локалізуються уздовж південної границі ніжки штоку. Відзначимо, що в цьому місці за наявними даними відсутні локальні гравіактивні об’єкти в верхній частині розрізу. Тому зафіксовані локальні максимуми можуть бути зв’язані з припіднятими приштоковими блоками, перспективними в нафтогазоносному відношенні. На цьому рівні вивченості можливо виділити три основні прогнозні блоки: між свр.Червоноярська-1 і 7, на захід від свр. Хрестищенська-4, між свр. Західно-Хрестищенська-50 і 113 (дод.2). Відзначимо, що даними гравірозвідки свр. Західно-Хрестищенська-50, яка виявилась непродуктивною, пробурена в неоптимальних умовах - в межах опущеного блоку. Невелика інтенсивність позитивних аномалій може свідчити про відносно невелику амплітуду припіднятих блоків. В випадку крупноамплітудних, що ми маємо, наприклад, на Новоукраїнській площі, останні відображені досить інтенсивними максимумами, які витягнуті уздовж границі ніжки штоку.
На наш погляд, найбільшої уваги заслуговує прогнозний припіднятий блок в районі свр. Хрестищенська-4. По-перше, локальний максимум тут чітко витягнутий уздовж ніжки штоку, а більша його частина знаходиться за межами ніжки штоку. По-друге, на профілі ХІХ 3469, який перетинає цей прогнозний блок, відбивальні горизонти і площадки на рівні середнього карбону простежуються в бік штоку аж до свр. Хрестищенська-4 (дод.2).
Антиклінальні структури
Детальний аналіз гравіметричних матеріалів та їх зіставлення з даними сейсморозвідки дозволили окреслити цілий ряд локальних гравітаційних максимумів, природу яких з різною мірою достовірності можливо зв’язати з позитивними структурами на різних рівнях розрізу осадочного чохла.
Відзначимо, що більшість прогнозних структур розташовані на слабковивчених сейсморозвідкою ділянках грабену або ж прогнозуються в глибокозалягаючих частинах розрізу. Зупинимось на більш детальній характеристиці деяких із цих прогнозних об’єктів, ступінь геолого-геофізичної вивченості яких в більшості випадків суттєво відрізняється. Звідси і різна достовірність їх прогнозування.
Ділянки розвитку пасток неантиклінального типу
Гравірозвідка має досить обмежені можливості по виділенню (прогнозуванню) пасток неантиклінального типу в цілому і зокрема в межах Дніпровського грабену. Це обумовлено, в першу чергу, невеликими розмірами більшості типів неантиклінальних об’єктів та незначними аномальними ефектами, які вони створюють у відзначених фізичних полях. Якщо ж неантиклінальна пастка заповнена вуглеводнями, то створений за рахунок вторинних процесів над покладом ВВ аномальний ефект фіксується у вигляді специфічних аномалій полів (так як проблема т.з. прямих пошуків покладів ВВ або оцінка продуктивності структур за специфічними геофізичними ознаками викладена в численних виданнях і фондових джерелах, то в рамках звітних досліджень вона не освітлюється). Таким чином, граві-, магніто- і електророзвідка, на наш погляд, можуть бути переважно використані в комплексі геофізичних методів по оцінці продуктивності об’єктів неантиклінального типу, виділених сейсморозвідкою чи бурінням.
6 РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ ДАНИХ ПО ДЕТАЛІЗАЦІЙНИХ ДІЛЯНКАХ
6.1 Сахновщинська ділянка
Геолого-геофізична вивченість. Площа ділянки майже повністю закрита гравіметричною зйомкою М 1:25 000. Вона виконана в 1976-77 рр. партією 235/76 ДГЕ по сітці спостережень 200 х 200м з точністю визначення аномалій Буге - 0,09 мГал, автор звіту Малиновський О.К. В південно-західній частині ділянки в 1982-84 рр. виконана гравіметрична зйомка М 1:50 000 по сітці спостережень 400 х 400м і точністю визначення аномалій Буге - 0,10 мГал – партія 234/82 ДГЕ, Малиновський О.К.
В межах ділянки виконані аеромагнітні зйомки М 1:50 000 і 1:25000. На більшій західній частині ділянки аерогеофізичною партією 15/69 ДГГЕ (Бортничі) виконана аеромагнітна зйомка М 1:50 000: висота польотів – 50м, віддаль між маршрутами – 500м, точність - 5,6 нТл, автор звіту Тесленко А.В. Південно-східна частина ділянки закрита аеромагнітною зйомкою М 1:25 000 по титулу 903/91: висота польотів – 50м, віддаль між маршрутами – 250м, точність - 2,6 нТл, автор звіту Федюкова Г.М.
Західну частину ділянки перетинають два регіональні профілі МТЗ Левенцівка-Єфремівка і Затишня-Миронівка та регіональний профіль МСГТ Левенцівка-Безлюдівка
Сахновщинська ділянка практично повністю закрита площовими сейсмічними роботами МСГТ, які виконані різними партіями СУГРЕ. Найсучасніші дослідження проведені партією 38/95 в 1995-2001 рр. в межах Світлівської площі, які охопили і невелику північну частину ділянки (частина Григорівського прогину в районі Ліговської структури). В районі Сахновщинського структурного виступу роботи МСГТ проведені партією 38/81. В 1998 р. вони були переінтерпретовані в рамках теми 2/98 з побудовою зведених структурних карт по Октябрсько-Сахновщинській монокліналі. В районі Краснопавлівського штоку сейсмічні дослідження виконувались партіями 37/76 і 37/79 СУГРЕ .
В межах Сахновщинської ділянки пробурені три свердловини глибокого буріння на нафту і газ – Сахновщинська-1 (вибій – 2327 м, Р1nk), Ліговська-1 (вибій – 4000 м, С3), Краснопавлівська-618 (вибій – 5122 м, D3 шток), які в розкритому розрізі скупчень ВВ не виявили. Крім них, в межах ділянки пробурена досить значна кількість структурно-пошукових свердловин, які зосереджені на Сахновщинській і Краснопавлівській (Сафонкіна Н.А., 1963) площах. В межах аркуша М-37-97-В (район Краснопавлівського штоку) в 1994-98 рр. Донецьк ДРГП виконана геологічна зйомка М 1:50 000 (Решетарський П.Ф., 1998). При цьому вивчалась тільки сама верхня частина розрізу осадочного чохла (Q-MZ), тому глибина більшості картувальних свердловин становила до 100 м.
Головні риси будови. В тектонічному відношенні Сахновщинська ділянка розташована в межах північної частини обширної південно-прибортової монокліналі, яка далі на північ переходить в Григорівський прогин. В межах ділянки на сьогодні виділяються такі головні структурно-тектонічні елементи – Сахновщинський виступ; східна центрикліналь Григорівського прогину з Ліговським підняттям, ускладненим Тимченківським соляним штоком; Краснопавлівське підняття, ускладнене одноіменним штоком з мезозойським куполом над ним.
Сахновщинський виступ по відкладах карбону представляє собою виположену ділянку монокліналі, ускладнену поодинокими малоамплітудними розломами. По деяких сейсмопрофілях в північній частині виступу відзначаються незначні за амплітудою локальні антиклінальні перегини. На рівні нижньої частини тріасу (відбивальні горизонти