Під час розігріву мастики та при введенні пластифікатора необхідно ретельне перемішування компонентів для запобігання погіршення властивостей при місцевому перегріві.

При зупинці ізоляціі машини на довгий час необхідно знизити темпаратуру в котлі до температури 100-120 С для запобігання погіршення якості мастики.

Не допускається зберігання бітумноі мастики та бітумно-полімерноі мастики в розігрітому стані з температурою190-200 С більше однієі години та з температурою 160-180 С більше трьох годин.

Показники пластифікованоі мастики повинні відповідати вимогам, що вказані в таблиці8.2

Вимоги до пластифікованоі мастики.

Таблиця 8.2

№

п/п | Основні властивості мастики | Норма

1 | Температура розмягшення мастики по ГОСТ 15836-79, С,

не менше | 70

2 | Глибина проникнення голки при 25 С по ГОСТ 15836-79,

десяті долі мм, не менше | 50

3 | Здатність до розтягу при 25 С по ГОСТ 15836-79, см, не менше

Для мастики на основі МБР Ізобіт

Для мастики на основі Ізобеніт |

5

6

8.2.4 Нанесення ізоляційного покриття Пластобіт-40.

Процес нанесення ізоляційного покриття Пластобіг-40 складається з декількох технічних операції: приготування пластифаозвзної мастики та ґрунтовки, очистка трубопроводів нанесення ізоляції і перевірки якості ізоляційного покриття.

Послідовність нанесення елементів ізоляційного покриття Пластобіт-40 повинні відповідати даним таблиці 8.3.

Конструкція покриття Пластобіт-40

Таблиця 8.3

Компонент покриття | Кіл-сть шарів | Товщина, мм

Грунтовка | 1 | 0,07+-0,01

Мастика | 1 | 3,00+-0,5

Стрічка полівінілхлоридна | 1 | 0,40+-0,05

Зовнішня обгортка | 1 | в залежності від матеріалу

Висока якість ізоляцй забезпечується тоншім виконанням технологічних операцій і застосуванням необхідного обладнання для отримання і нанесення ізоляційних матеріалів.

Процес приготування ґрунтовки і пластифікованих мастик наведений вшї.8.2.2 та 8.2.3.

Ділянка трубопроводу, яка ізолюється, перед нанесенням ґрунтовки повинна бути очищена від землі, продуктів корозії, окалини та інших забруднень. Труба повинна бути очищена до сталевого кольору.

На зовнішній поверхні труб допускається наявність залишків важковидалимої старої бітумної ізоляцй, яка заповнила нерівності на поверхні труби.

Поверхня трубопроводу, яка має гострі виступи, задири, бризки металу і шлаку повинна бути зачищена.

Ґрунтовка наноситься на суху, добре очищену поверхню труби рівним суцільним шаром без підтікань. Ґрунтовка не повинна містити згустків бітуму та сторонніх включень. Товщина шару ґрунтовки 0,07 ± 0,01мм.

Бітумна мастика повинна наноситися на огрунговану поверхню трубопроводу суцільним шаром однакової товщина за один прохід ізоляціної машини. При нанесенні покриття на основі МЕР при температурі повітря нижче плюс 30, температура бітумного масла повинна бути в межах від плюс 160°С до 190°С, при температурі повітря вище плюс 30°С допускається зниження температури мастики до 150°С. При нанесенні мастики на основі ізобітеп-Н температура мастики в залежносп від температури повітря рекомендується 170-190 °С, в зимовий час 185-200 °С. Температура мастики рекомендується в зимовий час 170-180 С, а в літній час 150-170 °С.

Ширина полівінілхлоридноі стрічки ПВХ-БР (ТУ У 6-00203594-96) складає 450±25 мм. Стрічка полівінілхлоридна повинна наноситися на поверхню трубопроводу без перекосів, зморшок, провйсгннь, повітряних прошгрків, з величиною напуску 20-25 мм. Намет стрічка повянна здійснюватись з натягом

1,0 Н/см для забезпечення рівного укладання полівінілхлоридної стрічки. Видавлювання та витончення бітумного шару вад підсиленого натягу не допускається.

Обгортковий матеріал повинен наноситись на шар ізоляційної стрічки без перекосів, зморшок, гофр, провисань з величиною напуску 25-30 мм. Кінці обгорткового матеріалу повинні бута закріплені.

При нанесенні покриття Пластобіт-40 при від'ємних температурах навколишнього повітря до мінус 25 °С необхідно:

- поверхню трубопроводу, ізолювати і вдігріти до температу-ри 15-20 °С;

- ґрунтовку перед нанесенням прогрівати до температури 15-20 °С;

- обгортковий та ізоляційний матеріали витримувати в теплому примі-щенні при температур 20 С не менше 24 годин.

8.2.5 Контроль якості ізоляційного покриття.

При нанесенні ізоляційного покриття здійснюється поопераційний контроль. Всі ізоляційні матеріали та компоненти, які входять до покриття, перевіряються на відповідність їх властивостей вимогам стандартів та технічних умов. Візуально перевіряється якість очистки і ґрунтовки.

При виконанні ізоляційних робіт визначаються дефект покриття товщина покритія, ширина напуску стрічки, адгезія, суцільність ізоляційного покриттю перехідний опір ділянки трубопроводу після нанесення захисного покриття..

При контролі якості покриття Пластобіт-40 наявність дефектів визначається візуальним оглядом. Виявлені дефекти негайно ліквідуються. Якість покриття з полівінзлхлоридної стрічки перевіряється неперервно при намотці стрічки шляхом зовнішнього огляду. Ширина напуску стрічки перевіряється вимірювальним інструментом після кожної заміни пшуш і після встановлення ізоляційної машини в робоче положення та її настройки. Допустима похибка вимірювань плюс 1мм.

Товщину ізоляціного покриття без обгортки перевіряють товщиноміром будь-якої конструкції або штангенциркулем через 100м трубопроводу не менше ніж в чотирьох точках по колу труби в кожному січенні, яке контролюється; а також у всіх місцях, які викликають підозру по ГОСТ 25812-83. Адгезія (прилипання) покриття визначається методом трикутника або адгезиметром СМ-1 (по зсуву) по ГОСТ 25812-83, через кожні 500м, а також в місцях які викликають підозру.

При контролі адгезії методом трикутника з кутом біля 60° та сторонами 3-5см з наступним зняттям покриття вожем від вершини надрізу адгезія плівочного покриття вважається задовільною, якщо вирізаний трикутник самостійно не відшаровується, а піднімається ножем з деяким зусиллям. При цьому на трубі повинна задуптатись ґрунтовка та частина мастики, а плівка не повинна відшаровуватися від мастики.

Адгезія покриття перевіряється також при використанні кожної нової партії ґрунтовки, мастики чи полівінілхлоридної сгрічки.

Перехідний опір ділянки трубопроводу після занесення захисного покриття контролюють методом “мокрого” контакту по ГОСТ 25812-83 через кожні 200 м трубопроводу та в місцях, що викликають підозру.

Суцільність ізоляційного покриття визначають іскровим дефектоскопом з напругою 5 кВ на мм товщини покриття (ДИ 74,