труб;
обладнання свердловин, які працюють з дебітами газу, більшими від мінімально необхідних, автоматичними системами типу „Ластівка” для безперервного виносу рідини по ліфтових трубах і відбору решти газу по затрубному простору або відбору всієї чи більшої частини газу по затрубному простору та періодичного виносу рідини по ліфтових трубах шляхом перерозподілу потоків газу в стовбурі свердловини за рахунок повного чи часткового закриття клапана на виході із затрубного простору. Застосування автоматичних систем „Ластівка” дає змогу мінімізувати втрати тиску в стовбурі свердловини і тим самим збільшити дебіти газу;
застосування сифонних трубок умовним діаметром 25 мм або 32 і 452 мм (довгомірні в бухтах), які спускаються в колону НКТ, для періодичного чи безперервного виносу рідини;
обладнання колони НКТ вибійним і ліфтовим диспергаторами для створення однорідного високодисперсного газорідинного потоку шляхом механічного і акустичного диспергування рідини.
Фізико-хімічні методи основані на штучному продовженні періоду природного фонтанування свердловини за рахунок дії на газорідинний потік в ліфтових трубах фізичними полями, температурного впливу з подачі з поверхні спінюючих ПАР і різниці хімреагентів, які взаємодіють між собою або з пластовою водою. До даної групи належать такі способи виносу рідини з вибою газових свердловин:
періодичне чи безперервне введення твердих або рідких спінюючих ПАР у затрубний простір чи в ліфтові труби;
подача на вибій свердловини сухого льоду (твердого CO2) і наступний видобуток газованої діоксидом вуглецю рідини;
введенням в свердловину декількох реагентів, наприклад, крейдової пасти, змішаної зі спінюючим ПАР, і соляної кислоти, при взаємодії яких виділяється велика кількість газу, достатня для вспінення і виносу рідини з свердловини;
винос рідини з свердловини за допомогою трифазних пін, що досягається, наприклад, подачею на вибій спінюючого ПАР в електроліті, хімічно несумісного з пластовою водою. При їх взаємодії випадає твердий осад. Це призводить до перетворення двофазної піни в трифазну, що сприяє підвищенню стабільності піни і ефективності виносу рідини;
випаровування рідини, яка скупчується на вибої свердловини і у ПЗП, за допомогою циркулюючої в свердловині перегрітої пари чи вибійних електронагрівачів;
температурне диспергування рідини шляхом нагріву її за допомогою вибійних електронагрівачів до температури, при якій за рахунок зменшення в’язкості та поверхневого натягу за межі з газом відбувається інтенсивне дроблення крапель рідини;
диспергування рідини шляхом дії на газорідинний потік фізичними полями, наприклад, магнетизм, яке призводить до зменшення поверхневого натягу рідини на межі з газом;
електроліз води на вибої свердловини за допомогою спеціальних вибійних пристроїв, який супроводжується виділенням газу.
Механізовані методи експлуатації обводнених свердловин основані на використанні для виносу рідини додаткової енергії, яка вводиться з поверхні (енергії стисненого газу – при газліфтному способі, потенціальної і кінетичної енергії – при насосних способах) або обладнані колони НКТ спеціальними пристроями, які приводяться в дію тільки за рахунок енергії пластового газу (пневмоагрегати, плунжери). Останні слід розглядати як перехідні до механізованих методів. Дана група включає такі способи експлуатації обводнених свердловин:
періодичним і безперервним газліфтом;
плунжерним ліфтом;
заглибленими свердловинними насосами (штанговими, електровід-центровими, гідропоршневими, гідроімпульсними, водо– і газо-струминними);
пневмопоршневими агрегатами з використанням енергії пластового газу;
пристроями, які працюють за принципом свабу.
Запропоновані різні поєднання перелічених вище методів і технічні засоби для їх реалізації.
Найраціональніший спосіб виносу рідини з свердловини Шебелинського ГКР, як і було зазначено вище, це використання спінюючих ПАР. Подачу якого рекомендується здійснювати по інгібіторопроводах.
3.3. Технологічні і технічні розрахунки параметрів запроектованого способу. Вибір робочих матеріалів,
реагентів та обладнання.
Для оцінки фактичного стану роботи свердловини № 130 і обґрунтування можливості напрямків її експлуатації в умовах скупчення рідини на вибої і в ПЗП використовуємо емпіричну формулу, яку застосовують для свердловин з невеликим дебітом рідини
(7.1)
dвн – внутрішній діаметр НКТ, м;
Pвиб – тиск на вибої свердловини, МПа;
Zвиб – коефіцієнт стисливості при Рвиб і Твиб;
Tвиб – температура на вибої, К.
Визначимо дебіт рідини (вода + конденсат):
а) дебіт конденсату
(7.2)
де: qг – дебіт газу, тис.м3/добу;
Фк – конденсатний фактор, кг/тис.м3;
к – густина конденсату, кг/м3;
Qк = 11*0,7/750=0,01027 м3/добу
б) дебіт води
,
де: Фв – водний фактор, м/тис.м3;
Qв = 11*5,8*10-3 = 0,0638 м3/добу.
Qр = Qк + Qв = 0.01027+0.0638=0.07407 м3/добу (7.4)
2. Визначимо густину рідини за формулою
(7.5)
кг/м3.
3. Знайдемо коефіцієнт стисливості газу.
а) Визначимо середньоарифметичні параметри газу тиску і температури
(7.6)
(7.7)
Ркр = 4,892 – 0,4048*0,603 =4,6479 МПа
Tкр = 94,717 + 170,8*0,603 = 197,7094 К
б) Знаходимо приведені значення тиску і температури:
(7.8)
(7.9)
в) (7.10)
Тепер підставивши усі необхідні значення у формулу (7.1) отримаємо значення мінімально необхідного дебіту для виносу рідини з вибою свердловини і зробимо висновок чи виноситься рідина
тис.м3/добу
В результаті розрахунків вийшло, що qmin > qг, отже має місце накопичення рідини на вибої свердловини № 130 і значить необхідно застосовувати методи по інтенсифікації виносу рідини.
Аналогічні розрахунки приведені в додатку показали, що на Шебелинському ГКР майже всі свердловини потребують додаткових засобів для виносу рідини з вибою свердловин. Лише невелика кількість свердловин може працювати самостійно.
Для введення на вибій обводнених газових свердловин Шебелинського ГКР вибираємо вспінюючий складник, який підібраний в ІФНТУНГу для вспінення водоконденсатних сумішей з великим вмістом рідини. Складник є суміш неонолу типу АФУ-12А і препарата ОС-20.
Для вспінення масова концентрація у водоконденсатній суміші становить:
Для неонола – 1%,
Для ОС-20 – 0,25%.
Розчин АФУ-12А готовлять на водній основі, а ОС-20 в конденсаті.
Обчислюємо об’ємну витрату робочого розчину для свердловини № 130 Шебелинського ГКР; розрахунки по решті свердловин наведені в додатку.
(7.11)
де: С1 – масова концентрація ПАР в робочому розчині, %;
Приймаємо С1 = 20%;
С2 – масова концентрація ПАР у виносимій із свердловині