Регіональні мережі поєднують користувачів міста, області, невеликих країн. В якості каналів зв'язку найчастіше використовуються телефонні лінії. Відстані між вузлами мережі складають 10 - 1000 км.

Глобальні мережі поєднують користувачів, розташованих по усьому світі, і часто використовують супутникові канали зв'язку, що дозволяють поєднувати вузли мереж зв'язку і ПК, що знаходяться практично на будь-якій відстані один від одного.

Функціональні можливості мережі визначаються тими послугами, що вона надає користувачу. Для реалізації кожної з послуг мережі і доступу користувачів до цієї послуги розробляється спеціальне програмне забезпечення. В даний час одержали поширення дві концепції побудови такого програмного забезпечення.

У першій концепції мережеве програмне забезпечення орієнтоване на надання багатьом користувачам ресурсів деякого загальнодоступного головного комп'ютера мережі, який називають файловим сервером (чи файлом-сервером). Цю назву він одержав тому, що основним ресурсом головного комп'ютера є файли. Це можуть бути файли, що містять програмні модулі чи дані. Файловий сервер - самий загальний тип сервера.

Очевидно, ємність дисків файлового сервера повинна бути більше, ніж на звичайному комп'ютері, тому що він використовується багатьма комп'ютерами. У мережі може бути кілька файлових серверів. Можна назвати й інші ресурси файлового сервера, надані в спільне використання користувачам мережі, наприклад, принтер, модем, пристрій для факсимільного зв'язку.

Мережевеве програмне забезпечення, що керує ресурсами файлового сервера і надає до них доступ багатьом користувачам мережі, в основному, розміщується на файловому сервері; на комп'ютерах користувачів (робочих станціях) встановлюється тільки невелика оболонка, що забезпечує інтерфейс між програмами, що звертаються за ресурсами, і файловим сервером.

Програмні системи, орієнтовані на роботу в рамках даної концепції, дозволяють користувачу задіяти ресурси файлового сервера. Як правило, самі ці програмні системи також можуть зберігатися на файловому сервері і включатися в роботу всіма користувачами одночасно. Але для їх виконання, модулі цих програм, по мірі необхідності, переносяться на робочу станцію і там виконують роботу, для якої вони призначені. При цьому вся обробка даних, навіть якщо вони є загальним ресурсом і зберігаються на файловому сервері, виробляється на робочій станції - для цього файли, у яких зберігаються дані, повинні бути переміщені на комп'ютер користувача.

В другій концепції, яка називається архітектурою "клієнт-сервер", програмне забезпечення орієнтоване не тільки на колективне використання ресурсів, але і на їх обробку в місці розміщення ресурсу відповідно до запитів користувачів.

Клієнт комп'ютерної мережі – персональний комп'ютер (робоча станція), що має доступ до спільно використовуваних ресурсів іншого комп'ютера (чи мережі).

Сервер комп'ютерної мережі – комп'ютер, що надає свої ресурси для спільного використання.

Програмні системи архітектури клієнт-сервер складаються з двох частин: програмного забезпечення сервера і програмного забезпечення користувача-клієнта. Робота цих систем організується таким чином, що програми-клієнти виконуються на комп'ютері користувача і посилають запити програмі-серверу, що працює на комп'ютері загального доступу. Основна обробка даних виробляється могутнім сервером, а на комп'ютер користувача посилаються тільки результати виконання запиту.

У локальних мережах невеликих організацій широке поширення одержали так звані однорангові мережі. Такі мережі просто поєднують можливості всіх ПК, що при цьому абсолютно рівноцінні, тобто мають однаковий ранг. При використанні сучасної операційної системи Windows однорангова мережа виявляється економічно найбільш виправданою при невеликому числі ПК.

В залежності від спрямованості потоку інформації в одноранговій комп'ютерній мережі будь-який комп'ютер може бути або сервером (який надає ресурси), або клієнтом (споживаючим ресурси).

Робота з одноранговою мережею надзвичайно проста - вона нагадує роботу з розділами твердого диска (логічними дисками) одного комп'ютера. При включенні ПК в однорангову мережу файлова система кожного ПК має розділи, яким привласнені імена ПК, включених у мережу. Таким чином, при роботі на будь-якому ПК користувачу доступні файлові системи всіх інших комп'ютерів, власники яких побажали зробити ці системи доступними. Доступними стають і підключені до ПК периферійні пристрої.

Масовий розвиток одержали модемні мережі, у яких для зв'язку ПК зі звичайною телефонною мережею використовувалися так звані модеми. Ці пристрої названі так від слів Модуляція і Демодуляція. Модем створює гар-монійні сигнали, модульовані інформацією, що надходить із ПК. Ці сигнали направляються в звичайну телефонну чи іншу (супутникову, кабельну і т.д.) мережу і передаються по ній.

Надходячи на модем іншого ПК, сигнали піддаються демодуляції, що веде до відновлення вихідної інформації, переданої з першого ПК. Зв'язок, як правило, буває двостороннім, що дозволяє ПК взаємно обмінюватися інформацією.

Поширенню мережевих технологій у великому ступені сприяло створення систем електронної пошти. Такі системи складаються з центрального вузла, до якого через модеми по лінії телефонного зв'язку підключені абоненти - ПК, доступні користувачам. Користувач відправляє своє поштове повідомлення в центр, де воно розміщається у відповідній "поштовій скриньці" - фізично на твердому диску сервера. Це повідомлення можуть зажадати інші абоненти, що зв'язалися з центром. Термінові повідомлення може направити адресату і сам центр.

6 Мережеві можливості Windows

Windows була задумана як мережева операційна система. Вона вдало підтримує невеликі локальні однорангові мережі, великі корпоративні і регіональні мережі, електронну пошту і роботу в глобальній мережі Internet.

Для роботи в локальних мережах ПК повинний бути оснащений мережевим адаптером, після інсталяції якого файлова структура всієї локальної мережі стає цілком відкритою для будь-якого її ПК. Вже при установці, Windows автоматично визначає тип мережевої плати, встановленої в