обладнання свердловин, які працюють з дебітами газу, більшими від мінімально необхідних, автоматичними системами типу „Ластівка” для безперервного виносу рідини по ліфтових трубах і відбору решти газу по затрубному простору або відбору всієї чи більшої частини газу по затрубному простору та періодичного виносу рідини по ліфтових трубах шляхом перерозподілу потоків газу в стовбурі свердловини за рахунок повного чи часткового закриття клапана на виході із затрубного простору. Застосування автоматичних систем „Ластівка” дає змогу мінімізувати втрати тиску в стовбурі свердловини і тим самим збільшити дебіти газу;

застосування сифонних трубок умовним діаметром 25 мм або 32 і 452 мм (довгомірні в бухтах), які спускаються в колону НКТ, для періодичного чи безперервного виносу рідини;

обладнання колони НКТ вибійним і ліфтовим диспергаторами для створення однорідного високодисперсного газорідинного потоку шляхом механічного і акустичного диспергування рідини.

Фізико-хімічні методи основані на штучному продовженні періоду природного фонтанування свердловини за рахунок дії на газорідинний потік в ліфтових трубах фізичними полями, температурного впливу з подачі з поверхні спінюючих ПАР і різниці хімреагентів, які взаємодіють між собою або з пластовою водою. До даної групи належать такі способи виносу рідини з вибою газових свердловин:

періодичне чи безперервне введення твердих або рідких спінюючих ПАР у затрубний простір чи в ліфтові труби;

подача на вибій свердловини сухого льоду (твердого CO2) і наступний видобуток газованої діоксидом вуглецю рідини;

введенням в свердловину декількох реагентів, наприклад, крейдової пасти, змішаної зі спінюючим ПАР, і соляної кислоти, при взаємодії яких виділяється велика кількість газу, достатня для вспінення і виносу рідини з свердловини;

винос рідини з свердловини за допомогою трифазних пін, що досягається, наприклад, подачею на вибій спінюючого ПАР в електроліті, хімічно несумісного з пластовою водою. При їх взаємодії випадає твердий осад. Це призводить до перетворення двофазної піни в трифазну, що сприяє підвищенню стабільності піни і ефективності виносу рідини;

випаровування рідини, яка скупчується на вибої свердловини і у ПЗП, за допомогою циркулюючої в свердловині перегрітої пари чи вибійних електронагрівачів;

температурне диспергування рідини шляхом нагріву її за допомогою вибійних електронагрівачів до температури, при якій за рахунок зменшення в’язкості та поверхневого натягу за межі з газом відбувається інтенсивне дроблення крапель рідини;

диспергування рідини шляхом дії на газорідинний потік фізичними полями, наприклад, магнетизм, яке призводить до зменшення поверхневого натягу рідини на межі з газом;

електроліз води на вибої свердловини за допомогою спеціальних вибійних пристроїв, який супроводжується виділенням газу.

Механізовані методи експлуатації обводнених свердловин основані на використанні для виносу рідини додаткової енергії, яка вводиться з поверхні (енергії стисненого газу – при газліфтному способі, потенціальної і кінетичної енергії – при насосних способах) або обладнані колони НКТ спеціальними пристроями, які приводяться в дію тільки за рахунок енергії пластового газу (пневмоагрегати, плунжери). Останні слід розглядати як перехідні до механізованих методів. Дана група включає такі способи експлуатації обводнених свердловин:

періодичним і безперервним газліфтом;

плунжерним ліфтом;

заглибленими свердловинними насосами (штанговими, електровід-центровими, гідропоршневими, гідроімпульсними, водо– і газо-струминними);

пневмопоршневими агрегатами з використанням енергії пластового газу;

пристроями, які працюють за принципом свабу.

Запропоновані різні поєднання перелічених вище методів і технічні засоби для їх реалізації.

Найраціональніший спосіб виносу рідини з свердловини Шебелинського ГКР, як і було зазначено вище, це використання спінюючих ПАР. Подачу якого рекомендується здійснювати по інгібіторопроводах.

3.3. Технологічні і технічні розрахунки параметрів запроектованого способу. Вибір робочих матеріалів,

реагентів та обладнання.

Для оцінки фактичного стану роботи свердловини № 130 і обґрунтування можливості напрямків її експлуатації в умовах скупчення рідини на вибої і в ПЗП використовуємо емпіричну формулу, яку застосовують для свердловин з невеликим дебітом рідини

(7.1)

dвн – внутрішній діаметр НКТ, м;

Pвиб – тиск на вибої свердловини, МПа;

Zвиб – коефіцієнт стисливості при Рвиб і Твиб;

Tвиб – температура на вибої, К.

Визначимо дебіт рідини (вода + конденсат):

а) дебіт конденсату

(7.2)

де: qг – дебіт газу, тис.м3/добу;

Фк – конденсатний фактор, кг/тис.м3;

к – густина конденсату, кг/м3;

Qк = 11*0,7/750=0,01027 м3/добу

б) дебіт води

,

де: Фв – водний фактор, м/тис.м3;

Qв = 11*5,8*10-3 = 0,0638 м3/добу.

Qр = Qк + Qв = 0.01027+0.0638=0.07407 м3/добу (7.4)

2. Визначимо густину рідини за формулою

(7.5)

кг/м3.

3. Знайдемо коефіцієнт стисливості газу.

а) Визначимо середньоарифметичні параметри газу тиску і температури

(7.6)

(7.7)

Ркр = 4,892 – 0,4048*0,603 =4,6479 МПа

Tкр = 94,717 + 170,8*0,603 = 197,7094 К

б) Знаходимо приведені значення тиску і температури:

(7.8)

(7.9)

в) (7.10)

Тепер підставивши усі необхідні значення у формулу (7.1) отримаємо значення мінімально необхідного дебіту для виносу рідини з вибою свердловини і зробимо висновок чи виноситься рідина

тис.м3/добу

В результаті розрахунків вийшло, що qmin > qг, отже має місце накопичення рідини на вибої свердловини № 130 і значить необхідно застосовувати методи по інтенсифікації виносу рідини.

Аналогічні розрахунки приведені в додатку показали, що на Шебелинському ГКР майже всі свердловини потребують додаткових засобів для виносу рідини з вибою свердловин. Лише невелика кількість свердловин може працювати самостійно.

Для введення на вибій обводнених газових свердловин Шебелинського ГКР вибираємо вспінюючий складник, який підібраний в ІФНТУНГу для вспінення водоконденсатних сумішей з великим вмістом рідини. Складник є суміш неонолу типу АФУ-12А і препарата ОС-20.

Для вспінення масова концентрація у водоконденсатній суміші становить:

Для неонола – 1%,

Для ОС-20 – 0,25%.

Розчин АФУ-12А готовлять на водній основі, а ОС-20 в конденсаті.

Обчислюємо об’ємну витрату робочого розчину для свердловини № 130 Шебелинського ГКР; розрахунки по решті свердловин наведені в додатку.

(7.11)

де: С1 – масова концентрація ПАР в робочому розчині, %;

Приймаємо С1 = 20%;

С2 – масова концентрація ПАР у виносимій із свердловині