2. Робота винятково за допомогою електронної пошти. При цьому користувач може тільки посилати і приймати електронні листи, а працювати з Internet у реальному часі, як при безпосереднім з'єднанні, неможливо.

3. З'єднання, що комутуються за допомогою емуляції термінала. Тут, після встановлення зв'язку модемів комп'ютерів користувача і провайдера, спеціальне програмне забезпечення перетворює комп'ютер користувача у вилучений термінал комп'ютера постачальника. Тепер комп'ютер клієнта не виконує власні обчислення, а просто пересилає всю інформацію комп'ютеру постачальника, що розпізнає команди і виконує відповідні дії. Результати передаються на екран монітора клієнта, тобто клієнт, сидячи "у себе в будинку", як би працює за комп'ютером постачальника послуг.

4. IP – з'єднання, що комутується. Це основний спосіб підключення до Internet. За допомогою цього з'єднання модем клієнта через звичайну телефонну лінію зв'язується з модемом, установленим на комп'ютері провайдера. Після установки зв'язку комп'ютер клієнта стає частиною Internet, і на час з'єднання клієнт стає повноправним користувачем Internet, якому доступні всі послуги без винятку.

2.9 Телекомунікаційні послуги INTERNET.

В Internet є ряд протоколів, побудованих на базових протоколах TCP/IP і які пропонують різноманітний сервіс.

Електронна пошта

Електронна пошта (E-mail) довгий час залишалася найпоширенішим і дешевим видом мережевих послуг. Як засіб передачі повідомлень вона практично невідрізняється від звичайної пошти, але діє значно швидше.

Принцип роботи з електронною поштою дуже схожий на роботу зі звичайною кореспонденцією. При реєстрації в мережі кожен користувач одержує там "поштову скриньку". У дійсності поштова скринька є просто підкаталогом на диску вузлового комп'ютера мережі, і користувач має право читати файли в цій області.

За допомогою спеціальної програми (наприклад, dMail чи Microsoft Exchange) користувач підготовлює лист і "кладе" його в папку для вихідних послань - так можна підготувати будь-яку кількість листів. Після цього користувач з'єднується з поштовим відділення, що розташовується на комп'ютері постачальника послуг Internet, і обмінюється поштою: пересилає підготовлені листи й одержує кореспонденцію, що прийшла на адресу користувача. Остання міститься в папку для вхідної пошти, розташовану на комп'ютері користувача. Пересилання листів з поштового відділення по мережі Internet здійснюються без участі відправника. Тим часом відправлений лист, зрештою, попадає в поштове відділення одержувача, і для одержання цієї кореспонденції одержувач повинен підключитися до своєї поштового відділення.

Так, зокрема, здійснюється пересилання файлів за допомогою протоколу UUCP - UNIX-to-UNIX Copy Program (Програма копіювання з ЮНІКС на ЮНІКС). Довгий час цей протокол був єдиним сервісом Internet у нашій країні. Однак у даний час краще використовувати сучасну електронну пошту, що працює по протоколах SMTP - Simple Mail Transfer Protocol (Простий протокол пересилання пошти) і РОРЗ - Post Office Protocol 3 (Протокол поштового офісу). На відміну від UUCP, що не побудований на базі TCP/IP і, прямо кажучи, не є протоколом Internet, останні два протоколи є стандартними протоколами Internet, побудованими на базі TCP/IP.

Для обміну листами використовується особлива система адресації. Систем адресації електронної пошти досить багато, але всі частіше використовується саме та, котра прийнята в Internet. Це пов'язано не тільки з масштабами самої Internet, але і з тим, що багато розрізнених мереж зв'язані між собою поштою не прямо, а саме через Internet. У цій системі адреси записуються за допомогою букв латинського алфавіту і цифр, причому формат адреси завжди той самий:

<username>@<computername>,

тобто ліворуч від знака @ стоїть ім’я користувача, під яким він зареєстрований у даній системі, а праворуч від @ - "ім'я" того комп'ютера, на якому знаходиться "поштова скринька". Ім'я комп'ютера складається з декількох слів чи скорочень, розділених крапками.

Щоб можна було однозначно позначити будь-який комп'ютер в Internet, застосовується спеціальна система адрес, названа IP-адресами, - так звана доменна система імен. У доменній системі імена призначаються шляхом покладання на різні групи користувачів відповідальності за підмножину імен. Кожен рівень у такій системі називається доменом.

Домени відокремлюються один від одного крапками, наприклад, www.microsoft.com чи home.managers.company.uа. У звичайних поштових адресах використовується послідовне уточнення країни, міста, вулиці і будинку, у який варто доставити лист. Читати ім'я потрібно з права наліво – може бути, для нас це незвично, але згадаємо, що міжнародна (а з недавнього часу й Ураїнська) система поштової адресації вимагає спочатку вказати ім'я адресата, потім вулицю (з номером будинку), потім місто, потім штат (у США) після цього - країну.

Таким чином, домен верхнього рівня розташовується в імені правіше, а домен нижнього рівня - лівіше. У наведеному раніше прикладі домен верхнього рівня ru вказує на те, що мова йде про російську частину Internet.

В Україні є безліч користувачів Internet, і наступний рівень визначає організацію, який належить дана адреса. У нашому випадку - це фірма company. Internet-адреса цієї фірми - company.uа. Усі комп'ютери, підключені до Internet у цій фірмі, поєднуються в групу, що має таку адресу. Підрозділу менеджерів у компанії виділений домен з ім'ям managers. Повне ім'я цього підрозділу, відповідно, managers.company.uа. Одному з комп'ютерів у даному підрозділі привласнене ім'я home. Отже, повна Internet-адреса цього комп'ютера виглядає так:

home.managers.company.uа. Доменна система утворення адрес гарантує, що у всьому Internet більше не знайдеться іншого комп'ютера з такою же адресою.

Для користування послугами Internet (зокрема, електронною поштою) після установки