Відразу після завантаження Windows мережеве програмне забезпечення (мережевий клієнт) пропонує вікно, через яке користувач реєструється в мережі, вказавши своє мережеве ім'я і пароль.

Для мереж, що забезпечують підключення до відповідних серверів і доступ до їх ресурсів, у Windows може бути встановлена власна мережева служба, що реалізує принципи роботи однорангової локальної мережі. При цьому користувач може керувати доступом до файлів і принтерів кожного комп'ютера мережі, забезпечуючи як спільне, так і індивідуальне використання ресурсів кожного з комп'ютерів мережі Windows.

На кожному з комп'ютерів може бути відкритий доступ до папок і принтерів для інших комп'ютерів мережі, тобто вони можуть бути оголошені загальними ресурсами. Таким чином, кожен комп'ютер, по суті, стає сервером своїх ресурсів. Відкриває спільний доступ до ресурсів і відключає інших користувачів від комп'ютера чи окремих файлів інспектор мережі. Крім того, він дозволяє з'ясовувати, хто саме використовує загальні ресурси комп'ютера конкретного користувача.

Доступ до комп’ютерів, що входять в мережу і принтерам забезпечується через папку Мережеве оточення на робочому столі Windows. У списках, що відкриваються через папку Мережеве оточення, відображаються ресурси комп'ютерів, включених в однорангову мережу Windows. Для доступу до ресурсів конкретного комп'ютера мережі досить двічі клацнути на його значку.

Через папку Мережеве оточення користувач може працювати з усіма доступними йому мережевими ресурсами так само, як через папку Мій комп'ютер. Крім того, мережеві ресурси доступні користувачу в Провіднику Windows і вікнах відкриття і збереження документів у додатках, розроблених для виконання в середовищі Windows.

2.7 Мережеві комунікаційні мережі.

Якщо локальні мережі дають можливість організувати спільне використання ресурсів, а також спілкування декількох десятків чи сотень користувачів, розташованих порівняно недалеко один від одного, то на великих відстанях комп'ютери зв'язуються один з одним через телекомунікаційні (або глобальні) мережі, що представляють собою систему каналів передачі даних і засобів комутації (переключення), що забезпечують поєднання комунікаційних систем користувачів та обмін даними між ними.

Каналами передачі даних у глобальних мережах служать оптоволоконні, супутникові, телефонні, радіо- та інші лінії зв'язку. Вони зв'язують у єдину систему безліч комп'ютерів (як ізольованих, так і в складі локальних мереж) з різними операційними системами і прикладними програмами, що функціонують на різних апаратних засобах. Однак ця система залишається єдиною, завдяки існуючим протоколам (стандартам, угодам) обміну інформацією. Ці протоколи утворюють основу будь-якої телекомунікаційної мережі, і їх дотримуються усі користувачі.

В даний час у світі діють сотні різних комп'ютерних телекомунікаційних мереж. Вони створюються для користувачів з визначеною професійною орієнтацією, адміністративними обов'язками або ж просто для людей, що мають потребу в оперативному доступі до великих інформаційних ресурсів. З цього погляду телекомунікаційні мережі можна класифікувати по групах персональних інтересів користувачів: академічні, комерційні, спеціалізовані (для фірм і галузей), освітні і т.п.

Розмаїття комп'ютерних мереж пов'язане з різноманітністю структур їх організації, використовуваних протоколів і ліній зв'язку. Згідно цього принципу, від якого залежать можливості мережі, і, насамперед, спектр наданих послуг, виділяють три групи мереж:–

мережі, що зв'язують малі персональні комп'ютери прямо один з одним за допомогою звичайних телефонних ліній і які забезпечують файловий обмін. Це, наприклад, деякі внутрішні клірангові мережі комерційної інформації: FEDWARE - комунікаційна система Федеральної Резервної Системи США, BANKWARE - комунікаційна система, створена приватними банками для обслуговування комерційних підприємств, BACS - клірингова система, що обслуговує комерційний безготівковий обіг великих і дрібних підприємств Великобританії та інші;

– мережі, побудовані на технології UUCP (UNIX-to-UNIX Copy Program) і поєднуючі великі комп'ютери (що мають багато користувачів) за допомогою як звичайних телефонних ліній, так і спеціалізованих високошвидкісних каналів. Служать вони для передачі великих потоків різноманітної інформації, але дають користувачам дуже обмежений доступ до вилучених ресурсів мережі в реальному часі (наприклад, USENET, B1TNET та ін.);–

мережі, що входять у співтовариство Internet і надають користувачам не тільки можливості передачі будь-якої інформації, але і доступ до вилучених ресурсів (файлів, прикладним програмам і обчислювальним потужностям на інших комп'ютерах) у реальному часі. Типові приклади - SprintNet, GlassNet, російська мережа Relkom, Sovam Teleport і десятки інших мереж в усьому світі. У багатьох випадках назви мереж - це назви компаній-провайдерів (від англійського слова "provide" - забезпечувати), що надають користувачам різноманітні телекомунікаційні послуги (електронна пошта, підключення до Internet і ін.). У залежності від спеціалізації провайдера й інших факторів, набори і вартість послуг різних компаній можуть бути різними.

2.8 Особливості Internet.

Серед світових телекомунікаційних мереж особливе місце займає Internet, що є сьогодні потужною і такою, що найбільш динамічно розвивається, глобальною інформаційною системою. Відмінною рисою Internet є висока надійність: при виході з ладу частини комп'ютерів і ліній зв'язку мережа буде продовжувати функціонувати.

Така надійність забезпечується тим, що в Internet немає єдиного центра керування, і тому, якщо виходять з ладу деякі лінії зв'язку чи комп'ютери, то повідомлення можуть бути передані по інших лініях зв'язку, тому що завжди є декілька шляхів передачі інформації.

Таким чином, Internet не має визначеної організаційної структури і являє собою конгломерат самостійних комп'ютерних мереж, створених зусиллями різних урядів, наукових, комерційних і некомерційних організацій.

Як і будь-яка інша комп'ютерна мережа, Internet складається з безлічі комп'ютерів, з'єднаних між собою лініями зв'язку, і встановлених на цих комп'ютерах програм. Користувачі Internet (як окремий комп'ютер, так і локальна мережа) підключаються до глобальної мережі через комп'ютери спеціальних організацій, які називаються постачальниками послуг (провайдерами) Inernet.

Провайдери мають безліч