Після зварювання кореневого шару шва рекомендується виконати його підварку зсередини труби в тих місцях, де є непровари кореня, і обов'язково в нижній чверті периметра стику, тобто на тій ділянці, що при зварюванні кореня шва зовні ви-конувався в стельовому положенні. Підварочний шов забезпечує провар кореня, він повинен мати рівну поверхню, що плавно сполучається з внутрішньою поверхнею труби без під-різів та інших дефектів. Підсилення підварочного шва повинно скла-дати не ме-нше 1 і не більше 3 мм. Підварку виконують електродами УОНІ 13/55, Гарант, FOX EV –50, Супербаз, ОК – 4804 діаме-тром від 3 до 4 мм.

Заповнюючий шар шва повинен надійно сплавлятися і проплав-ля-ти кромки труб, що зварюються. Заповнюючий шар шва виконується електродами УОНІ 13/55, Гарант, ОК – 4804 діаме-тром від 3 до 4 мм двома зварювальниками. Після зварювання заповнюючого шару шва його зачищають від шлаку і бризгів.

Облицювальний шар шва повинен мати плавний обрис і сполучення з поверхнею труби, без підрізів і інших видимих дефектів. Підсилення шва повинно бути не менше 1 і не більше 3 мм. Ширина шва повинна перекривати ширину розділки кромок на величину від 2 до 3 мм у кожну сторону. Облицювальний шар шва зварюють тими ж електродами що і заповнюючий. Після зварювання заповнюючий шар шва зачищують від шлаку і бризгів, а також підварюють підрізи.

Після зварювання і зачистки кожного шару шва для зменшення рівня залишкових зварювальних напружень на шви надівають термопояси які не знімають до повного остигання швів.

Режими зварювання різних шарів шва і сушки електродів приведені в таблиці 3.5.4.

Таблиця 3.5.4 – Зварювальні матеріали, режими сушки і зварювання.

Зварювальний |

Температура

сушки, ?С |

струм, А

Внутрішній шов 3,0 – 4,0

Кореневий шар шва 2,5 – 3,25

3,0 – 4,0 |

300

300

350 |

100 – 180

80 – 130

100 – 180

Виконання робіт при вітрі більше 10 м/с та атмосферних опадах без надійного укриття забороняється. Перед зварюванням заповнюючого і облицювального шару шва температура кромок повинна бути не нижче +5?.

При перерві в роботі більше 2 год кінці зварювальної дільниці трубопроводу необхідно закрити інвентарними заглушками для запобігання попадання в середину труби снігу і бруду. Наприкінці зміни зварний стик повинний бути заварений повністю.

Зварювання електродами з основним покриттям виконують знизу вверх з поперечними коливаннями електрода, амплітуда яких залежить від ширини оброблення стику. Кожен зварник виконує половину шару шва в різних просторових положеннях після чого переходить на наступний стик. Зварювання виконують знизу, від надира, і йдуть нагору по периметрі в напрямку (по цифе-рблату годинника) 6-3-12 і 6-9-12. При цьому в стельовій частині стику замок варто зміщати на 50-60 мм від нижньої точки окружності труби. У двох суміжних ша-рах замки повинні бути зміщені один від другого не менше ніж на 50 мм. Схема послідовності накладення шарів при зва-рюванні знизу вверх електродами з основним покриттям приведена на рисунку 3.5.7. Усі наступні непарні шари шва виконують за схемою першого шару, усі парні - за схемою другого шару шва.

Рисунок 3.5.7 – Схема накладання шарів шва

В якості джерела живлення в трасових умовах застосовуєм двохпостовий зварювальний агрегат АДД – 502 з вентельним генератором для РДЗ.

Технічна характеристика зварювального агрегату АДД – 502 приведена в таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 - Технічна харатеристика зварювального агрегату АДД - 502

Показник

Число зварювальних постів

Потужність двигуна, кВт

Привідний двигун

Вольтамперна характеристика

Номінальна робоча напруга, В

Напруга холостого ходу, В

Межі регулювання зварювального струму,

Габаритні розміри, м

Маса, кг | Величина

2

37

Д37Е

Падаюча

40

70

80 - 500

6,12,352,67

3400

Ці вентельні генератори являють собою індуктор підвищеної частоти (500 Гц) з випрямлячем. Основні перевги вентельних генераторів – відсутність колектора, силових щіток, можливість дистанційного регулювання зварювального струму, одержання більш високого ККД, менша маса.

3.6 Ізоляційно-укладальні роботи.

Металевий трубопровід , укладений на грунт , повинен бути захищений ізоляційним покриттям від корозії. Тільки в цьому випадку він довший час може виконувати головне своє призначення.

Ізоляційні покриття підземних і наземних трубопроводів ділять на два типи: нормальний і підсилений.

Для магістральних трубопроводів в теперішній час застосовують в основному покриття із полімерних і бітумних матеріалів. (Таблиця 3.3.1).

В якості захисних обгорток покриттів застосовують полімерні плівки товщиною не менше 0.5 мм. , бриза , стеклорубероїд. Матеріали захисного покриття слід застосувати в залежності від типу грунту , на який вкладають трубопровід. Тип покриття залежить від діаметру труб і температури продукту , який перекачують.

Таблиця 3.6.1 Характеристика і основні конструктивні

Особливості ізоляційних покриттів.

Ізоляційне покриття | Умови нанесення ізоляційного покриття | Конструкція ізоляційного покриття | Товщина ізоляційного покриття без захисної обгортки , мм., не менше

1 | 2 | 3 | 4

Нормальне із полімерних стрічок | В польових умовах | Грунтовка , полімерна ізоляційна стрічка 1 шар , захисна обгортка |

0.35

Нормальне бітумне |

Те ж | Бітумна грунтовка , шар бітумно-резинової мастики 4 мм. , шкловолокно 1 шар , захисна оброртка |

4

Закінченя таблиці 3.6.1.

1 | 2 | 3 | 4

Посилення із полімерних стрічок |

Те ж | Грунтовка ,полімерна ізоляційна