Таким чином, виходячи з аналізу стану муніципальної енергетики, досвіду її реформування в європейських країнах, можна дійти таких висновків і надати такі пропозиції щодо напрямів реформування систем теплозабезпечення в регіонах України.

Муніципальна енергетика України потребує як технічного переоснащення на основі передових технологій, так і реформування відносин у сфері теплозабезпечення.

Системи централізованого теплопостачання потребують інвестування програм щодо:

освоєння серійного виробництва та впровадження основних видів сучасного теплоенергетичного обладнання, зокрема високоефективних опалювальних котлів (з ККД понад 85 %);

заміни зношених теплових мереж, впровадження на теплотрасах сучасних попередньо ізольованих труб та ефективної теплоізоляції з нових матеріалів;

реконструкції теплових пунктів з установкою в них автоматизованих теплообмінників;

здійснення спільної роботи ТЕЦ і котелень на загальні теплові мережі;

будівництва високоефективних TЕЦ з парогазовим циклом;

впровадження прогресивних технологій спалювання твердого палива;

застосування комп’ютерних технологій для управління системами тощо.

Разом з централізованими системами мають розвиватися системи автономного теплозабезпечення, обсяги впровадження яких залежать від місцевих умов та потреб. Основними заходами щодо впровадження децентралізації систем мають бути:

створення малих теплоелектроцентралей (міні-ТЕЦ) малої і середньої потужності з використанням сучасних газотурбінних і газопоршневих двигунів як надбудов над існуючими котельнями;

розширення виробництва вітчизняних автономних систем опалення різного масштабу на основі використання різних (доступних в даному регіоні) видів палива;

створення вітчизняних автономних систем теплозабезпечення на основі використання НВДЕ, зокрема сонячної енергії та енергії довкілля.

Реформування сфери ЖКГ та удосконалення управління, що потребує таких кроків:

розширення можливостей органів місцевої влади щодо реального впливу на виробництво постачання і споживання тепла;

забезпечення автоматизованого контролю фізичних потоків теплоносіїв та їхніх параметрів від виробництва до споживання;

створення ринку тепла, де його ціна визначатиметься реальними витратами та нормальним рівнем прибутку постачальників;

виключення практики формування бюрократичних перепон для впровадження автономних систем теплозабезпечення за бажанням споживачів;

поступового переходу в містах від традиційних житлово-експлуатаційних ділянок (ЖЕД) до створення об’єднань співвласників будинків (кондомініумів);

законодавчої розробки механізмів приватизації об’єктів ЖКГ та поступової передачі функцій державних житлових організацій приватним фірмам за результатами конкурсів;

впровадження конкурсних принципів надання комунальних послуг населенню у сфері обслуговування й експлуатації житлового фонду;

проведення просвітницької роботи з населенням щодо переваг і ефективності створення кондомініумів.

Неабиякий внесок у вирішення проблем теплозабезпечення може зробити використання нетрадиційних джерел, вторинних ресурсів, для чого потрібно вжити таких заходів:

активно залучати у паливні ресурси альтернативних видів газу: біогазу, газу звалищ, шахтного метану, доменного, мартенівського і супутнього газу нафтодобування, некондиційного природного газу, розчиненого газу геотермальних вод;

активно використовувати місцеві види палива: буре вугілля, дрова, відходи деревообробки, солому, тверді побутові відходи, торф, лушпиння, інші види біомаси та їхні суміші;

забезпечити спорудження та освоєння демонстраційних дослідно-промислових установок теплонасосних систем.

Крім удосконалення сфери постачання енергії, потрібно вжити заходів щодо економної її використання та зменшення впливу на довкілля, зокрема:

запровадити систему стимулювання енергозбереження, а саме:

державну компенсацію кредитної ставки банків для підприємств, що взяли кредит на реалізацію енергоощадних заходів;

компенсацію частини витрат населення на запровадження енергоощадних заходів у житлових помешканнях;

впровадження мотиваційних механізмів при формуванні тарифів для зниження нормативних і понаднормативних втрат тепла;

впровадження дієвих механізмів використання пільгових тарифів на нічне споживання електроенергії;

запровадити всебічний облік і контроль, для чого необхідно улаштувати індивідуальні лічильники тепла, термостати гарячої води;

поширити застосування послуг муніципальних енергосервісних компаній;

запровадити системи, що дозволяють оптимально використовувати тепло для опалення житла (електричні накопичувачі тепла для акумулювання його вночі та споживання протягом доби, кабельні системи типу „тепла підлога”, „тепла стіна”);

задіяти механізми, передбачені Кіотським протоколом (проекти спільного впровадження, торгівля квотами на викиди парникових газів);

впровадити економічні санкції, згідно з якими забруднювач у сфері комунальної енергетики має нести всі витрати, пов’язані із забрудненням довкілля;

організувати переробку відходів за екологічно чистими технологіями з виробництвом електроенергії.

На виконання п. 7 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.08 № 838-р "Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води та теплової енергії" Міністерство з питань житлово-комунального господарства України надає узагальнену інформацію Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо кількості служб монтажу, обслуговування, ремонту та повірки засобів обліку споживання води і теплової енергії у відповідних регіонах.

Таблиця 2.1.

Кількість служб монтажу, обслуговування, ремонту та повірки засобів обліку споживання води і теплової енергії

№
за/п | Регіон | Кількість служб, які здійснюють роботи з:

монтажу ЗВТ | обслуговування та ремонту ЗВТ | Повірки

ЗВТ | Усього служб

1 | АР Крим | 11 | 9 | 14 | 23

2 | Вінницька область | 16 | 16 | 16 | 16

3 | Волинська область | 0 | 7 | 1 | 8

4 | Дніпропетровська область | 12 | 12 | 12 | 12

5 | Донецька область | 38 | 38 | 11 | 49

6 | Житомирська область | 48 | 48 | 48 | 48

7 | Закарпатська область | 6 | 6 | 6 | 6

8 | Запорізька область | 56 | 56 | 56 | 56

9 | Івано-Франківська область | 35 | 35 | 35 | 35

10 | Київська область | 5 | 5 | 5 | 5

11 | Кіровоградська область | 11 | 10 | 2 | 11

12 | Луганська область | 48 | 48 | 1 | 49

13 | Львівська область | 18 | 5 | 0 | 23

14 | Миколаївська область | 7 | 7 | 4 | 7

15 | Одеська область | 17 | 13