Рифи і біогермні тіла проявлені в гравітаційному полі локальними максимумами ізометричної форми. Так, до відомої Краснодеркульської зони рифоутворення на північних околицях Донбасу приурочена зона високоінтенсивних локальних максимумів. До біогермних тіл із супутними структурами облягання приурочені максимуми невеликої інтенсивності (до 0,25 мГал), які чітко виділяються тільки в матеріалах детальних зйомок (М 1:10 000 і 1:25 000).

4.2 Особливості будови гравітаційного поля

В спостереженому гравітаційному полі площі досліджень (рис..3) в регіональному плані виділяються дві аномальні ділянки, границя яких проходить приблизно по лінії структур: Іллічівська - Катеринівська -Сахновщинська - Павлівська - Біляївська - Північно - Волвенківська. Вони відображають різні мегаблоки УЩ і ВКМ. Більша північно-західна частина площі характеризується пониженим гравітаційним полем і відноситься до Середньопридніпровського мегаблоку УЩ і Бєлгородсько-Сумського – ВКМ. Південно-східна частина з підвищеним гравітаційним полем відноситься до Приазовського мегаблоку УЩ. Із локальних структур в спостереженому полі чітко проявлені тільки декілька соляних штоків і масивів та крупних брахіантиклінальних складок. Найбільш інтенсивна локальна негативна аномалія приурочена до Розпашнівсько-Бєлухівського штоку, що свідчить про найбільші об’єми соляних мас, які формують цей геологічний об’єкт. Суттєво меншої інтенсивності, але чітко виражені локальні мінімуми приурочені до Хрестищенського, Ведмедівського, Олексіївського штоків та Валківського і південно-прибортових соляних масивів. Найбільш інтенсивні і чітковиражені локальні максимуми приурочені до Павлівського, Веселівського і Новомече-билівського піднять, що може свідчити про відсутність в їх ядрах соляних масивів. Також досить чітко вираженими аномаліями відображені Єфремівська, Первомайська, Олексіївська, Шебелинська, Волвенківська структури.

На картах трансформант гравітаційного поля площі досліджень (дод.1) чітко відображається геологічна будова осадочного чохла. Змінюючи параметри локалізації аномалій ми можемо отримати інформацію про будову, в першу чергу, різних за розмірами геологічних об’єктів. Необхідно зважати, що в гравітаційному полі крім структурно-тектонічного фактору також проявляються об’єкти різного речовинного складу, в тому числі і фундаменту, особливо з субвертикальними границями. Ступінь їх прояву залежить від аномальної щільності по відношенню до вміщуючих комплексів. Найбільш яскраво проявлені соляні тіла, в першу чергу штоки.

В регіональному плані для локальних аномалій гравітаційного поля характерна північно-західна з переходами до субширотної і північно-східна з переходами до субмеридіональної зональність. Найбільш яскраво – концентрацією високоінтенсивних різкоградієнтних аномалій різного знаку – проявлена центральна зона Дніпровського грабену. Головними структурами цієї зони є два протяжні високоамплітудні вали – Чутівсько-Олексіївський і Соснівсько-Біляївський, ускладнені соляними штоками, та обмежуючі їх глибокі прогини. Згадані вали відображені високоінтенсивними смуговими позитивними аномаліями, які ускладнені різкоградієнтними переважно ізометричної форми локальними мінімумами від соляних штоків. Чутівсько-Олексіївський вал перетинає всю площу досліджень із заходу на схід. Виходячи із будови поля до його складу слід відносити Лозовенківську, Волвенківську, Петрівську, Берекську і Комишувахську структури (три останніх розташовані за межами площі досліджень). Соснівсько-Біляївський вал як єдиний лінеамент в гравітаційному полі чітко простежується від Ланнівської структури на заході до Степківської на сході і в районі Петрівської структури зчленовується із Чутівсько-Олексіївським валом. Лінійність і різкоградієнтність границь смугових аномалій від згаданих валів свідчать, що вони мають горстоподібну будову і їх крила ускладнені продольними розломами.

На південь від Соснівсько-Біляївського валу фіксується ще одна смуга позитивних аномалій, але значно меншої інтенсивності і розмірів, яка відображає Кобзівсько-Ліговську антиклінальну зону. Відділяє центральну зону грабена з півдня смугова зона інтенсивних негативних аномалій, яка приурочена до глибоких прогинів (Тагамлицький, Південно-Тарасівський, Григорівський) і ускладнюючих їх штоків (Єлизаветівський, Федорівський, Басівський, Тимченківський). Далі на південь в гравітаційному полі фіксується дугоподібна Октябрсько-Сахновщинська зона максимумів. Вона приурочена до розломної зони в фундаменті, яка насичена дайковими тілами і малорозмірними інтрузіями порід основного складу, та високоамплітудного флексурного перегину шарів осадочного чохла.

На південь від Октябрсько-Сахновщинської зони максимумів в межах південної прибортової зони грабену інтенсивність і розміри гравітаційних аномалій різко зменшуються. Протяжні смугові аномалії тут розвинуті тільки на ділянці від Михайлівської до Левенцівської структур. Серед них найбільш чітко вираженими є Михайлівсько-Голубівська смуга максимумів, Руденківсько-Іллічівська та Малобучківсько-Світланівська зони мінімумів.

На північ від Чутівсько-Олексіївського валу в межах північної прибортової зони грабену також різко зменшуються інтенсивність і розміри аномалій. Тут фіксується лише одна протяжна смугова аномалія – Шуринсько-Савинська зона максимумів. Також впадають в око дві крупні високоінтенсивні аномалії – Валківський мінімум, ускладнений різкоградієнтним максимумом від Валківського штоку, і Шебелинський максимум, ускладнений в центральній частині мінімумом від соляної лінзи в ядрі Шебелинського підняття. Природа Валківського мінімуму зв’язується із сумарним впливом гранітного масиву в породах фундаменту, западиною в рельєфі поверхні фундаменту, похованим соляним масивом, прогином на рівні верхньої частини осадочного чохла (Малиновський, партія 240/79).

4.3 Зв’язок між будовою фундаменту і осадочного чохла

Безумовно геологічні структури і розривна тектоніка докембрійського фундаменту впливали на будову рельєфа поверхні фундаменту та осадочного чохла, особливо нижньої його частини. Цей вплив був найбільш значний на етапі формування Дніпровського грабену та на ранніх стадіях його розвитку. Так, при закладенні крайових розломів використовувались фрагменти докембрійських розломів близької орієнтації.