Газова корозія зазвичай спостерігається при високих температурах (окислення металів киснем повітря при нагріванні). В більшості випадків при газовій корозії на поверхні металів утворюється шар оксидів. Механізм газової корозії зводиться до двосторонньої дифузії діючого середовища і атомів металу через цей шар оксидів.

До електрохімічної корозії, що являється гетерогенною електрохімічною реакцією, відносяться корозійні процеси, що протікають у водних розчинах електролітів, вологих газах, розплавлених солях і лугах. При електрохімічній корозії процес розчинення металу супроводжується появою електричного струму, тобто впорядкованим рухом електронів і іонів від однієї ділянки металу до другої. При цьому електричний струм виникає внаслідок протікання процесу корозії металу, а не за рахунок його підводу від зовнішнього джерела.

Одна з принципових відмінностей між цими двома механізмами корозії металів полягає в тому, що при електрохімічній корозії одночасно відбувається два процеси: окислення (розчинення металу на одній ділянці) і відновлення (виділення катіону з розчину, відновлення кисню і інших окисників на другій ділянці металу). Наприклад, в результаті розчинення цинку в сірчаній кислоті утворюються іони цинку і виділяється газоподібний водень; при дії води залізо переходить в оксидний або гідрооксидний стан і відновлюється кисень з утворенням гідроксильних іонів. При хімічній корозії руйнування металічної поверхні здійснюється без поділу на окремі стадії і, крім того, продукти корозії утворюються безпосередньо на тих ділянках поверхні металу, де проходить його руйнування.

Але такий поділ корозійних процесів є дещо умовним, так як корозія, що протікає по одному механізму часто міняє його на інший. Наприклад, електрохімічна корозія заліза в парах води при підвищеній температурі переходить в хімічну, а в рідині, що є неелектролітом, хімічна корозія в присутності вологи переходить в електрохімічну. Не дивлячись на це, прийнято поділ корозійних процесів на хімічні і електрохімічні, бо так зручніше при теоретичному і практичному розгляді процесів корозії.

Поряд з руйнуванням металічних конструкцій, викликаних вказаними вище причинами, нерідко спостерігається зношування металічних виробів із-за поступового їх стирання. Таке руйнування металічної поверхні називають ерозією металів. Не завжди вдається розділити явище корозії і ерозії металів. Особливо це важко зробити в умовах експлуатації машин і апаратів в хімічній промисловості, коли процеси корозії і ерозії часто протікають паралельно, наприклад, при роботі мішалок, насосів, трубопроводів і ін.

Так як в більшості технологічних процесів хімічних виробництв в основному переважають розчини електролітів, то процеси електрохімічної корозії являються в цих виробництвах основними, найбільш значимими по руйнуючій дії на метали.

Електрохімічна корозія в залежності від характеру агресивного середовища і умов протікання може бути:

По характеру корозійні руйнування можна класифікувати таким чином:

Суцільна корозія.

Корозія рівномірно розподіляється на всю поверхню металу. До цього типу належать, наприклад, численні випадки корозії заліза на відкритому повітрі, поверхня залізного виробу чи конструкції в цьому випадку покрита рівномірним шаром іржі. Після видалення продуктів корозії виявляється, що поверхня металу, що була до корозії гладкою, стала шершавою, в більшій чи меншій мірі залежить від того, як довго і в яких умовах проходила корозія. До суцільної корозії відносяться також багато випадків корозії при дії на метал сильних хімічних реагентів, наприклад, кислот. Продукти корозії при цьому, звичайно, не залишаються на металі і поверхня приймає травлений вигляд.

Місцева корозія або корозія плямами.

Руйнування, викликані корозією, займають не всю площу, а залишають більші або менші ділянки поверхні металу, не захоплені корозією. Корозія має вигляд плям неправильної форми, розкиданих на кородуючій поверхні. При описанні випадків місцевої корозії важливо вказати, яку приблизно частину всієї поверхні займають корозійні плями, оскільки це дає уявлення про ступінь зосередженості корозії. Глибина місцевих уражень також є важливою характеристикою корозійного руйнування. Тут можуть зустрічатись два основних типи. Перший тип показує, що корозійна пляма в перерізі має всюди майже однакову глибину. Другому типу відповідає пляма рівномірної глибини з окремими значно більш глибокими ділянками. Перший тип при розвитку корозії часто переходить в другий. Зрозуміло, що другий тип більш небезпечний.

3. Якщо корозійна пляма має порівняно обмежену площу, але глибина її велика, то такий вид руйнування виділяють в окремий тип, що називається піттінгом, або корозійною виразкою. Переріз через корозійну виразку показує, що вона являється відносно глибокою, іноді наскрізною “ямою” в металі з різко окресленими краями. Іноді, особливо якщо виразка розміщена в зоні корозійної плями, краї її чітко не обмежуються. Справжній розмір руйнування металу у випадку корозійної виразки може бути більшою мірою визначений тільки після ретельного видалення продуктів корозії, які часто заповнюють корозійну виразку і цим маскують її глибину.

4. Іноді ділянка, вражена корозією скорочується до розмірів “крапки”, тобто до 0,7-1,2 мм. Корозійні крапки розкидані по поверхні, враженій корозією, на деякій відстані одна від одної. Нерідко корозійна “крапка” має вигляд невеликої плямки, в свою чергу оточеної кільцем або кільцями.

Глибина корозійної “крапки” може