вузол (пілот); 5 – імпульсний трубопровід; 6, 14 – запірні пристрої (6 – за регулятором, 14 – перед регулятором); 7 – газопровід вихідного тиску; 8 – скидний дросель; 9, 10 – регулювальні дроселі, (9 – верхній, 10 – нижній); 12 – виконавчий вузол; 13 – газопровід вхідного тиску.
Рисунок 10.2 - Схема роботи РДБК1 (а) і РДБК1П (б).
Тиск під мембраною виконавчого вузла автоматично регулюється плунжером пілота в залежності від витрати газу і вхідного тиску. Зусилля вихідного тиску на мембрану пілота постійно зрівноважується при настроюванні зусиллям пружини. Будь-яке відхилення вихідного тиску викликає переміщення мембрани і плунжера пілота. При цьому змінюється витрата газу, а відповідно, і тиск під мембраною виконавчого вузла. Таким чином, при будь-якому відхиленні вихідного тиску від заданого, зміна тиску під мембраною виконавчого вузла викликає переміщення основного плунжера в нове рівноважне положення, при якому вихідний тиск відновлюється.
Регулятори РДБК1 і РДБК1П при одночасній зміні витрати газу в діапазоні 2-100% від максимального і вхідного тиску на 25% змінюють вихідний тиск не більше, ніж на 10% від налагоджувального тиску. Вони можуть нормально експлуатуватися при температурі повітря від –30 до +600С. При від'ємній температурі повітря відносна вологість газу при проходженні його через плунжер регулятора завжди повинна бути менша одиниці, тоді випадання вологи з газу буде виключене. Мінімальний необхідний перепад тиску становить 30 кПа.
Загальний вигляд регуляторів тиску РДБК1 і РДБК1П наведений на рисунку 10.3.
У регуляторах РДБК1 і РДБК1П (рисунок 10.2) як виконавчі органи використані односідельні регулюючі клапани регуляторів тиску типу РДУК2, тому пропускна здатність регуляторів РДБК1 і РДУК2 однакова, крім того, складовою частиною РДБК1 є пілот КН-2 і стабілізатор, а в регуляторі РДБК1П використаний пілот нової конструкції.
Регулятори тиску встановлюються на горизонтальній ділянці трубопроводу мембранною камерою вниз. Відстань від нижньої кришки мембранної камери до підлоги і зазор між мембранною камерою і стіною при встановленні регулятора в ГРП і ГРУ має бути не менше 300 мм. Імпульсний трубопровід, який з’єднує регулятор з місцем відбору імпульсу вихідного тиску, повинен мати діаметр Dy32. Місцеві звуження прохідного перерізу імпульсної трубки не
допускаються. Приєднання імпульсної трубки до нижньої четверті перерізу газопроводу не дозволяється.
1 – штуцер для імпульсної трубки; 2 – імпульсна колонка;3 – корпус регулюючого клапана; 4, 5 – імпульсні трубки (4 – іде до пілота, 5 – від пілота); 6 – пілот; 7, 8 – дроселі, 9, 12 – трубки; 10 – штуцер для підключення стабілізатора; 11 – стабілізатор; 12 – штуцер до стабілізатора; 13 – кришка регулюючого клапана.
Рисунок 10.3 - Регулятори РДБК1 (а) і РДБК1П (б) (загальний вигляд)
11 Економічна частина
11.1 Методика аналізу собівартості
Собівартість – це затрати на виготовлення та реалізацію продукції. Собівартість є якісним узагальнюючим показником , в якому відображаються
практично всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства:
використання основних фондів;
використаня палива, енергії, матеріалів;
рівень продуктивності праці;
ефективність управління і т. д.
При збільшенні обсягів реалізаціїгазу споживачеві собівартість одини-
ці продукції зменшується. Тому необхідно максимально завантажувати об-ладнання.
За характером зв’язку з обсягом виробництва затрати класифікуються
на:
умовно постійні – такі, які практично не змінюються при зміні обся-
гів реалізації газу (заробітна плата з відрахуваннями, амортизаційні відра-хування і т. п.);
умовно змінні – змінюються пропорційно зміні обсягів реалізації га-
зу (сировина, матеріали, паливо, електроенергія, газ на власні потреби,
втрати газу).
Аналіз собівартості роботи проводять за наступними статтями затрат:
матеріали;
електроенергія;
відрахування на соціальні заходи;
заробітна плата;
амортизація ОФ;
газ на виробничі потреби;
інші витрати.
Основною задачею аналізу собівартості є виявлення резервів з метою систематичного зниження експлуатаційних затрат при обслуговуванні спо-живачів. Він включає в себе наступне:
загальну характеристику динаміки собівартості роботи сис;
дослідження зміни структури собівартості;
виявлення причин, факторів,що впливають на досягнуті результати;
виявлення резервів зниження собівартості.
Аналіз починають з загальної оцінки досягнутого рівня собівартості та виявлення тенденції в її зміні.
До числа важливих задач аналізу собівартості продукції відносять вивчення структури собівартості і визначення впливу окремих статей затрат на її динаміку, без чого неможливо виявити резерви подальшого зниження собівартості, також це пов’язано з тим, що затрати всіх типів різні по своїй економічній природі, відіграють роль у формуванні собівартості з метою правильної оцінки роботи підприємства необхідно поділити зміни по стат-тях затрат на залежні і незалежні від об’єму реалізації газу.
Таким чином методика аналізу собівартості полягає в аналізі структури затрат на постачання газу, аналізі собівартості по економічних показниках і аналізі по умовно постійних і умовно змінних витратах.
11.2 Аналіз основних техніко-економічних показників роботи системи газопостачання
Найбільш характерними для системи газопостачання економічними показниками є:
- обсяги виробництва;
- число газифікованих об"єктів;
- витрата газу на виробничі потреби;
- собівартість 1000 м3 газу;
- виручка від реалізації газу;
-прибуток (збитки);
- продуктивність праці.
Для характеристики обсягів виробництва на системи газопостачання використовують такі показники:
обсяг реалізованого газу в натуральних одиницях (тис.м3/рік);
кількість газифікованих об"єктів (один./рік).
Газ, який використовується у технологічному прцесі системи класифікується як витрата газу на виробничі потреби.
Затрати на виготовлення та реалізацію одиниці продукції характеризується значенями собівартості.
Собівартість реалізації 1000 м3 газу визначається за формулою
, (11.1)
де З - затрати на експлуатацію системи газопостачання за рік;
Qф - фактичний обсяг реалізації газу за рік.
Собівартість затрат на 1 гр реалізованого газу
, (11.2)
де В - виручка від реалізованого газу.
Прибуток – це різниця між виручкою і затратами. Він визначається за формулою
, (11.3)
де Ц – покупна ціна газу.
Продуктивність праці визначається за формулою
-