В південно-східній частині Сахновщинської ділянки за даними сейсморозвідки і буріння проходить лінія виклинювання хемогенної товщі нижньої пермі. В зоні виклинювання у літологічному складі порід цієї товщі зазвичай різко збільшується вміст ангідритів, вапняків, доломітів і відсутні прошарки кам’яної солі. В зв’язку з цим середньозважена щільність товщі різко зростає. Відомі приклади приуроченості до зон виклинювання нижньопермської хемогенної товщі на крилах крупних структур, зокрема Комишувахської, високоінтенсивних позитивних аномалій смугового типу.

При кількісній інтерпретації гравіметричних даних партією 235/76 ДГЕ в межах Сахновщинської ділянки були виділені два поховані глибокозалягаючі соляні масиви валоподібної форми з заляганням поверхні і підошви солі на глибині відповідно 8 км і 10 км. Сахновщинський масив в тектонічному відношенні приурочений до південного схилу і східної центрикліналі Григорівського прогину. Краснопавлівський масив розташований в південно-східній частині ділянки. При перетині цих масивів субмеридіональними розломами із них відбувся прорив солі відповідно до Тимченківського і Краснопавлівського штоків. Однак послідуючими тематичними роботами по вивченню стереометрії девонських соляних мас ці масиви не були підтверджені. Дані сейсмо-і електророзвідки також не підтверджують наявності масивів з такими параметрами. Так, Сахновщинський масив може мати місце тільки на більш значних глибинах -13-15 км, про що більш детально буде викладено нижче.

Аналіз матеріалів геофізичних досліджень. В гравітаційному полі центральну частину Сахновщинської ділянки із заходу на схід перетинає регіональна Октябрсько-Сахновщинська зона максимумів (дод.1). Крупний Сахновщинський максимум, який є складовою частиною цієї зони, характеризується в цілому північно-східною орієнтацією і складається із декількох локальних максимумів. Так, в його західній частині локалізується найбільш інтенсивний Лебедівський максимум близької до ізометричної форми. Далі на схід ширина Сахновщинського максимуму різко зменшується, що обумовлено наявністю поперечної тектонічної зони. Тут локалізується декілька максимумів (2-4 в залежності від параметрів трансформації) менших розмірів. При наближенні до Краснопавлівського штоку відбувається різке зміщення осі Сахновщинського максимуму на ~ 4 км на південний схід, що безперечно обумовлено крупним розломом здвигового типу. На схід від останнього локалізується Плісовський максимум, який характеризується еліпсоподібною формою і має також північно-східну орієнтацію. Відразу слід відзначити, що всі згадані локальні аномалії Сахновщинського максимуму не знаходять відповідної кореляції із тектонічними елементами структурних планів нижньої пермі і карбону. Тому напрошується їх зв’язок із об’єктами літологічного типу. Такими об’єктами можуть бути локальні ангідритові і карбонатні масиви, які зазвичай широко розвинуті в зоні виклинювання хемогенної товщі нижньої пермі. Лінія виклинювання останньої якраз і проходить по південній границі Сахновщинського максимуму (дод.3).

В північній частині Сахновщинської ділянки фіксується смугова негативна аномалія північно-західної близької до субширотної орієнтації, яка приурочена до Григорівського прогину. Окремі локальні мінімуми цієї аномалії найімовірніше відповідають найбільш зануреним частинам прогину. Виділене сейсморозвідкою в межах прогину Ліговське підняття та ускладнюючий його Тимченківський шток в матеріалах гравірозвідки чіткого відображення не знаходять, не дивлячись, що тут виконана зйомка М 1:25 000, а через шток відпрацьований розрахунковий профіль детальних спостережень М 1:10 000. Так, до цих об’єктів приурочений локальний мінімум, який за розмірами та інтенсивністю аналогічний іншим мінімумам, розвинутим в осьовій частині Григорівського прогину (дод.1). Тому для оцінки параметрів Тимченківського штоку в рамках звітних досліджень проведено щільнісне моделювання розрізу по сейсмопрофілю 18243895, який перетинає центральну частину штоку. За результатами моделювання (дод.3) розміри ніжки штоку складають всього ~750м і суттєво менші, ніж розміри ділянки загублення кореляції сейсмічних відбиттів (до 2 км). Можливо це обумовлено наявністю вузьких приштокових блоків з крутим заляганням шарів. Таким чином, за даними гравірозвідки ніжка штоку представляє собою трубоподібне тіло розміром в діаметрі до 0,75 км, яке впровадилось в точці перетину двох ортогональних розломів. Один із них (субмеридіональний) впевнено виділяє-ться тут як за даними сейсморозвідки, так і гравірозвідки . Розміри невеликої малопотужної шляпи, яку має шток, за даними сейсмо- і гравірозвідки практично співпадають. Для Ліговського підняття невираженість в гравітаційному полі можливо обумовлена його незначними розмірами і амплітудою, чітким проявом тільки на глибокому рівні розрізу, можливою криптодіапіровою природою (при зменшенні розмірів локалізуючої палетки з ним корелюється малоінтенсивний локальний мінімум).

В південно-східному куту ділянки виділяється високоінтенсивний локальний мінімум ізометричної форми від Краснопавлівського штоку. Зі зменшенням розмірів локалізуючої палетки аномалія дещо витягується в субмеридіональному напрямку. Краснопавлівський шток заклався на перетині двох розломів – північно-східного і субширотного. Вони найбільш чітко проявлені в сейсмічних побудовах по глибокозалягаючим візейським відкладам (відбивальні горизонти Vв2-п і Vв3-п). За даними сейсморозвідки (партія 37/76, Ігнатов В.І.; тем. партія 45/06) розміри штоку з глибиною збільшуються, що підтверджено і свр.618, яка розкрила сіль на глибині 4974м під башкирськими відкладами. За даними гравірозвідки передбачалось, що шток має невеликих розмірів шляпу і стовпоподібну ніжку, яка за розмірами в плані суттєво менша ділянки загублення кореляції сейсмічних відбиттів, а прорив солі в шток відбувся із валоподібного соляного масиву (дод.30, 33). Однак послідуючі сейсмічні дослідження і буріння свр.618 не підтвердили такої моделі будови штоку. Більш достовірний варіант моделі штоку, на наш погляд, був визначений при щільнісному моделюванні розрізу по профілю РП-1 (912 3776) . Це стовпоподібне соляне тіло (без карнизів і козирка), що збільшується в розмірах з глибиною. Зважаючи