ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

Тема Реконструкцiя ГРС Iзмаiл

Зміст

Вступ

1. Існуючий стан газопроводу-відводу до ГРС

2.Розрахунок властивостей природного газу.

3. Визначення пропускної здатності системи газопроводів.

3.1 Ітераційний метод

3.2 Розрахунок газопроводу з одним відбором

3.3. Розрахунок здатності газопроводу, що акумулює.

Алгоритм розрахунку

Розрахунок по програмі “ Basic “

5 Технологія виконання земляних робіт

5.1 Рекультивація родючого шару грунту.

5.2. Розробка траншеї

5.3 Зворотня засипка траншеі.

6. Транспортні роботи.

7.Зварювальні роботи

8 Технологія виконання очисних та ізоляційних робіт.

8.1 Очистка зовнішньої поверхні газопроводу.

8.1.1.Вимоги до очистки.

8.2 Нанесення ізоляції.

8.2.1 Ізоляційне покриття Пластобіт-40.

8.2.2 Приготування грунтовки

8.2.3 Приготування пластифікованої мастики.

8.2.4 Нанесення ізоляційного покриття Пластобіт-40.

8.2.5 Контроль якості ізоляційного покриття.

9 Прив’язка типового проекту газорозподільної станції до конкретних умов газопостачання

9.1 Місце розташування та функції газорозподільної станції

9.2 Загальна характеристика АГРС „Енергія-1”

9.2.1 Технологічна схема АГРС

9.2.2 Автоматичний підігрівач газу ПГА-200

9.2.3 Фільтр ФХ-02

9.2.4 Одоризатор газу

9.2.5 Система автоматики АГРС „Енергія-1”

9.3 Підбір регулятора тиску

9.3.1 Основні технічні характеристики регулятора тиску РДУ-50

10. Прив’язка типового проекту газорегуляторного пункту до конкретних умов газопостачання

10.1 Призначення, класифікація та вимоги до газорегуляторних пунктів

10.2 Обладнання газорегуляторних об’єктів

10.3 Вибір регулятора тиску

10.4 Основні технічні характеристики регулятора тиску РДУК-2-50/35

10.5 Регулятор тиску типу РДБК1

11 Економічна частина

11.1 Методика аналізу собівартості

11.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

роботи системи газопостачання

11.3 Аналіз собівартості роботи системи газопостачання

12 Охорона праці та техніка безпеки

12.1 Загальні вимоги гігієни праці та виробничої санітарії

12.2Вибухонебезпечність газових сумішей

12.3 Техніка безпеки при ремонтах

12.4 Пожежна безпека

Висновки

Перелік посилань на джерела

Додатки

Бібліографічна довідка

ДП.ПС-01.00.00.000 ПЗ

Зм | Арк | № докум. | Підп. | Дат.

Розробив | . | Літ. | Арк | Аркуші

Перевірив | н | 4

Н.контр

Затвердив

Вступ

Історія розвитку галузі

Виходи пального природного газу на поверхню землі і палаючі смолоскипи були відомі людям давно. Вони зустрічалися в Китаєві, на острові Ява, у Персії, Бухарі, на території Азербайджану між Вірменією і Колхідою. З усіх відомих палаючих джерел самими могутніми вважалися Бакинські вогні. Величезні, палаючі з землі і незгасаючих смолоскипів ставали в ті далекі часи предметами культового поклоніння людей. На місцях виходу природного газу будували монастирі, куди стікалися прочани з далеких країн.

Природний газ використовувався вже в ті далекі часи і для господарських нестатків. У Китаєві за 200 років до н.е. були пробиті перші бамбукові свердловини для газу, що застосовувався для висвітлення, опалення і виварення солі. У XIV в. на Апшеронськ півострові газ використовувався для опалення, висвітлення, готування їжі і випалу сповісти. Виходи пального природного газу на поверхню землі і палаючі смолоскипи були відомі людям давно. Вони зустрічалися в Китаєві, на острові Ява, у Персії, Бухарі, на території Азербайджану між Вірменією і Колхідою. З усіх відомих палаючих джерел самими могутніми вважалися Бакинські вогні. Величезні, палаючі з землі і незгасаючих смолоскипів ставали в ті далекі часи предметами культового поклоніння людей. На місцях виходу природного газу будували монастирі.Подавати газ на великі відстані з місць його виходу з землі люди ще не вміли. Тому одиничні джерела газу і часткове його використання не могли істотно впливати на життя суспільства.

З'явилося перше технологічне устаткування систем газопостачання - газові лічильники, газгольдери, фільтри, запірні пристрої. З'явилися пальники з попереднім підігрівом газу, що спалюється, і повітря теплом продуктів згоряння, що відходять. У 80-х роках минулого сторіччя були винайдені газожарові пальники, у яких розжарювалися ковпачки з бавовняної сітки, просоченої солями торію, цезію

або деяких інших металів, і створювали сліпуче яскраве світло, висвітлюючи значний простір.

У Росії в 20-х роках минулого сторіччя почали висвітлювати газом окремі фабрики, але початок промислового використання світильного газу варто віднести до 1835 р., коли в Петербурзі був побудований перший газовий завод. У 1870 р. у Петербурзі було побудовано п'ять газових заводів із загальною продуктивністю 30 млн. м у рік. Газ в основному йшов на висвітлення вулиць, торговельних приміщень, установ і тільки невелика його частина подавалася в квартири центра міста. У Москві газовий завод був побудований у 1865 р. на березі р. Яузи. Завод цей розширювався і реконструювався і працював майже сто років до 1957 р До початку першої світової війни практично усі великі і середні міста в поясах помірного клімату і деякі міста в тропіках розташовували широкою газорозподільною мережею, що гарантувала безперебійне постачання газоподібним паливом постійного складу споживачів.

Практично у всіх містах газ був штучний, одержуваний в основному з кам'яного вугілля. На газових заводах у горизонтальних або вертикальних ретортах вугілля піддавалося частковому термічному крекінгові. У результаті одержували твердий залишок і пальний газ. Твердий залишок, або газовий кокс, використовували для опалення казанів і печей, а пальний газ після очищення і відповідної обробки ідеальним паливом подавався споживачам.

Зрозуміло, що витрати на коксову переробку вугілля були значні, а отже, і одержувані продукти були дорожче вихідного вугілля. З цієї Причини газ, як правило, застосовувався в областях безперечної переваги над іншими видами палива. Поява наприкінці століття дешевої й ефективної електроенергії привело до зниження виробництва світильного газу. Розробка нових технологій і методів одержання штучного газу дозволили знизити його собівартість.

Штучний газ стали одержувати не тільки з твердих палив: вугілля, торфу, коксу, дров, але і з рідких нафтових палив. З'явилося кілька сотень установок по переробці лигроину у Великобританії, Японії, Франції, Німеччині, Італії і США, на яких виходив штучний газ.

Ще в 1888 р. Д.И. Менделєєв у статті «Майбутня сила, що спочиває на берегах Дінця» вперше у світі теоретично обґрунтував можливість підземної газифікації кам'яного вугілля. У 1931