За даними електророзвідки МТЗ і КМТЗ Хрестищенський шток являє собою асиметричне соляне тіло, витягнуте в субширотному напрямку і обмежене з півночі і з півдня зонами тектонічних порушень (дод.2). Ніжка штоку розташована в північній його частині і має таке ж простягання. На півночі границя ніжки приблизно співпадає з північною межею зони загублення кореляції сейсмічних відбиттів (відбивальні горизонти ІVr2, Vб). На півдні вона обмежена зоною передбачуваного розривного порушення. В районі ніжки штоку потужність девонської солі оцінюється більше 6 км. На південь від відзначеного порушення відзначається карниз ніжки штоку. Тут глибина залягання підошви штокової солі зменшується в південному напрямку і оцінюється в 4-5 км (дод.2). Під карнизом ніжки штоку на профілях ІІ, ІІІ і V виділяється локальне підняття геоелектричних границь на рівні відкладів середнього карбону. Склепіння підняття розташоване в районі точок МТЗ-3 та 19 і обмежене розривними порушеннями. Прогнозне підняття, не дивлячись на значні глибини залягання, без сумніву представляє інтерес в нафтогазоносному відношенні і потребує вивчення та підтвердження іншими геофізичними методами, в першу чергу сейсморозвідкою.

Слід відзначити, що в межах Хрестищенського штоку пробурені три свердловини на основі різних геофізичних даних з метою пошуків запечатаних теригенних блоків. Так, на початковому етапі застосування детальних гравіметричних зйомок для вивчення соляних штоків (1973-74 рр.) через технологічні недоліки інтерпретації більшість локальних максимумів на фоні крупного мінімуму від штоку зв’язувались із запечатаними теригенними блоками (в той час домінувала концепсія про широке розповсюдження таких блоків в тілі соляних штоків). На основі даних гравірозвідки були пробурені свр. Хрестищенська-31 і Майська-1, які при вибої, відповідно, 4512м і 4750м із штокової солі не вийшли. При інтерпретації сейсмічних параметрів з використанням методу дифракційних перетворень на одному із профілів (VІІІ123573) на глибинах -4,3-5,2 км були виявлені динамічно виражені відбиття горизонту V (С2), які могли відповідати запечатаному теригенному блоку. Однак пробурена за цими даними свр. Хрестищенська-100 при абсолютній відмітці вибою -5300 м із солі не вийшла.

На думку авторів звіту про результати досліджень МТЗ-КМТЗ , отримані геологічні дані є надійними, так як знаходять своє підтвердження при інтерпретації розрізів семи геоелектричних параметрів, більшість яких незалежні. Мова може йти про похибки при визначенні глибин, визначення ж форми соляного тіла виконане вірно. Наявність суттєвої похибки при визначенні глибини залягання підошви штокової солі не викликає сумніву. Так, значна кількість свердловин (Хрестищенська-100, 113, Червоноярська-1, 17, 18) повинні були вийти із солі згідно даних електророзвідки. Виходячи із даних буріння, глибина залягання підошви солі, а відповідно і прогнозного підняття, завищена не менше ніж на 500-700м. Більшість даних гравірозвідки, сейсморозвідки і електророзвідки в модифікації ЧЗ не підтверджують таку будову ніжки Хрестищенського штоку. Так, за даними щільнісного моделювання в тілі штоку до глибини -6 км запечатані теригенні блоки не прогнозуються. Однак при моделюванні враховувалась тільки верхня частина розрізу до глибини 6-7 км, тоді як потужність осадочного чохла в районі Хрестищенського штоку становить біля 14 км. За досвідом робіт, при врахуванні всього розрізу чохла, потужність ніжки штоку може бути суттєво зменшена.

Хрестищенський шток в спостереженому полі відображається інтенсивним складнопобудованим мінімумом. При значних розмірах (4 км) локалізуючої палетки (дод.2) над штоком спостерігається негативна аномалія, контур якої близький до контуру козирка штоку. В центральній частині ця аномалія ускладнена вузьким витягнутим в субширотному напрямку локальним максимумом. Природа останнього в основному обумовлена, на наш погляд, складнопобудованою поверхнею штока. Так, за даними сейсморозвідки (відбивальний горизонт ІVб) і буріння в північній частині штоку фіксується крупноамплітудне субвертикальне розривне порушення субширотного простягання, по якому поверхня солі північної частини штоку опущена на 500-1200 м. Уздовж зони цього порушення при перетині його з порушенням субмеридіонального напрямку закладався власне Хрестищенський шток, тому воно одночасно є північною границею ніжки штоку. Це порушення чітко фіксується і електророзвідкою МТЗ на значних глибинах . В приповерхневій частині уздовж цього порушення кам’яна сіль штоку із щільністю 2,20 г/см3 контактує з крейдовими відкладами (північне крило), щільність яких суттєво нижча ( 2,08-2,10 г/см3). Тому до південного крила порушення і приурочена відносно вузька зона максимумів, яка спотворює (ускладнює) негативну аномалію від штоку в цілому.

При зменшенні розмірів локалізуючої палетки до 2,0 км підкреслюються аномалії від невеликих за розмірами об’єктів (дод.2.). Так, контур найбільш інтенсивної центральної частини негативної аномалії від штоку в цілому досить чітко, особливо в південній частині, корелює з контуром ніжки. Більш чітко і яскраво проявлене згадане вище субширотне розривне порушен-ня. Проявлене також і субмеридіональне розривне порушення в західній частині штоку, по якому поверхня солі опущена на 500м. Спостерігається кореляція лінійних градієнтних зон поля з тектонічними порушеннями, виділеними електророзвідкою МТЗ-КМТЗ в південній частині штоку.

Особливу увагу привертають декілька гравітаційних максимумів невеликих розмірів та інтенсивності, які