Приведемо короткий аналіз дії на ПЗП.

Кислотні обробки пласта.

За період 1964-1968рр. кислотні обробки ПЗП продуктивних горизонтів СМП і АСК були проведені в 231 свердловині. Добрий результат отримали тільки в 60 свердловинах, тобто успішність склала 29%: при середньому прирості робочого дебіту на одну оброблену свердловину 14 тис.м3/добу.

Як видно - кислотні обробки на Шебелинському ГКР не мали високої успішності, крім НАГу. В даний час кислотні обробки не проводились.

Гідравлічний розрив пласта.

Цей метод дії на ПЗП був впроваджений на початку розробки родовища.

Перед проведенням ГРП проводились повторна перфорація гідропіскоструминним способом із розрахунку 6 каналів на 5-10 м товщини пласта. Робочими рідинами були розчини NaCl, CaCl2.

Таким чином було проведено ГРП в 4 свердловинах. Добрий результат отриманий в 2 свердловинах, успішність склала 50%.

В даний час ГРП не проводиться із-за причин, які вказані вище.

3. Гідропіскоструминна перфорація.

Використання цього способу на Шебелинському родовищі, як і решта інших методів, почалось на початку розробки родовища. Як самостійний метод ГПП використовувався рідко (при ефективності близько 50%). Частіше метод використовувався в комбінації з ГРП та СКО. В таких випадках ефективність зростала.

В даний час ГПП не використовується із-за відсутності технологічного обладнання.

Загальний висновок сучасних дій на ПЗП такий: всі методи підвищення припливу газу до вибою свердловин спрямовані на продуктивний горизонт у НАГу, як зазначалось вище проводять спиртопінокислотні обробки та промивки свердловин.

1.6. Характеристика та аналіз ефективності поточного і

капітального ремонту свердловин.

Поточний та капітальний ремонт свердловин на Шебелинському ГКР знаходиться в незадовільному стані. Багато свердловин потребують поточного чи капітального ремонту, на що коштів на промислі не вистачає. Роботи по ремонту зумовлені такими факторами: зім’яття експлуатаційних колон, прихват та обрив НКТ, утворення сольових пробок.

Ефективність ремонту в більшості випадків низька.

1.7. Висновки про стан експлуатації свердловин та рекомендації

щодо його покращення.

Всі розглянуті в проекті варіанти розробки родовища розраховувались на експлуатацію свердловин в умовах близьких до оптимальних. Тому частина свердловин накопичуючих рідину в наступний період розробки істотно не зміниться, а зберігаються умови для відкладення солей і необхідний об’єм використання технічних речовин для видалення рідини і профілактики відкладення солей збережеться на існуючому рівні.

Для забезпечення оптимальних умов видобутку і збереження існуючого фонду свердловин в робочому стані необхідно продовжувати відбір газу і рідини з усіх свердловин, не допускати їх тривалого простою.

Заключний період розробки Шебелинського ГКР при якому для всього експлуатаційного фонду свердловин встановлений однаковий тиск на усті, поставив свердловини в неоднакові умови в наслідок різниці в умовах притоку газу.

При існуючій схемі облаштування ГКР і експлуатації свердловин в умовах водосолепроявів при використанні інгібіторопроводів для профілактичної закачки води або розбавлених водних розчинів ПАР можна стабілізувати роботу біля 80% експлуатаційного фонду свердловин. Для покращення умов експлуатації і зниження об’єму робіт по промивці свердловин необхідно продовжити роботи по прокладанню інгібіторопроводів.

Для профілактики відкладення солей і видалення рідини рекомендовано застосування водних розчинів і ПАР.

2.1. Обгрунтування необхідності дії на привибійну зону пласта

На початковому етапі розробки Шебелинського газоконденсатного родовища на свердловинах проводились різні методи інтенсифікації припливу газу: кислотні обробки, гідравлічний розрив пласта, гідропіско-струминна перфорація та їх модифікації.

Основним об’єктом їх впровадження був нижній ангідритовий горизонт. Ефективність обробок залежала головним чином від стану забруднення привибійної зони, а не від карбонатності порід.

В зв’язку з зниженням пластового тиску, а також в результаті повторних обробок свердловин, які експлуатують НАГ, ефективність обробок різко знизилась.

Таким чином, на основі отриманого досвіду і враховуючи відсутність технічних засобів на промислі для проведення гідравлічного розриву пласта, а також нетривалістю його ефекту при значних затратах, на даному етапі розробки родовища можна рекомендувати спиртопінокислотну обробку в свердловинах старого фонду, які переведені на продуктивний горизонт НАГ.

В разі успішної дії даної обробки її можна впроваджувати на всьому родовищі.

2.2. Характеристика сучасних методів дії на привибійну зону пласта і вибір раціонального способу для умов покладу.

Для інтенсифікації припливу газу до вибою свердловини застосовують наступні способи:

гідравлічний розрив пласта (ГРП) і його різновиди, багаторазовий ГРП, направлений ГРП, ГРП на солянокислотній основі і т.п.;

солянокислотну обробку (СКО) і її варіанти: масивну, поетапну, направлену, спиртопінокислотну;

гідропіскоструминну перфорацію і її сумісне проведення з ГРП і СКО.

Існує ще ряд методів, всі вони разом з вищеназваними поділяються на:

хімічні;

фізичні;

механічні;

комплексні.

Хімічні методи дії на ПЗП.

Хімічні методи впливу на ПЗП з метою виклику припливу і його інтенсифікації базуються на властивостях гірських порід вступати у взаємодію з деякими хімічними речовинами, а також на властивості деяких хімічних речовин впливати на поверхневі і молекулярно-капілярні зв’язки твердих і рідких фаз в породах.

Найбільш поширеними хімічними методами впливу на ПЗП є:

Солянокислотна обробка пласта (НСl);

Обробка пластів HCl + HF;

Обробка пластів розчинами ПАР;

Обробка пластів вуглекислотою, сірчаною, іншими кислотами і солянокислотами із застосуванням інгібіторів гідратоутворення.

Методи хімічного впливу дозволяють:

очистити і розширити канали для руху флюїду із пласта до сверд-ловини;

утворити нові канали за рахунок розширення і розчинення мате-ріалів, які входять до складу породи;

змінити фазову проникність пласта.

Хімічний вплив на пласт є найбільш розповсюдженим методом інтенсифікації припливу флюїду.

В останні роки поширився асортимент реагентів, які використовуються при хімічних обробках. Збільшилось число поверхнево-активних речовин. Використання суміші різних хімічних речовин (розчинників, ПАР, електролітів) дозволяє покращити умови припливу флюїдів з пласта до свердловини, що збільшує газовіддачу пластів.

Солянокислотні обробки.

Солянокислотні обробки в основному застосовуються для впливу на карбонатні породи і породи, які мають в