Девонські соляні маси значної потужності переважно зосереджені в трьох грабеноподібних западинах – центральній і двох прибортових. Структури соляного тектогенезу в межах площі досліджень, в більшості випадків, вкладаються в чітко виражені лінії північно-західного і субширотного простягання. Особливо яскраво це проявлено в центральній зоні грабену, де вони утворюють і ускладнюють згадані вище вали – Чутівсько-Олексіївський і Соснівсько-Біляївський. Крім північно-західних і субширотних деякі соляні штоки і масиви вкладаються в досить чіткі лінії субмеридіональної і північно-східної орієнтації, які іноді перетинають територію всього Дніпровського грабену. До найбільш протяжних і чітко виражених можливо віднести такі два тектонічні лінеаменти: Нововодолазький шток - Токарівський шток - Старовіровський шток - Ведмедівський шток - Сосновський шток - Кобзівський соляний масив - Мажарівський соляний масив - Південно-Перещепинський шток і Рябухинський шток - Парасковіївський шток - Західно-Єфремівський шток - Павлівський шток - Орільський виступ. Ці лінеаменти простежуються і на бортах западини. Вони безумовно, зв’язані з древніми розломами архейського закладення, які омолоджувались на різних етапах формування і розвитку ДДЗ.

В межах площі досліджень виявлена значна кількість родовищ ВВ, які відносяться переважно до антиклінального типу. Серед них і два найбільш крупних родовища ДДЗ – Шебелинське і Західно-Хрестищенське. Найбільша кількість крупних родовищ зосереджена в центральній зоні, де вони приурочені до окремих брахіантикліналей Чутівсько-Олексіївського і Соснівсько-Біляївського валів та приштокових припіднятих блоків (Чутівське, Розпашнівське, Новоукраїнське та ін.).

Певна концентрація родовищ ВВ спостерігається в південній прибортовій зоні ДДЗ на ділянці від Руденківської до Левенцівської структур. Причому частина із них відноситься до несклепінного типу. Зокрема вони зв’язані із зонами розущільнення карбонатів С1v-С1t (Богатойське) та піщаними тілами в С1s (Східно-Розумівське). Відзначимо, що в цій зоні на схід від Левенцівського ГКР аж до ДСС не виявлено жодного родовища ВВ.

В північній прибортовій зоні відкрито всього декілька невеликих за запасами родовищ різного типу, зокрема Кисівське, Мар’їнське, Коломацьке, Безпалівське, Волохівське та інші. Деякі з них зв’язані з піщаними тілами на рівні відкладів московського ярусу (Беспалівське, Шуринське, Вишнівське).

3 МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Для аналіза гравітаційного поля в рамках звітних досліджень була складена і приведена до єдиного рівня зведена гравітаційна карта в редукції Буге з щільністю проміжного шару пр=2,0 г/см3 за матеріалами виконаних в межах площі досліджень гравітаційних зйомок масштабів 1:50 000-1:10 000 (рис.1). При складенні карти були використані дані по всім точкам спостережень гравітаційних зйомок. По зведеній карті спостереженого гравітаційного поля була складена цифрова матриця по сітці 500 х 500м, яка була введена в ПЕОМ і являлась цифровою основою при аналізі даних гравірозвідки.

Для виділення локальних аномалій гравітаційного поля по території південно-східної частини Дніпровського грабену на підставі попереднього дос-віду робіт були обчислені локальні залишкові аномалії від осереднення поля в межах квадратних палеток розміром 15 х 15 точок (7 х 7км) та 21 х 21 точку (10 х 10км) та побудовані карти локальних аномалій в М 1 : 200 000 (дод.1). Для деталізаційних ділянок та окремих врізок в залежності від масштабу зйомок формувались числові матриці по сітках 400х400 м (зйомки М 1:50 000, сітка спостережень 400 х 400м) і 200 х 200м (зйомки М 1:25 000, сітка спостережень 200 х 200м). Розміри палеток для обчислення локальних залишкових аномалій гравітаційного поля для сіток 400х400 м складали 11 х 11 точок (4 х 4км), 15 х 15 точок (5.6 х 5.6 км), 21 х 21 точку (8 х 8км) або 25 х25 точок (9.6 х 9.6 км); для сіток 200х200 м: — 11 х11 точок (2 х 2 км), 21 х 21 точку (4 х 4 км) і 41 х 41 точку (8 х 8км), або 51 х 51 точку (10 х 10 км). Крім відзначених трансформацій обчислювались локальні аномалії від перерахунку гравітаційного поля на висоту 0,6км і 1км. Для визначення границь аномалієутворюючих об’єктів обчислювались горизонтальні градієнти Vxz, Vyz і Vsz гравітаційного поля. Карти локальних аномалій гравітаційного поля для деталізаційних ділянок будувались в М 1:50 . Обробка гравіметричних матеріалів виконувалась на ПЕОМ по програмам системи обробки АСОІГМД, створеної в ДГЕ “Дніпрогеофізика”.

Як свідчить досвід попередніх робіт в ДДЗ, переважна більшість позитивних структурних форм осадочного чохла фіксується в гравітаційному полі локальними позитивними аномаліями або ланцюжками локальних позитивних аномалій, які згруповані в зони субширотного або північно-західного напрямку і корелюють з основними структурними зонами, виділеними сейсморозвідкою. Виявлений взаємозв’язок між тектонічною будовою осадочного чохла і аномаліями гравітаційного поля дозволяє прогнозувати наявність позитивних структур на площах, не вивчених або слабковивчених сейсморозвідкою, де виконані зйомки м-бу 1:50 000-1:10 000.

Виділення і простеження розривних порушень проводилося по зонам максимальних градієнтів, по різкій зміні морфології локальних елементів поля (переважного простягання, форми, розмірів і інтенсивності); зміщенню осей аномалій; по ланцюжкам аномалій, згрупованим в лінійні зони, та іншим характерним ознакам.

Для вивчення глибинної будови крупних структур осадочного чохла, уточ-нення даних раніше виконаних досліджень по морфології соляних тіл, підтверд-ження наявності прогнозних перспективних об’єктів несклепінного типу прово-дилось щільнісне моделювання з використанням програм ADG-3D i IGM по окремих про-філях, які переважно будуть сполучені з профілями МСГТ, в тому числі регіо-нальними,