Вважаэтся, що для забезпечення ефективного піно утворення концентрація ПАР в спінювальній рідині повинна відповідати критичній концентрації міцелоутворення Сккм. Для значення Сккм знімаєтся ізотерма поверхневого натягу розчину ПАР на границі з газом при заданій тимпературі (залежність поверхневого натягу о від концентрації піноутворювача С в рідині). В напівлогаріфмічній системі координат q=f(lgC) вона має три характерні ділянки (в напрямі осі ’lgс’): криволінійну, похилу прямолінійну і горизонтальну (рис 7.1.).Точці перетину криволінійної та прямолінійну і ділянок відповідає гранична адсобляція ПАР на межі розділу фаз Сm . при якій ПАР починає проявляти стабілізуючи властивості. В точці переходу від похила прямоліної до горизонтальної ділянок наступає критична концентрації міцелоутворення Сккм . Подалше розчинення ПАР в рідині не проводить до зниження поверхневого натягу. Як піноутворювач вибирають з досліджувальних ту велечену , яка забезпечує найбільше зниження поверхневого натягу пластової води при заданій вибірній температурі .Однак ізотерма q=f(lgC) не завжди має горизонтальну ділянку, особливо при рознечнні у воді інгібіторів гідратоутворення і корозії, а при наявності в системі вуглевоневого конденсату розглянутий метод взагалі не дозволяє знайти Сккм . Тому його доповнюють методом ‘‘спінювання’’.

У випадку застосування водорозчинних ПАР для спінювання води і конденсату спочатку утворюєтся емуляція, яка потім переходить в піну. Тому виграта піноутворюяча для системи “вода-вуглеводневий конденсату’’ в декілька разів більша, ніж для води.

Для спінювання газового конденсату можуть застосовуватись ПАР з дуже незьким поверхневим натягом (< 20 мН/м), наприклад речовини, одержані на основі фоторпохідних сполук, силіконових полімерів тощо, а також речовини із специфічною хімічною структурою, яка сприяє адсорбції ПАР на поверхні розділу між конденсатом і газом. Таким властивостями характерезуєтся деякі четвертині сполуки, які представляють собою катіоні ПАР.

При невисокій мінереалізації пластової води, низькій вибірній температурв та відсутності в системі вуглеводневого конденсату для спінювання пластової рідині можуть застосовуватись аніноактивні ПАР (онесульфати фракції С---12-С--14 сульфатам, сульфанол, діталан, ДС-РАС,ДНС-А1013-3 та ін.).

При мінералізації води >100 г/м3, вибійній температурі > 60С

і наявності вуглеводневого конденсату слід застосовувати неіоногенні ПАР (неонол АФ-09-8, АФ-09-10, АФ-09-12, синтанол ДТ-7, блоксополімери оксидів пропилену і етилену та ін.), а також їх суміші з аніоноактивними ПАР.

Залежно від характеристик пластової води, вибійної температури і типу піноутворювача масова концентрація ПАР у спінюваній рідині може змінюватись від 0.01 до 1%. В зимовий період для попередження замерзання водні розчини ПАР вводять антифріз (метанол, діетиленгліколь, хлористий кальцій).

Рис. 7.1. Типові ізотерми поверхневого натягу в координатах

=f(С) (a) i =f(lgС) (б).

Найбільш раціональна технологія централізованого закачування ПАР в свердловини з УКПГ по інгібітопроводах, яка забезпечує високу надійність подачі і точність дозування реагента-піноутворювача.

У випадку необхідності разом з розчином спінюючого ПАР можуть закачуватися в свердловину інгібітори корозії, гідратоутворення і солевідкладень. Кількість ПАР для виносу пластової рідини і розчинника (технічної води) для приготування робочого розчину визначаються за формулами:

або

або

де mn - кількість ПАР, кг/добу; qB - дебіт пластової рідини (води і вуглеводневого конденсату), м3 /добу; qp - добова витрата розчинника (технічної води) для приготування робочого розчину, м3 /добу; а, а’ – кількість активної маси ПАР відповідно в частках одиниці і %; р-густина розчинника (технічної води), кг/м3 ; В-густина пластової рідини (води і вуглеводневого конденсату), кг/м3 ; С1, С1’-масові концентрації ПАР у розчиннику відповідно в кг/кг і %; С2, С2’-оптимальна масова концентрація ПАР у спінюваній рідині (суміші пластової води, вуглеводневого конденсату і технічної води) відповідно в кг/кг і %.

На практиці при обробках свердловин переважно використовують водні розчини з масовою концентрацією ПАР 5-30%.

При відсутності інгібіторопроводів оптимізувати процес закачування ПАР в свердловину можна за допомогою пригирлових дозуючих пристроїв типу "Лотос". Вони забезпечують циклічну подачу в затрубний простір свердловини фіксованих об'ємів розчину ПАР по заданій програмі або при збільшенні різниці між тисками в затрубмому просторі і в колекторі чи зменшенні дебіту газу (перепаду тиску в штуцері на викиді фонтанної арматури) внаслідок нагромадження рідини на вибої більше заданої величини. Як розчинник ПАР в пригирлових дозаторах використовується технічна або пластова вода, яку виділяють з газорідинного потоку за допомогою сепаратора, розміщеного біля свердловини.

Для виносу води з свердловин, які не обладнані інгібіторопроводами і пригирловими дозуючими пристроями, проводять періодичне закачування в затрубний простір або в ліфтові труби за допомогою пересувних насосних агрегатів розведених або в'язких розчинів ПАР. При застосуванні розведених розчинів ПАР масовою концентрацією 5-30 % потрібно проводити часті обробки свердловин малими порціями піноутворювача, оскільки необгрунтоване збільшення об'єму закачування ПАР може призвести до самоглушіння свердловини або до утворення піпи підвищеної стійкості, яка не повністю руйнується і вловлюється в сепараторах. В'язкий (висококонцентрований) розчин ПАР, розподіляючись у вигляді плівки на зовнішній поверхні ліфтових труб і внутрішній поверхні експлуатаційної колони, поступово стікає на вибій свердловини, що дає змогу збільшити об’єм піноутворювача, який вводиться в свердловину за одне закачування, і тривалість міжопераційного періоду. Залежно від в'язкості вихідного розчину ПАР для обробок свердловин можуть застосовуватися товарні розчини реагентів-піноутворювачів, частково розбавлені розчини або загущені розчини, наприклад, карбоксиметилцелюлозою чи поліакриламідом. Реагенти-піноутворювачі, які в природних умовах знаходяться у вигляді пасти,