Границя мегаблоків фундаменту. Площа досліджень (південно-східна частина Дніпровського грабену на ділянці від Чутівської до Волвенківської структур) за регіональним районуванням докембрійських утворень фундаменту розташована в межах Середньопридніпровського мегаблоку УЩ і Бєлгородсько-Сумського мегаблоку ВКМ, які до утворення ДДЗ складали єдину Курсько-Середньопридніпровську область, та Приазовського мегаблоку УЩ і, можливо, Курсько-Корочанського - ВКМ .

Закладення Дніпровського грабену в тілі Сарматського щита супроводжувалось інтенсивними ультраметаморфічними і магматичними процесами та певними складними зміщеннями (повертанням) блоків ВКМ і УЩ. Останнє привело до того, що обмежуючі колись єдину Курсько-Середньопридніпровську гранітно-зеленокам’яну область Сарматського щита глибинні розломи та приурочені до них лінійні шовні зони прямолінійно через Дніпровський грабен не трасуються. Крім того, перед утворенням Дніпровського грабену на його місці було сформовано склепінневе підняття Сарматського щита. Тому рівень ерозійного зрізу докембрійських структур зростає з бортів ДДЗ до приосьової частини Дніпровського грабену. В деяких випадках ми спостерігаємо тільки корені структур, в інших - вони повністю еродовані.

Середньопридніпровський і Приазовський мегаблоки УЩ розмежовуються Оріхово-Павлоградською шовною зоною, яка перетинає південний крайовий розлом ДДЗ в районі Іллічівської і Левенцівської структур. Бєлгородсько-Сумський і Курсько-Корочанський мегаблоки ВКМ розмежовуються Михайлівсько-Бєлгородською грабен-сиклінорною зоною, яка проходить по східному борту Шевченківської западини в районі Оливинівської і Максальської структур (~5 км на північний схід від північно-східного кута площі досліджень). Так як відзначені мегаблоки фундаменту характеризуються різною будовою та історією геологічного розвитку і по різному впливали на особливості будови і розвитку структур осадочного чохла, то важливо знати їх границю в межах грабену. Положення цієї границі за даними аналізу будови спостереженого гравітаційного поля і аномального магнітного поля було охарактеризовано вище. Ці дані досить близькі і на сьогоднішньому рівні вивченості цієї частини грабену границю між Курсько-Середньопридніпровською гранітно-зеленокам’яною і Курсько-Корочансько-Приазовською грануліто-гнейсовою областями Сарматського щита можливо провести по лінії структур: Іллічівська-Катеринівська-Сахновщинська-Павлівська-Біляївська-Східно-Олексіївська-Північно-Волвенківська.

Визначена границя мегаблоків фундаменту в межах цієї частини грабену може розглядатися як геологічна границя перехідної зони між ДДЗ і ДСС, так як на схід від неї вплив тектонічних ліній ДСС в будові осадочного чохла стає визначальним. Всі найбільш крупні родовища південно-східної частини Дніпровського грабену зосереджені на захід від визначеної границі, тобто в межах Курсько-Середньопридніпровської гранітно-зеленокам’яної області. Можливо відсутність суттєвих родовищ ВВ в східній частині Соснівсько-Біляївського валу (від Павлівської до Святушинської структур) і обумовлена її розташуванням уже в межах Приазовського мегаблоку. Подібне можливо відноситься і до крупних брахіантикліналей – Шебелинської і Новомечебилівської.

Оріхово-Павлоградська шовна зона є найбільш крупною і геологічно-значимою структурою докембрійського фундаменту в південній частині площі досліджень. Вона обмежена із заходу одноіменним глибинним розломом, а зі сходу – Західно-Приазовським розломом. Оріхово-Павлоградська зона при наближенні до Дніпровського грабену характеризується субмеридіональною орієнтацією і перетинає зону крайового розлому в районі Іллічівської і Левенцівської структур. Її ширина при наближенні до південного крайового розлому зменшується і в межах грабену становить ~8 км, тоді як в межах УЩ досягає 30 км. Зона впевнено простежується в грабені в гравітаційному і магнітному полях (високоінтенсивні позитивні смугові аномалії) до Малобучківсько-Світланівської зони мінімумів, де “зрізається” цим лінеаментом. Далі на північ ознак Оріхово-Павлоградської шовної зони в полях не відзначається. Вона або повністю редукована, або ж перероблена ультраметаморфічними процесами та опущена на значні глибини.

Оріхово-Павлоградський розлом слідкується в гравітаційному полі до Октябрсько-Сахновщинської зони максимумів включно. Можливо передбачати, що в районі Соснівсько-Біляївського валу він з’єднується із Західно-Приазовським розломом. Відзначимо, що тектонічним аналогом Оріхово-Павлоградського розлому в межах північного борту є Михайлівсько-Бєлгородський розлом, який обмежує із заходу одноіменну грабен-синклінорну шовну зону і проходить через східний борт Шевченківської западини (в межі площі досліджень він не потрапляє). Західно-Приазовський розлом впевнено слідкується (більш чітко в гравітаційному) дещо західніше свр. Сахновщинська-1 і далі по лінії штоків: Павлівський – Західно-Єфремівський – Парасковійський – Рябухинський. Причому, субширотним розломом, який проходить по північному крилу Соснівсько-Біляївського валу, Західно-Приазовський розлом зміщується на 5 км на схід і далі на північ дещо змінює свою орієнтацію із субмеридіональної на північно-західну. З певною імовірністю Західно-Приазовський розлом можливо протрасувати в полях на північний борт ДДЗ, де він багатьма дослідниками виділявся західніше м.Харкова і відомий як Західно-Харківський розлом. Однак, геологічна значимість, будова, історія розвитку цих диз’юнктивних структур суттєво відрізняються, тому очевидно ми маємо справу із різними розломами, які внаслідок тектонічних рухів склали єдиний лінеамент.

Оріхово-Павлоградська шовна зона розділяє південну прибортову зону Дніпровського грабену на дві частини (західну і східну), які різко відрізняються як особливостями геологічної будови, так і нафтогазоперспективністю. Якщо в західній частині широко розвинуті структури соляного тектогенезу (поховані соляні масиви і штоки), то в східній вони відсутні (крім прогнозного Іванівського масиву). Таким чином, в розрізі девону тут відсутні галогенні відклади суттєвої потужності. В східній частині прибортової зони різко зменшуються розміри та амплітуди структур (і, відповідно, розміри та інтенсивність гравітаційних аномалій). Розвинутий уздовж південного крайового розлому відомий Михайлівсько-Голубівський вал слідкується тільки до Оріхово-Павлоградської зони. Що стосується перспектив нафтогазоносності, то на схід від Левенцівського НГКР на цей час не відкрито жодного родовища ВВ (при цьому слід зважити, що і ступінь геолого-геофізичної вивченості східної частини прибортової зони суттєво нижча).

Поперечна зональність. Як відзначалось вище, в