВ:
Управління, планування, прогнозування і моделювання технологічної
підготовки.
Відпрацювання конструкцій виробу і деталей на технологічність.
Розробка технологічних процесів виготовлення і контролю деталей,
процесів складання і випробувань.
4. Типізація технологічних процесів, розробка базових і групових процесів,
техніко-економічного обґрунтування технологічних процесів.
5. Встановлення поопераційних технічних норм часу для всіх технологічних
процесів.
Розрахунок норм витрат матеріалів.
Вибір і обґрунтування використання спеціального обладнання.
Встановлення коефіцієнтів використання оснастки і номенклатури необхідного спеціального, універсального і уніфікованого оснащення.
9. Розробка і уточнення нормативів на роботи ТПВ.
10. Розробка заходів по організації і управлінні ТПВ.
В залежності від складності виробу використовується одна з двох систем організації служб технологічної підготовки: централізована і децентралізована.
Централізована система технологічної підготовки виробництва передбачає створення єдиної для підприємства технологічної служби - відділ головного технолога (ВГТ), який виконує весь комплекс робіт по ТПВ: розробляє технологічну документацію, креслення технологічного оснащення, нормативи, виконує розробку і веде контроль графіка підготовки виробництва, вирішує питання технології виготовлення деталей, вузлів, заготовок в цеху.
Децентралізована система ТПВ характерна для одиничного і дрібносерійного виробництва. В цьому випадку розробка технологічних процесів роботи по технологічному обслуговуванню виконуються технологічним бюро (ТБ) цеху.
Технологічні процеси розробляються на основі ряду документів: детальних і складальних креслень, електромонтажних схем, специфікацій матеріалів, виробничих описів і технічних умов (ТУ), при цьому повинні бути відомі розміри виробничої програми випуску виробів і умови роботи цехів.
В ТУ обговорені вимоги, яким повинні відповідати деталі, вузли і вироби, а також методи електричних і механічних вимірів і порядок приймання готових виробів.
Основними документами при розробці технологічних процесів є технологічні карти. В картах вказується структура технологічного процесу і його зміст, послідовність виконання операцій, режими, застосоване обладнання, технологічна оснастка, порядок монтажу, методи регулювання, контролю і інше.
На заводах використовуються три види технологічних карт: маршрутна, технологічних процесів і операційна.
Маршрутна карта визначає послідовність проходження оброблюваної одиниці (деталі, вузли приладу чи виробу) по цехах і вміщує опис операцій, що виконуються над нею, без виділення кожної операції окремим документом. Ці карти застосовуються в одиничному і дрібносерійному виробництві.
Карта технологічного процесу визначає послідовність обробки деталі чи вузла по операціях і переходах і застосовується головним чином в серійному виробництві.
Операційну карту розробляють окремо на кожну операцію. Вона містить повний перелік всіх переходів з детальним викладом даних про режими, методику технічного контролю, геометричні і інші параметри, вимірювання і випробовування.
5 ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА
5.1 Економічна характеристика собівартості продукції
Собівартість продукції - це всі витрати на виробництво і збут продукції, виражені в грошовій формі.
Собівартість включає в себе: вартість сировини, матеріалів, купованих комплектуючих виробів, заробітну плату як робітників, що виготовляють продукцію, так і інженерно-технічних працівників, які здійснюють керівництво та організацію виробництва, а також заробітну плату робітників, що обслуговують обладнання; амортиза-ційні відрахування, послуги інших цехів чи підприємств; вартість електроенергії, палива, води, тепла та вартість витрат по реалі-зації продукції.
Собівартість продукції поділяється на такі види:
1) цехова собівартість,
2) виробнича собівартість,
3) повна собівартість.
Цехова собівартість - це витрати, пов'язані з виробництвом продукції певним цехом.
Виробнича собівартість - це витрати, пов'язані з виробництвом продукції в цілому по підприємству.
Повна собівартість - це витрати, пов'язані з виробництвом та збутом продукції в цілому по підприємству.
Крім того, розрізняють ще такі собівартості:
планову,
фактичну,
індивідуальну.
Планова - це витрати, що передбачаються на плановий випуск продукції. Фактична - це витрати, що пов'язані з виробництвом та збутом фактично виготовленої продукції. Індивідуальна - це витрати окремих підприємств по виробництву певного виду продукції.
Метою планування собівартості продукції є економічне обґрунтування величини витрат, що затрачається на виробництво та збут продукції. Цей показник застосовується при визначенні ціни продукції, що виготовляється підприємством, та ве-личини прибутку, і є одним із основних показників роботи будь-якого підприємства.
Таблиця 5. 1 - Планування собівартості продукції за калькуляційними статями
Калькуляційні статті | Як визначається стаття.
1. Витрати на сировину, осно-вні та допоміжні матеріали | Добутком норми витрат сировини, ма-теріалів на їх ціну
2. Витрати на покупні компле-ктуючі вироби. | Добутком кількості комплектуючих виробів, напівфабрикатів на їх ціну
3. Транспортно-заготівельні
витрати (ТЗВ) | Добутком % ТЗВ на вартість двох попередніх, калькуляційних статей, поділених на 100%.
4. Основна заробітна пла-та виробничих робочих. | Добутком норми часу на виконання опе-рацій на годинну тарифну ставку.
5. Відрахування на соціа-льне страхування. | Добутком встановленого відсотку від основної заробітної плати виробничих робочих і поділених на 100%.
6. Витрати на утримання устаткування (ВУУ). | Добутком даного % ВУУ на основну заро-бітну плату виробничих робочих конкре-тного виду продукції і поділених на 100%
7. Цехові витрати (ЦВ). | Добутком даного % ЦВ на основну заробітну плату виробничих робочих конкретного виду продукції і поділених на 100%.
Всі перелічені 7 калькуляційних статей складають цехову собівартість
8. Загально-заводські ви-трати (ЗЗВ) | Добутком даного % ЗЗВ на основну заро-бітну плату виробничих робочих конкре-тного виду продукції, поділених на 100%
Всі перелічені 8 калькуляційних статей складають виробничу собівартість
Закінчення таблиці 5.1
Калькуляційні статті | Як визначається стаття.
9. Позавиробничі витрати (ПЗВ) | Добутком даного % ПЗВ на виробничу собівартість конкретного виду продукції поділених на 100%
10. Повна собівартість | Сумування виробничої собівартості та позавиробничих витрат.
5.2 Розрахунок собівартості комутатора аудіо і відеосигналів
Щоб визначити собівартість комутатора, необхідно визначити вар-тість матеріалів та купованих виробів. Перед тим як визначити вартість цих матеріалів заносимо їх в таблицю. Вартість матеріалів визначаємо в таблиці 5.