Необхідно відзначити, що прямолінійні частини негативних лінеаментів простежуються тільки на віддаль не більше половини ширини Дніпровського грабену. Різке зміщення осей гравітаційних мінімумів згаданих лінеаментів від 5-6 км до 10 км можливо пояснити тільки здвиговим характером деяких субширотних і північно-західних розломів фундаменту.

Чітко виражені поперечні простяганню ДДЗ смугові аномалії гравітаційного поля розвинуті тільки в західній частині площі досліджень на ділянці від Хрестищенської до Західно-Єфремівської структур. Характерною їх особливістю є те, що жодна із них не трасується в межі південної прибортової зони, простежуючись тільки до Октябрсько-Сахновщинської зони максимумів. Можливо виділити три смугові аномальні зони, які сформовані локальними максимумами від окремих відомих і прогнозних позитивних структур. Найбільш протяжна і чітко виражена зона складається із максимумів від слідуючих структур (з півдня на північ): Західно-Кобзівська – Західно-Соснівська – Західно-Ведмедівська – Західно-Старовіров-ська – Сухобалківська (прогнозна) – Оленівська – Пегедівська – Західно-Мерефинська (прогнозна). На схід від неї смугову аномалію складають максимуми від Кобзівської – Балківської – Кегичівської – Лихачівської (прогнозної) – Західно-Єфремівської – Меліхівської – Комінтернівської (прогнозної) – Княжинської – Остаточної (прогнозної) структур. Західна смугова аномальна зона трасується по лінії Коломацька – Західно-Хрестищенська структури і далі на південь розгалуджується на дві гілки. Першу формують Мар’янівська і прогнозна Південно-Карлівська структури, другу – прогнозна Ткаченківська і Ланнівська структури (дод. 1).

Якщо виключити негативні аномалії від соляних штоків, що розташовані між згаданими смуговими аномальними зонами, то вони разом із відомим Огульцівським максимумом північного борту (район Огульцівської і Караванівської структур) утворюють крупну субмеридіонально-витягнуту овальної форми позитивну аномалію (Огульцівсько-Кобзівський максимум). Ця аномалія разом із Богодухівським максимумом північного борту входить в Сторожівсько-Борисівську аномальну зону, яка відображає в гравітаційному полі одноіменний зеленокам’яний пояс ВКМ. Таким чином, Огульцівсько-Кобзівський максимум обумовлений круп-ною зеленокам’яною структурою (ЗКС) неоархейського віку, окремі ділянки якої інтенсивно пророблені процесами ультраметаморфізму. Особливо інтен-сивними вони були в зоні північного крайового розлому з утворенням Валківсь-кого гранітного масиву (куполу). Зеленокам’яні породи (амфіболіти, метаульт-рабазити, біотит-амфіболові сланці) розкриті свердловинами Нарижнянської, Юліївської і Караванівської площ в межах Огульцівського максимуму.

Дугоподібна форма Октябрсько-Сахновщинської флексури і Григорівсь-кого прогину, а можливо і південного крайового розлому, на цій ділянці грабену можливо обумовлені наявністю такої крупної (~85 х 45 км) поперечної структури як Огульцівсько-Кобзівська ЗКС. Або ця ЗКС “давила” на розломи, які потім сформували згадані структури осадочного чохла, або ж вони огинали її з півдня. Перший варіант більш імовірний, так як на етапі формування грабену в процесі повертання блоків “важкий” блок з Огульцівсько-Кобзівською ЗКС продовжував інерційно рухатися в південному напрямку.

Більшість тектонічних елементів Огульцівсько-Кобзівської ЗКС характеризуються субмеридіональним простяганням. В більшості випадків до зеленокам’яних структур в рельєфі поверхні фундаменту приурочені структурні виступи (носи) і локальні підняття тієї ж орієнтації. Однак при зіставленні з наявними побудовами по рельєфу поверхні фундамента такого зв’язку не спостерігається, хоча субмеридіонально-орієнтовані структури в цій частині площі відзначаються (Валківська, Нововодолазька, Кобзівська западини, Таранівський виступ). Це можливо пояснити недостатньою детальністю і точністю структурних побудов за даними сейсморозвідки КМЗХ.

Однак наявність поперечної припіднятої зони в низах осадочного чохла, яка корелюється із Огульцівсько-Кобзівським максимумом, підтверджуюється даними ГСЗ по профілю Диканька-Дружківка. Так, при сейсмо-гравітаційному моделюванні по цьому профілю (Козленко та ін., 2007) в інтервалі точок його перетину з профілями Царичанка-Богодухів і Павлоград-Харків виявлений блок шириною 45 км, в межах якого ізолінії пластових швидкостей від 3,5 до 6,5 км/с припідняті. Цей блок проявлений в інтервалі глибин ~ 2-23 км і особливо чітко виражений в більш глибокій частині розрізу (10-23 км). Остання відповідає переважно докембрійському фундаменту, так як за даними КМЗХ глибина залягання його поверхні тут оцінюється від -11,5 до -17 км. Виявлена аномалія швидкісного розрізу практично співпадає із контуром Огульцівсько-Кобзівського максимуму . Відзначимо, що авторами виявленій аномалії геологічної трактовки не було надано за недостатністю даних. Східна границя швидкісної аномалії однозначно співпадає із продовженням в межі Дніпровського грабену Оріхово-Павлоградського глибинного розлому, а більш чітко виражена західна очевидно приурочена до Богодухівського глибинного розлому, який обмежує із заходу Сторожівсько-Борисівський зеленокам’яний пояс і за наявними даними проходить в районі західної межі площі досліджень.

Поперечна орієнтація структур фундаменту в цій частині площі впливала як на особливості розвитку структур осадочного чохла, так і на формування в їх межах покладів ВВ. Відзначимо, що до більшості крупних структур в межах Огульцівсько-Кобзівського максимуму (Західно-Хрестищенська, Меліхівська, Ланнівська, Західно-Соснівська, Кегичівська, Кобзівська та інші) приурочені крупні і середні родовища ВВ. На думку Н.Т. Пашової (ПВ УкрДГРІ) в