Крова-1РМ) по ГОСТ 25812-83. У випадку пробою дефектні місця ремонтують та повторно перевіряють на суцільність.
Дефекти, які знайдені в ізоляційному покритті, а також місця пошкоджені при перевірці адгезії, повинні бути ліквідовані.
При проведенні ізоляційних робіт при міногових температурах контроль якості ізоляції необхідно проводити при температурі не нижче 10°С, але не вище 40 °С поверхні ізоляційного трубопроводу. Для прогрівання використовуються будь-які способи крім відкритого вогню. Дефекти нафтопроводу з відремонтованою ізоляцією та засипаним ґрунтом повинна бути перевірена шукачем пошкоджень ізоляцій типу УКИ-ЇМ. Ізоляція з пошкодженнями або дефектами повинна бути відремонтована зіздно ВСН 008-88.
Ізоляція, як правило повинна бути відремонтована тими ж матеріала-ми. Якщо ізоляція мала зовнішню обгортку, то перед ремонтом слід зняти. Наносити ізоляціне покриття по обгортці заборонено. Ізоляційне покриття в місцях ремонту повинно бути очищено від бруду та залишків зовнішньої ізоляціі. Для ліквідації невеликих пошкоджень та дефектів накладають заплати. Дефектне місце слід попередньо підігріти.
Для виправлення неякісної або пошкодженої Ізолящї Пластобіт-40 та усунення пропусків накладають заплати з бсумної мастики та полівінілхлоридноії стрічки, а при необхідності — захисну обгортку по усьому діаметру труби. Можна також ці місця ізолювати полімерною стрічкою з липкою основою, але не менше ніж у три шари.
Список літератури.
Зарембо К.С. Довідник по транспорті пальних газів. –М. Надра. 1983 р.
Новосьолов В.Ф., Гальянов А.И. Типові розрахунки при проектуванні й експлуатації газопроводів. – М. Надра 1982 р.
ОНТП 51 – 1 – 85 Загальносоюзні норми технологічного проектування. Магістральні трубопроводи. Частина 1. Газопроводи. Мингазпром. – М. 1985 р.
Грудз В.Я., Тымкив Д.Ф., Яковлев Е.И. Обслуговування газотранспортних систем. Київ УМК У 1991 р.
Стаскевич Н.Л. Довідник, посібник з газопостачання. – М. Наука 1976 р.
9 Прив’язка типового проекту газорозподільної станції до конкретних умов газопостачання
9.1 Місце розташування та функції газорозподільної станції
ГРС є кінцевим пунктом магістральних газопроводів, відводів від них і призначені для постачання газом населених пунктів та промислових споживачів. ГРС виконують такі завдання:
а) приймання газу із магістрального газопроводу;
б) очищення газу від механічних домішок;
в) зниження тиску газу до заданої величини та автоматичне підтримання його на заданому рівні з необхідною точністю;
г) розподіл газу по споживачах;
д) облік витрати газу.
е) захист вихідних трубопроводів від неприпустимих підвищень тиску газу;
ж) одоризація газу.
ГРС споруджують за межею перспективної забудови населеного пункту. Мінімальні відстані між ГРС і населеним пунктом регламентуються СНіП 2.05.06. Зазначені відстані залежать від класу та діаметра газопроводу і знаходяться в межах 100-350 м.
9.2 Загальна характеристика АГРС „Енергія-1”
Газорозподільна станція „Енергія-1”, яка відповідає типорозміру АГРС 75 – 25, реалізована у шафовому виконанні і призначена для зниження високого тиску 1,2 – 7,5 МПа природного, попутного чи штучного газів, що не містять агресивних домішок, до заданого тиску 0,3 – 1,2 МПа і підтримання його сталим із заданою точністю, а також для обліку витрати газу і одоризації його перед подачею споживачу.
Умови застосування даного проекту ГРС:
розрахункова температура навколишнього повітря:
абсолютна мінімальна - мінус 40 єС;
абсолютна максимальна - плюс 50 єС;
швидкісний напір вітру 0,44 кПа;
тиск снігового покриву 0,98 кПа;
рельєф території спокійний, ґрунтові води відсутні; сейсмічність району будівництва 6 балів.
температура газу на вході АГРС від мінус 10 єС до плюс 20 єС.
Основні частини АГРС "Енергія-1" монтується на загальному відкритому майданчику. Завод-виробник блоків АГРС – Фастівський завод газомазутних пальникових пристроїв і газокористувальної апаратури.
АГРС “Енергія – 1 “ розроблена у шафовому виконанні і складається з наступних блоків :
блоку редукування;
блоку перемикання;
блоку одоризації;
блоку КВП і А;
підігрівача газу;
блоку датчиків заміру витрати газу.
АГРС забезпечує виконання таких функцій:
підігрів газу;
очищення газу від механічних домішок;
редукування високого тиску газу до заданого значення;
вимірювання витрати газу з тривалою реєстрацією;
одоризацію газу перед подачею споживачу.
Номінальна пропускна здатність АГРС "Енергія-1" становить 10000 м3/год при вхідному тиску =1,2 МПа і вихідному тиску =0,3 МПа.
Перелік блоків АГРС „Енергія-1” та їх габаритні розміри наведені у таблиці 9.1.
Таблиця 9.1 – Перелік елементів АГРС "Енергія-1".
Елемент АГРС | Габаритні розміри, мм | Маса, кг
Блок редукування | 2200х5450х2700 | 3800
Блок перемикання | 2200х4800х2700 | 4500
Блок одоризації | 1200х1900х2400 | 1000
Блок КВП і А | 3200х4200х4000 | 3450
Підігрівач газу | 2600х2200х2700 | 7450
Блок датчиків заміру витрати газу | 2450х4500х2700 | 3950
9.2.1 Технологічна схема АГРС
Газ з газопроводу-відводу надходить на АГРС через вимикаючий кульовий кран з пневмогідроприводом, розміщений у блоці перемикань, далі надходить на підігрівач газу, де підігрівається для запобігання гідратоутворення. Блок підігрівача містить вузол редукування паливного газу на живлення його пальників тиском 1000 – 2000 Па.
Апаратура КВП і А здійснює контроль за нормальною роботою підігрівача, саме: за наявністю полум’я на пальнику, за температурним режимом і тиском паливного газу.
Підігрітий газ високого тиску надходить у блок редукування, який складається з вузла редукування і вузла захисту. У вузлі редукування передбачено два ідентичні редукувальні нитки, на кожній з яких встановлені послідовно кран кульовий з пневмогідроприводом, сітчастий фільтр, регулятор тиску і вимикаючий ручний кран. Регулятори тиску на кожній редукувальній нитці налаштовані на однаковий вихідний тиск.
Будь-яке відхилення тиску газу на виході станції від заданого тиску, на який налаштовані датчики системи автоматизованого захисту комплексу “Защита-5”, спричинюють автоматичне перемикання ниток редукування, спрямоване на відновлення заданого значення вихідного тиску.
З блоку редукування газ надходить у витратомірну нитку з встановленою на ній діафрагмою, яка трубками з’єднана з блоком заміру газу.
З витратомірної нитки газ надходить у блок одоризації, де одорується. При аварійній зупинці одоризатора введення одоранту в газ